ПРОФЕСІЙНИЙ САМОМЕНЕДЖМЕНТ ОСОБИСТОСТІ

Кожна людина, протягом свого життя, замислюється над питанням ефективності свого існування, раціонального використання часу, що вже минув і плануванням майбутнього. Цінність часу в нашому житті є надзвичайно високою і час не можливо повернути ні за які гроші. Тому саме чітке планування, ефективне використання відведеного нам часу може забезпечити впевненість у завтрашньому дні, самоповагу, самоствердження і не допустити відчуття марнотратності прожитого відрізку життя.

Сьогодні відмічається підвищений інтерес науки до розвитку духовного потенціалу особистості, проводяться дослідження, ціль яких – пробудити інтерес, до цілеспрямованого розвитку навиків самоефективності, саморозвитку, самоудосконалення тощо. Одним з факторів, що сприяє реалізації життєвих цілей є володіння навиками самоменеджменту, під яким розуміється здатність людини організовувати свою життєдіяльність так, щоб чітко розплановувати свій робочий та вільний час, ефективно управляти своїми ресурсами, тобто вміти їх набувати, зберігати, розвивати та раціонально використовувати.

Професійна діяльність займає одну з основних частин життя кожної людини. Відповідно, природнім є прагнення, щоб ця ділянка приносила внутрішнє задоволення, спокій, впевненість, успіх тощо. Самоменеджмент у сфері професійної діяльності виступає як набір управлінських впливів, спрямованих на себе, як на діяльнісний суб’єкт, з метою проведення чіткої самоорганізації, розподілу власних ресурсів, часу для досягнення поставлених цілей.

На даний час сформувались такі основні погляди на самоменеджмент, як про: 1) науку про самокерування і самоорганізацію людини; 2) роботу людини над собою в рамках особистісного розвитку та оволодіння методами ділової активності (зокрема керування проектами і грошима), керування людиною власним життям [5]. Самоменеджментом також вважають здатністю людини (зокрема керівника) організувати свою діяльність так, щоб чітко розплановувати свій робочий та вільний час. Самоменеджментом називають і управління власними ресурсами, тобто вміння їх набувати, зберігати, розвивати та раціонально використовувати й бути успішною і самодостатньою людиною [5].

Визначають наступні функції самоменеджменту:

1)  постановка цілі;

2)  планування;

3)  прийняття рішень;

4)  реалізація та організація;

5)  контроль;

6)  інформація та комунікація [3].

Характеристиками високого рівня самоменеджменту у людини є: знання нею своєї індивідуальної техніки роботи, здатність піклуватись про своє здоров’я, вміння володіти власним емоційно-вольовим потенціалом, навички самодисципліни, здатність формулювати і реалізовувати свої життєві цілі [5].

На основі аналізу наукових літературних джерел можна виділити наступні напрями самоменеджменту:

1. Тайм-менеджмент (організація часу). Автор напряму – Д. Адаир [1]. Метою тайм-менеджменту є вміння людини оптимально розподіляти час на пріоритетні справи.
2. Стрес-менеджмент (самоорганізовування у стресових ситуаціях). Автор напряму – М. Фрезе [4]. Метою стрес-менеджменту є вміння особи попереджати або долати стресові ситуації завдяки власній психологічній компетентності.
3. Тіім-менеджмент (командний менеджмент). Автор напряму – Г. Паркер [6]. Метою тіім-менеджменту є вміння людини самостійно обирати «роль» у групі та ефективно її виконувати.
4. Імпресіон-менеджмент (менеджмент справляння враження). Автор напряму – Е. Джоунс [2]. Метою імпресіон-менеджменту є вміння людини справляти на навколишніх доцільне, на її думку, враження, найчастіше сприятливе.

Також доцільно виділити ще такий напрям самоменеджменту, як ресурс-менеджмент. Ресурс-менеджмент – це самоорганізовування особистих цінностей. Метою ресурс-менеджменту є вміння особистості виявляти компетентність у саморозвитку [7].

Також на становлення професійного самоменеджменту особистості має вплив здатність людини до рефлексії, як до форми активного переосмислення певних змістів індивідуальної свідомості, діяльності, спілкування. Реалізація рефлексивної здатності, забезпечує процес розвитку і саморозвитку, сприяє творчому підходу до професійної діяльності, її максимальній ефективності та результативності, дозволяє робити висновки з минулого досвіду, чітко усвідомлювати поставлені цілі і передбачувати результат майбутньої діяльності. Від рефлексивно-поведінкових властивостей особистості залежить яким шляхом вона буде йти до досягнення своїх цілей, як вплине на її поведінку процес переосмислення і наскільки ефективним буде процес становлення професійного самоменеджменту особистості, без якого практично неможливою є ефективна, успішна професійна діяльність.

Джерела та література:

1. Адаир Д. Искусство управлять людьми и самим собой / Д. Адаир. – М.: Эксмо, 2006
2. Бендас Т.В. Гендерная психология / ТетянаБендас. – СПб.: Питер, 2005. – 431с.
3. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. – М.: ТЦ «Сфера», 2001
4. Основатели эффективных компаний. Психологический анализ и практические рекомендации для предпринимателей / [под ред. М. Фрезе]. – Х., 2006. – 336 с.
5. Самоменеджмет // Доступно: .
6. Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: практическое пособие / К. Фопель [пер. с нем.]. – М.: Генезис, 1999.
7. Штепа О.С. Самоменеджмент: дефініція та діагностика / О. С. Штепа // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південноукраїнськогоуніверситету АПН України. Спецвипуск “Психологіяособистості: теорія, досвід, практика”. – 2009. – № 8. – С. 128–130.