ВПЛИВ МАС-МЕДІА НА ПРОСОЦІАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ

У більшості підручників із соціальної психології якщо і згадуються ЗМІ, то здебільшого аналізуються негативні аспекти їх впливу на психіку (найчастіше йдеться про різні форми насилля). Водночас, все більше психологів погоджуються, що в епоху інформаційного суспільства без вивчення про соціального ефекту медіа неможливі позитивні соціальні зміни [3]. Власне, «антисоціальний» вплив медіа часто має випадковий чи побічний характер: режисер фільму жахів не має наміру спонукати агресію глядача в реальному житті, та й сама аудиторія дивиться стрічку передусім для розваги. Натомість чимало медіа виробників орієнтовані на виготовлення продукції, яка б мотивувала до про соціальної поведінки (освітні програми тощо). Саме тут бракує результатів наукових досліджень, які мають приклад незначення.

Піонером у цій справі вважається Х. Мюнстерберг, який 1916 року опублікував результати вивчення реакцій аудиторії на кінофільм (ця праця вважається початком історії галузі, яку нині називають медіа психологією). Полсон (1974), Лоуренс (1988), Бредфорд (1999), Клісанін (2011) та багато інших зробили свій внесок у дослідження впливу ЗМІ на про соціальну поведінку, однак, у своїй більшості, це американські психологи й експерименти проводились переважно з дітьми.

Теоретична база. Найбільш обґрунтованим поясненням того, як діти набувають  про соціальну поведінку, залишається теорія соціального научіння Бандури (дитина могла спостерігати по телебаченню вчинок, який трактується як просоціальний, а потім копіювати його у своєму реальному житті)[2]. При цьому погляди Бандури поєднуються з теорією оперантного замовлення Скіннера (коли дитина спостерігає на телеекрані, що відповідний персонаж за свою дію отримує винагороду, то шляхом оперантного зумовлення закріплюватиметься просоціальна поведінка).

Чинники, які зумовлюють вплив медіа на просоціальну поведінку дітей

Віковий фактор. Тривалий час вчені вважали, що діти старшого віку краще піддаються впливу просоціального контенту, однак згодом дослідження довели, що молодші діти більш схильні до формування навичок просоціальної поведінки за посередництвом медіа, ніж підлітки (одне з пояснень цьому називають той факт, що у підлітків більшою чи меншою мірою сформовані поняття добра і зла, тому медійні просоціальні мессиджі на раціональному рівні не змінюють цю систему уявлень).

Батьківське посередництво. Експерименти підтвердили, що просоціальний вплив ЗМІ є більшим, якщо хтось з батьків разом з дитиною переглядає, скажімо,телепрограму, адже дитина необов’язково розуміє просоціальний зміст навіть дитячих передач без додаткових пояснень з боку дорослого.

Якого типу просоціальної поведінки навчають мас-медіа: огляд експериментів

Позитивні соціальніінтеракції. Американські дослідники виявили, що дошкільнята та їхні  батьки менше спілкуються між собою за сімейною вечерею, якщо телевізор увімкнений. Однак спільний перегляд телепрограм стимулює американців до тіснішого фізичного контакту (наприклад, діти і батьки частіше обіймають один одного). Попри такі різнорідні результати досліджень, вчені роблять висновки, що хоча надмірна  кількість часу, проведена перед екраном телевізора або комп'ютера, може мати згубні наслідки для соціальної взаємодії, все ж перегляд окремих видів програм допомагає дітям оволодіти просоціальними навичками (наприклад, самоконтролю).

Антистереотипізація та  прийняття інших. Одне з масштабних досліджень, яке охопило кілька тисяч дітей 9-12 років, передбачало перегляд американського мультсеріалу з про соціальним сюжетом впродовж 13 тижнів. Результати продемонстрували суттєве послаблення у дітей стереотипів щодо гендерних ролей.

Альтруїзм. Виходячи з того, що альтруїстична поведінка передбачає дії, які вчиняються заради блага інших, безвідносно до можливої винагороди, дослідники  демонстрували першокласникам ролик, у якому дитина рятує цуценя. Згодом цих дітей поміщували у подібну життєву ситуацію і спостерігали, чи будуть вони схильні імітувати поведінку. Виявилось, що після перегляду такого відео першокласники частіше надавали допомогу, ніж ті, хто дивився відеоматеріал нейтрального змісту.

Перспективні напрямки досліджень

Просвітницьку роль засобів масової інформації дослідники продовжують з’ясовувати в ході вивчення ефективності соціальної реклами (безпека на дорозі, ВІЛ/СНІД та ін.), а також дієвості благодійних кампаній, метою яких є використання медіазасобів для залучення громадськості до конкретної допомоги. При цьому дослідження все більше фокусуються не лише на зовнішніх поведінкових аспектах, а й внутрішніх психічних феноменах, які прямо чи опосередковано мають стосунок до просоціальних вчинків (наприклад, вплив художніх чи документальних фільмів на розвиток емпатії). З огляду на стрімкий розвиток індустрії відеоігор (які теж прийнято розглядати як одну з форм медіа)психологи пропонують зосередити увагу не тільки на ризиках, які відеоігри несуть для психічного здоров’я, а й на позитивних наслідках (таких, як формування когнітивних навичок). Беззаперечно, широким полем для потенційних досліджень залишається Інтернет. У контексті просоціальної поведінки тут активно проводяться наукові розвідки, зокрема вплив всесвітньої мережі на моральний розвиток, появу нових форм альтруїзму [5]. Однак методологічні нюанси й далі ускладнюють психологічні дослідження у сфері Інтернет.

Висновки

1. Дані, отримані в ході різних експериментів, демонструють короткостроковий позитивний вплив медіа на альтруїстичну поведінку та соціальну взаємодію. Більшість досліджень не передбачала вивчення довгострокових ефектів.
2. Медіаконтент може мати суттєвий вплив на просоціальну поведінку дітей молодшого віку. Лише незначна кількість психологів вивчала такий вплив на підлітків та дорослих.
3. Дослідження стосувались окремих аспектів просоціальної поведінки і є досить розрізненими, щоб можна було говорити про цілісну картину дієвості впливу мас-медіа.

Джерела та література:

1. Бэрон Р. Социальная психология: ключевые идеи / Р.Бэрон, Д.Бирн, Б.Джонсон - СПб.: Питер, 2003 – 512с.
2. Винтерхофф-Шпурк П. Медиапсихология. Основные принципы. / Перевод с немецкого -X.: Изд-во Гуманитарный Центр. 2007, - 288с.
3. Журналистика для здоровья нации: Медиакоммуникации и человеческое развитие  [ Под ред. Т. И. Фроловой]. – М.: Издательство Московского университета, 2012. – 384с.
4. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. Спб.: прайм-Еврознак, 2003. - 448 с.