ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «КОМПЕТЕНТНІСТЬ»

На думку італійського дослідника Ф. Цивеллі [11], розуміння змісту терміна «компетентність» залежить від культурного контексту. Він виділяв три способи розуміння того, що називається «компетентністю». Північно-американські дослідники зв'язують компетентність із базовими характеристиками людини, які визначають його успіхи в певних видах діяльності. Представники континентальної Європи дане поняття частіше асоціюють зі здібностями, особистісними рисами й набутими знаннями. У Великобританії поширеною є думка, що компетентність повинна визначатися як відповідність результатів діяльності індивіда стандартам, що існують в суспільстві.

У роботі С. О. Хазової були виділені три групи дефініцій «компетентності» за різними критеріями: 1) визначення, які характеризують компетентність через її зовнішні прояви; 2) визначення, що відображають структурні компоненти компетентності; 3) дефініції, у яких відбивається «авторський погляд на структуру компетентності» [8]. Нечіткість у розділенні другого й третього критеріїв ускладнює розуміння підстав класифікування, стимулює дослідників до пошуку інших основ для класифікації різних форм компетентності особистості.

Метою нашої роботи є аналіз категорій, через які можна визначити поняття «компетентність».

Завдання роботи:

-     розглянути основні категорії, які використовувалися дослідниками для визначення «компетентності» як важливого інтегративного утворення зрілої особистості;

-     розглянути можливість визначення «компетентності» через категорію «індивідуального досвіду».

М. С. Головань у своїх роботах зробив спробу виокремити ті поняття, які використовуються для визначення терміна «компетентність». Автором були виділені наступні категорії: «властивість», «здібність», «знання, уміння й навички», «особливий спосіб організації знань», «досвід діяльності», «відповідність вимогам» та ін. [4]. У таблиці 1 ми систематизували підходи, які визначають поняття «компетентність» через різні родові категорії.

Ми пропонуємо визначати поняття «компетентність» через категорію «індивідуальний досвід особистості». Вважаємо, що компетентність відображає потенційні форми досвіду, ті новоутворення, що формуються в ході актуалізації структур досвіду [9]. Дані категорії поєднуються в концепціях Ю.М. Ємельянова, Н.О. Євдокимової, О.Є. Ломакіної, С.М. Татарніцевої, А.В. Хуторського, Н.В. Чепелєвої та ін.

Так, Ю.М. Ємельянов запропонував розглядати компетентність як рівень сформованості досвіду, рівень навченості суб’єкта, що дозволяє йому успішно функціонувати в суспільстві [7]. А.В. Хуторський сформував дослідницьку установку розглядати компетентність як сукупність якостей особистості, сформованих у ході набуття досвіду в певній діяльності [10].

Функціональне визначення «компетентності» надала у своїй роботі О.Є. Ломакіна, визначаючи останню як «психологічне новоутворення особистості, обумовлене інтеріоризацією теоретичного й практичного досвіду» [цит. за 1, с. 562]. Дослідниця підкреслила системний характер формування та розвитку компетентності як інтегративного утворення, що поєднує у своєму складі різні компетенції та якості особистості.

Таблиця 1

Підходи до визначення поняття «компетентність»

В.О. Болотов пропонує розглядати компетентність особистості як результат складного синтезу когнітивного, предметно-практичного та особистісного досвіду [3].

Структура компетентності при такому підході буде відповідати складній ієрархічно організованій структурі індивідуального досвіду. Ми вважаємо за потрібне розглядати індивідуальний досвід як складну багаторівневу динамічну систему, яка дозволяє розгортати індивідуальні ресурси особистості для вирішення проблемних ситуацій, поставлених завдань. Таким чином, в структурі особистісної компетентності ми будемо розглядати три рівні:

-     когнітивний рівень – забезпечує адекватне відображення й використання раніше отриманої інформації в процесі розв’язання поставлених перед суб'єктом завдань;

-     метакогнітивний рівень – забезпечує контроль над характером протікання діяльності; керування психічною активністю у формі організації перевірки своїх дій, оцінювання результатів, планування всієї діяльності й окремих її етапів, логічного аналізу й висновку;

-     особистісний рівень – забезпечує відображення ціннісно-значеннєвих аспектів діяльності, формування й реалізацію мотиваційних спонукань у вигляді готовності і прагнень до діяльності, усвідомлення й аналіз власної діяльності (включає рефлексивні процеси, стани).

Таким чином, особистісну компетентність ми визначаємо як складне цілісне психічне утворення, що формується в ході засвоєння індивідуального досвіду, обумовлює й характер подальшого використання досвіду для розв'язання проблемних ситуацій, і рівень його сформованості як динамічної системи.

Джерела та література:

1. Аниськин В. Н. Профессиональная компетентность и профессиональная компетенция преподавателя ВУЗа: проблема разграничения понятий  / В. Н. Аниськин // Известия Самарского научного центра Российской академии наук. – 2010. – Т. 12, № 3 (3). – С. 558-563.
2. Бевзюк І. М. Окремі аспекти методологічних підходів психологічних знань у процесі формування комунікативної компетентності майбутніх прокурорів / І. М. Бевзюк // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки: Зб. Наукових праць. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2012. - № 37 (61). – С. 49-53.
3. Болотов В. А. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе [Электронный ресурс]  / В. А. Болотов, В. В. Сериков // Педагогика. – 2003. - № 10. – С. 8-14. – Режим доступа: http://gendocs.ru/
4. Головань М. С. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду [Електронний ресурс] / М. С. Головань. – Режим доступу: http://www.uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_VM/Holovan_03.pdf.
5. Дубасенюк О. А. Особенности профессионального становления учителя в контексте компетентностного подхода [Электронный ресурс] / О. А. Дубасенюк  // Вектор науки Тольяттинского Государственного университета. Серия: педагогика, психология, 2010. – № 2 (2). – С. 38-42.  – Режим доступа: http://eprints.zu.edu.ua/
6. Лєпіхова Л. А. Вибір і соціально-психологічна компетентність / Л. А. Лєпіхова // Особистісний вибір : психологія відчаю та надії / ред. Т. М. Титаренко. – К. : Міленіум, 2005. - С. 64-79.
7. Садохин А. П. Межкультурная компетентность: понятие, структура, пути формирования [Электронный ресурс] / А. П. Садохин // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2007. – Том Х, №1. – С. 125-139.  – Режим доступа: http://www.old.jourssa.ru/2007/1/6aSadohin.pdf.
8. Хазова С. А. Компетентность конкурентноспособного специалиста по физической культуре и спорту [Электронный ресурс] / С. А. Хазова. – Режим доступа: http://www.rae.ru/monographs/61.
9. Холодная М. А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования / М. А. Холодная. - СПб.: Питер, 2002. - 272 с. – (Серия «Мастера психологии»).
10. Хуторской А. В. Ключевые компетенции и образовательные стандарты [Электронный ресурс] / А. В. Хуторской. – Режим доступа: http://www.eidos.ru/journal/2002/0423.htm.
11. Ярыгин О. Н. Метаморфозы понятий «компетентность» и «компетенция» в русскоязычной терминологии компетентностного подхода [Электронный ресурс] / О. Н. Ярыгин. - Режим доступа: http://www.intellect-invest.org.ua/rus/pedagog_editions_emagazine_pedagogical_science_vypuski_n4_2010_st_3