ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ-СЕМІНАРИСТІВ

Сучасний період розвитку українського суспільства – це період активних змін та інтеграції у європейську спільноту. У такі переломні моменти суспільство потребує духовного зростання, досягнення внутрішньої свободи та усвідомлення гуманістичних ідеалів задля віри в краще майбутнє. Залучення людей до духовного зростання здійснюється священнослужителями.

На сьогоднішній день Конституція України відокремлює церкву від держави, проте, реформування у сфері освіти у зв’язку із євроінтеграцією передбачає і відповідність українського класифікатора професій європейським зразкам. Тому дослідження професійної підготовки студентів-семінаристів стає особливо актуальним.

Отже, метою дослідження є психологічні особливості професіоналізації студентів-семінаристів.

Дослідження проблеми професіоналізму висвітлено у роботах В.В. Буткевич, Є.О. Климова, А.К. Маркової, Є. Ф. Зеєра [1,4,5,7].

Професіоналізація – процес становлення професіонала. Цей процес містить: вибір людиною професії з урахуванням своїх власних можливостей і здібностей; освоєння правил і норм професії; формування та усвідомлення себе як професіонала, збагачення досвіду професії за рахунок особистого внеску, розвиток своєї особистості засобами професії та ін. У цілому професіоналізація – це одна зі сторін соціалізації, подібно до того як становлення професіонала – один з аспектів розвитку особистості [10].

Л.В. Лапшина у широкому значенні пояснює професіоналізацію як процес формування у працівника об’єктивної (наявність знань, умінь, навичок та професійно важливих якостей) та суб’єктивної (стійка адекватна мотивація) готовності до професійної діяльності [6, с. 55].

Основними складовими професіоналізації виступають процес оволодіння професією (професіоналізація особистості) та процес набуття діяльністю професійного характеру (професіоналізація праці) [9, с. 49-56].

Виокремлюють етапи первинної та вторинної професіоналізації. На етапі первинної професіоналізації відбувається формування спеціаліста, отримання ним необхідних професійних знань, умінь, навичок. Мета вторинної професіоналізації – перетворення фахівця на професіонала, накопичення і використання професійного досвіду, розгортання професійної активності, реалізація здатності ставити та вирішувати професійні завдання. Це період ідентифікації з професією, набуття таких якостей як професійна мобільність, гнучкий стиль діяльності, здатність проектувати власну діяльність та кар’єру [2, с. 129].

Ю.П. Поваренко, спираючись на праці Н.Д. Левитова, К.М. Гуревича, і К.К. Платонова виділяє два критерії професіоналізації. «Критерії професіоналізації можуть бути прямими, змістовними, внутрішніми, можуть оцінювати рівень розвитку професійних здібностей і мотивів безпосередньо. Виділяють також зовнішні, або формальні, критерії, які характеризують процес розвитку побічно, за показниками ефективності діяльності» [8, с. 49]. Друга група критеріїв використовується найбільш широко в силу їх високої формалізованості, незалежно від суб'єктивних особливостей людини. До цієї групи відносять такі параметри як: продуктивність, надійність, задоволеність працею.

Професіоналізація супроводжується процесом інтеріорізації людиною нормативної (що склалася в даній культурі або субкультурі ) професійної моделі. Інтеріорізація включає наступні етапи: 1) ознайомлення з моделлю через навчання; 2) освоєння моделі через практичну діяльність; 3) ідентифікацію себе з моделлю (включаючи усвідомлення виконуваної професійної діяльності як цінності в ієрархії мотивів особистості; відповідність особистих мотивів – професійно значущим, а також відповідність особистої і професійної картини світу) [3, с. 299-318].

Специфіка професіоналізації студентів-семінаристів, порівняно із звичайними студентами полягає у тому, що вона відбувається у навчальному закладі закритого типу, що значно обмежує їх у можливості спілкування з іншими людьми. Так, на першому курсі це значно погіршує адаптацію студентів до навчання. Проте, це спонукає знаходити друзів з кола семінаристів, що сприяє утвердженню і набуттю необхідної системи цінностей згідно професії.

На фоні часткової соціальної депривації загострюється актуальна для вікового періоду потреба у коханні. На це впливають також особливості професіоналізації семінариста. Якщо майбутній священик не одружиться до обряду хіротонії (таїнство поставлення в священнослужителі), то після цього він уже не може одружитися, оскільки вважається ченцем (чорне духовенство). Зазвичай біле духовенство – сімейне, але одружуватися можна тільки до рукопокладання (хіротонії) і тільки один раз.

Специфіка семінарій полягає у тому, що це у більшій своїй мірі виховні заклади, а не навчальні. На думку Є.Ф. Зеєра професійне виховання виступає як спеціально організований процес становлення особистості, адекватної професійній діяльності. Воно являє собою процес нежорсткого психологічного і технологічного управління обставинами, для формування професійної спрямованості, інтересу до обраної професії, розуміння соціального сенсу та особистісної значущості професійної праці, свідомого і творчого ставлення до професійної діяльності, специфічної професійної поведінки, професійної етики, зрілості, індивідуального стилю (як єдності зовнішніх і внутрішніх характеристик), професійної відповідальності та надійності [ 4, с. 369-370].

Професійне виховання семінаристів спрямоване на утвердження віри та утворення християнської системи цінностей. Особистісному духовному зростанню студентів сприяє їх постійне спілкування з духівником, вихователями і наставниками курсів, безпосередня участь викладачів у виховному процесі, підтримка високого духовного рівня викладачів.

Більшість духовних семінарій розміщенні безпосередньо на території храмів, це створює необхідну атмосферу професіоналізації студентів та гарантує нерозривність теорії та практики під час навчання. Уже з першого курсу семінаристи беруть активну участь у богослужіннях і таким чином мають постійну практику виконання своїх майбутніх функцій і обов’язків.

Така побудова навчального процесу дає студенту точне уявлення про свою майбутню професію і готує його до остаточного самовизначення. Не всі студенти-семінаристи по закінченню духовної стануть священиками, а лише ті, які пройдуть обряд хіротонії. Тобто весь процес професійної підготовки відбувається самовизначення студентів. Якщо на якомусь етапі студент вирішує, що священство не його покликання, то він може покинути навчання, або ж довчитись і не пройти обряд. Крім того, священиком не може стати людина нехрещена, одружена двічі чи розлучена та із заплямованою репутацією (вбивство, крадіжка, святотатство, перелюб тощо).

Отже, професіоналізація студентів-семінаристів має ряд особливостей, серед яких: часткова соціальна деривація, переважання професійного виховання над професійним навчанням, постійна включеність у практичну діяльність.

Джерела та література:

1. Буткевич В.В. Формирование личности учителя в системе базового педагогического образования: теория и практика (1960–1990 гг.): монография / В.В. Буткевич. – Минск, БГПУ, 1993. – 157 с.
2. Гущина Т.Ю. Професіоналізація педагогів профільної шкільної освіти / Т.Ю. Гущина, Я.М. Царенко // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць. – 2011. – №1 (31). – С. 128-131.
3. Дружилов С.А. Освоение студентами модели профессии и профессиональной деятельности как необходимое условие профессионализации / С.А. Дружилов // Образовательные технологии и общество  (ОТО): ежеквартальный рецензируемый электронный ж-л Международного Форума «Образовательные Технологии и Общество». – Том 13. – 2010. – № 4. – С. 299-318.
4. Зеер Э.Ф. Психология профессионального образования: Учебн. пособие / Э.Ф. Зеер. – М: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 480 с.
5. Климов Е.А. Психология профессионала / Е.А. Климов. – М., 1996. – 400 с.
6. Лапшина В. Л. Професіоналізація: сутність та структура поняття / В.Л. Лапшина // Український соціум. – 2005. – N 2/3. – С. 54-58.
7. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К. Маркова. – М.: МГФ «Знание», 1996. – 308 с.
8. Поваренков Ю.П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю.П. Поваренков. – М.: Изд–во УРАО, 2002.
9. Сергієнко Н. Організаційно-методичні умови розвитку професійної компетентності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів / Н. Сергієнко // Теорія та методика управління освітою. –2010. – № 3. – С. 49-56.
10. Словарь по профориентации и психологической поддержке. – Кемеровский областной центр профессиональной ориентации молодежи и психологической поддержки населения, Томский центр профессиональной ориентации. [Електронний ресурс] – 2003. – Режим доступу: http://technomag.edu.ru/doc/42344.html