ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ ЯК ЗАСОБУ КОРЕКЦІЇ ТРИВОЖНОСТІ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

До постановки проблеми. Всебічний розвиток і виховання підростаючого покоління – не лише завдання, а й обов’язкова умова побудови нового гуманно-демократичного суспільства, що стосується основних проблем, пов’язаних з розбудовою державності України.

В умовах нестабільного сьогодення з його соціально-економічними негараздами, невпевненістю в завтрашньому дні, ростом насилля у суспільстві, все частіше розвиток дитини супроводжується переживаннями негативної модальності і, перш за все, високою тривожністю, що дегармонізує становлення особистості. Цим визначається актуальність та практична значимість означеної проблеми.

Аналіз стану розробленості проблеми. Велику увагу проблемі тривожності приділяється в роботах вітчизняних та зарубіжних психологів. Зокрема, А. І. Захарова, А.М. Прихожан, А. С. Спиваковського, А. В. Божович, В. К. Вілюнас, В. В. Зеньковської, і психотерапевтів, які відзначають зростання числа дітей з підвищеною збудливістю і тривожністю.

Основна мета роботи – визначення психологічних особливостей застосування казкотерапії в корекції тривожності дітей. Виходячи з мети основними завданнями дослідження є: здійснити аналіз наукової літератури з вивчення проблеми тривожності, визначити роль казки в корекції тривожності молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Молодший шкільний вік охоплює період життя від 6 до 11 років і визначається найважливішою обставиною в житті дитини – його вступом до школи.

З приходом до школи змінюється емоційна сфера дитини. З одного боку, у молодших школярів, особливо першокласників, значною мірою зберігається характерна і для дошкільнят властивість бурхливо реагувати на окремі, що зачіпають їх, події і ситуації. Діти чутливі до впливів навколишніх умов життя, вразливі і емоційно чуйні. Вони сприймають, насамперед, ті об'єкти або властивості предметів, які викликають безпосередній емоційний відгук, емоційне відношення, наочне, яскраве, живе сприймається найкраще.

З іншого боку, вступ до школи породжує нові, специфічні емоційні переживання, так як свобода дошкільного віку змінюється залежністю і підпорядкуванням новим правилам життя. Ситуація шкільного життя вводить дитину в суворо нормований світ відносин, вимагаючи від неї організованості, відповідальності, дисциплінованості, гарної успішності. Посилюючи умови життя, нова соціальна ситуація у кожної дитини, що прийшла до школи, підвищує психічну напруженість. Це позначається на здоров'ї молодших школярів та їх поведінці [1, c. 411].

Можна погодитися з висновком А.М. Прихожан, про те, що тривожність у дитячому віці є стійким особистісним утворенням, що зберігається протягом досить тривалого періоду часу. Вона має власну спонукальну силу й стійкі форми реалізації в поведінці, з переважанням в останніх компенсаторних і захисних проявів. Як і будь-яке складне психологічне утворення, тривожність характеризується складною будовою, що включає, когнітивний, емоційний і операціональний аспекти. Домінування емоційного аспекту є похідною широкого кола сімейних порушень [4, c. 304].

Таким чином, тривожні діти молодшого шкільного віку відрізняються частими проявами занепокоєння тривоги, а також великою кількістю страху, причому страхи і тривога виникають у тих ситуаціях, в яких дитині, як правило, нічого не загрожує. Також вони особливо чутливі, недовірливі і вразливі. Такі діти нерідко характеризуються низькою самооцінкою, у зв'язку з чим у них виникає очікування загрози з боку оточуючих. Тривожні діти дуже чутливі до своїх невдач, гостро реагують на них, схильні відмовитися від такої діяльності, в якій відчувають труднощі. Підвищена тривожність заважає дитині спілкуватися, взаємодіяти в системі дитина-дитина та дитина-дорослий, формуванню навчальної діяльності, зокрема, постійне відчуття тривожності не дає можливості формуванню контрольно-оцінної діяльності, а контрольно-оціночні дії є одним із основних складових навчальної діяльності. Підвищена тривожність також сприяє блокуванню психосоматичних систем організму, не дає можливості ефективно працювати на уроці.

Проте у дітей молодшого шкільного віку тривожність ще не є стійкою рисою характеру, тому можливе її зниження при проведенні відповідних психолого-педагогічних заходів. Можна істотно знизити тривожність дитини, якщо педагоги та батьки, що її виховують, будуть дотримуватися потрібних рекомендацій [3, c.606].

Корекція дитячої тривожності може здійснюватися за допомогою: ігротерапії, арттерапії, лялькотерапії, індівідідуально-групових занять, поліпшення дитячо-батьківських відносин і методом казкотерапії.

На сьогоднішній день особливо актуальна методика казкотерапії.

Казкотерапія – найдавніший в людській цивілізації метод практичної психології і один із наймолодших методів у сучасній науковій практиці.

Сучасна казкотерапія «трьох лика». Вона має «лик» діагностичний (арсенал проективних методик для дослідження людини), «лик»  впливу та «лик» профілактичний (або розвиваючий).

Казкотерапевтичний вплив здійснюється за допомогою п'яти видів казок: художніх, дидактичних, психокорекційних, психотерапевтичних і медитативних.

Для кожної ситуації, випадку консультування підбираються чи спеціально вигадуються відповідні казки. Тому підготовка казкотерапевтів процес творчий, захоплюючий, але не простий [2, c. 316].

Висновок. Таким чином, казкотерапія в корекції дитячої тривожності, є самим безпечним і цікавим методом. За допомогою казки можна зрозуміти і обговорити з дитиною причини її невпевненості, тривожності, боязкості, і що немало важливо, дитина переробляє свою проблему через власний емоційний стан.

Перспективи подальших досліджень у цій області. Після проведення експериментального дослідження, виявлення рівня тривожності у дітей молодшого шкільного віку доцільно використовувати корекційну програму з елементами казкотерапії. Цей аспект визначає перспективи подальших  розробок в даній області.

Джерела та література:

1. Аверин В.А. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость /В.А. Аверин, Ж.К. Дандарова. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 411 с;
2. Зинкевич-Евстигеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии / Т.Д. Зинкевич-Евстигнеева. - СПб.: Речь, 2006. - 316 с. - (Мастерская психологии и психотерапии).
3. Немов, Р.С. Психология. В 3-х кн.: учебник. Кн.2: Психология образования/ Р.С. Немов. - М.: ВЛАДОС, 2007. - 606с.
4. Прихожан A.M. Тревожность у детей и подростков: практическая природа и возрастна динамика /А.М. Прихожан. - М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЭК, 2000. - 304 с. - (Серия «Библиотека педагога-психолога»).