СТЕРЕОТИПНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ОСІБ ПІЗНЬОЇ ЗРІЛОСТІ

Проблема стрімкого старіння населення протягом останніх років займає помітне місце у наукових розробках сучасних вчених. Питання порушення балансу між людьми зрілого та молодого віків є актуальним на національному рівнях. Проблема старіння українського населення (майже третина складається з людей передпенсійного та пенсійного віку), повинна носити державний характер.

За статистичними даними, про перепис населення Волинської області у    2012 р., чисельність наявного населення становить 1038,6 тис. (міське – 539,1 (51,9 %), сільське – 499,5 (48,1 %). У Пенсійному фонді у містах і районах Волинської області перебувають на обліку 275529 пенсіонерів, з них за віком – 207350, за вислугу років – 3869. Працюючих пенсіонерів в області за останніми даними становить 30745 осіб.

У Концепції демографічного розвитку українського суспільства вказані наступні особливості соціально-економічних наслідків старіння населення [3]:

-     зростання осіб пенсійного віку призводить до збільшення обсягів споживання суспільних ресурсів на соціальне забезпечення в старості. Обмеження таких ресурсів поширює бідність та поглиблюється соціальна нерівність за віком. Бідність населення похилого віку зумовлює посилення тиску на ринок праці та додаткові матеріальні обов’язки працездатного населення;

-     підвищення частки осіб похилого віку формує специфічні потреби у послугах, товарах, житлі, соціальному та медичному обслуговуванні;

-     зміни у співвідношенні поколінь впливають на міжпоколінні відносини у сім’ї та суспільстві, зокрема між молоддю та особами похилого віку, платниками податків та пенсіонерами.

Проблемою суспільства є сприйняття пенсіонерів крізь призму стереотипів, які заважають формуванню соціальних установок і дій у активній повсякденній праці й проведенні дозвілля. Припинення професійної діяльності у період пізньої зрілості призводить до того, що людина опиняється на узбіччі суспільного життя. Вона переживає зміни в соціальному статусі, потребу в соціальній адаптації, реінтеграцію в суспільство. Здебільшого людей пенсійного віку сприймають, як бідних, немічних, неспроможних  повноцінно працювати тощо [2]. Це негативне ставлення і сприйняття проявляється як ейджизм.

Мета дослідження. Грунтовне вивчення упередженого ставлення суспільства до осіб пізньої зрілості шляхом теоретичних узагальнень, розкриття сутності стереотипних уявлень стосовно осіб пізньої зрілості.

Ейджизм – негативне, упереджене ставлення суспільства до людей похилого віку, їх знецінення, приниження та дискримінація.

Відомий російський вчений І. Кон вказує, що ейджизм – це така життєва філософія, яка абсолютизує вік і створює нереалістичний жорстокий культ юності [1, с. 284].

Аналіз результатів теоретичного дослідження дав змогу визначити стереотипи щодо особи пізньої зрілості (табл. 1).

Таблиця 1

Стереотипи щодо осіб пізньої зрілості

Просвітницька діяльність, метою якої є підвищення рівня культури взаємовідносин між різними поколіннями, налагодження культурного діалогу між молоддю та зрілими особами, повинні бути важливими напрямками виховного процесу у школах та навчальних закладах. Потрібно створювати позитивний імідж людини похилого віку, як самостійної, активної, захищеної і незалежної особистості.

Серед напрямків подолання негативних наслідків ейджизму можливо виокремити наступні:

-     розробка та удосконалення напрямків соціального захисту людей похилого віку;

-     розробка, впровадження та підтримка державних програм та проектів, які б дали змогу населенню самостійно приймати участь у забезпеченні своєї старості;

-     виховувати у молоді шанобливе ставлення до людей похилого віку;

-     створення позитивного іміджу людини похилого віку, як самостійної та незалежної особистості;

-     створення державних та недержавних інституцій, діяльність яких направлена на роботу з людьми похилого віку;

-     просвітницька робота з членами родин, де проживають люди похилого віку;

-     посилювати мотивацію роботодавців в напрямку залучення до співпраці людей похилого віку.

Висновки. Вивчаючи проблему упередженого ставлення суспільства до осіб пізньої зрілості (ейджизм), ми дійшли наступних висновків: формувати в суспільстві думку, уявлення про пенсійний вік як про активний етап розвитку особистості. Потрібно виховувати шанобливе ставлення до людей пенсійного віку, формувати установки, що саме вони є наймудрішими, добродушними, турботливими, співчутливими. Потрібно надавати можливість та створювати умови особам пізньої зрілості для різнобічних проявів соціальної активності, які є передумовами раціонального способу життя на їх пізньому етапі.

Джерела та література:

1. Кон И. С. Любовь небесного цвета / И. С. Кон. – М. : ОЛМА-Пресс, 2001. – 384 с.
2. Краснова О. В. Социальная психология старения: учеб. пособие для студенов вислих учеб. заведений / О.В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Академия, 2002. – 288 с.
3. Розпорядження від 08.10.2004 р. №724-р. «Про схвалення Концепції демографічного розвитку на 2005-2015 роки» [Електронний ресурс]. // Урядовий портал. – Режим доступу: http:www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd.