Коротко розглянемо основні результати теоретичних досліджень в яких були сформульовані моделі багатофокусних структур (БФС) [1] і рухомих нелінійних фокусів (РНФ) [2].
В роботі [1] розглядалося поширення світлового пучка з гаусовим початковим профілем інтенсивності в середовищі з безінерційною керрівською нелінійністю показника заломлення. На основі чисельгого розв’язку хвильового рівняння
Please use another browser to view content(1)де Е - напруженість електричного поля світлового пучка, r i z- радіальна і лінійна координати (z–збігається з напрямком поширення пучка в середовищі), k - хвильове число, n0- початковий показник заломлення середовища, n2 - коефіцієнт нелінійності показника заломлення,
Please use another browser to view content(2)було встановлено, що при потужності падаючого пучка Р, що перевищує критичну потужність
Please use another browser to view content, де с - швидкість світла у вакуумі, N1 -числовий коефіцієнт, що дорівнює приблизно 2, хвилеводне поширення, запропоноване в деяких попередніх роботах не має місця, а утворюється багатофокусна структура.
Механізм формування багатофокусної структури полягає в тому, що в перший фокус в приосевій області пучка "відшаровується" лише частка початкової потужності пучка (близька до критичної потужності). Ця частка частково поглинається в нелінійному фокусі і частково дифрагує (після проходження фокуса) під відносно великими кутами до осі пучка. У решти світлового пучка, що пройшов з боків повз перший фокус, аналогічним чином "відшаровується" і формується другий нелінійний фокус і т.д. Таким чином, послідовне формування нелінійних фокусів є як би рекурентним.
Основними характеристиками моделі БФС являються положення нелінійних фокусів і критичні потужності, при яких вони утворюються [21]:
Please use another browser to view content(3)Розміри фокусів і їх відносне розташування по поздовжній координаті можуть залежати від додаткових фізичних явищ (нелінійне поглинання, іонізація і т.п.), які обмежують щільність світлової енергії в нелінійних фокальних областях. Однак, як показали теоретичні дослідження багатьох з цих ефектів, багатофокусна структура зберігається, тобто модель БФС є універсальною і може спостерігатися в багатьох фізичних умовах [3]. Очевидно, що для імпульсних пучків з плавною зміною потужності в часі положення нелінійних фокусів буде змінюватися відповідно до відношення (3) і буде функцією часу. З цього випливає, що у разі нестаціонарних світлових пучків повинна реалізовуватися модель рухомих нелінійних фокусів. Повне число фокусів у цій структурі в момент часу t визначається умовою
Please use another browser to view contentРисунок 1 показуе утворення багатофокусних структур рухомих нелінійних фокусів у керрівському середовищі.
Рис. 1 Положення нелінійних рухомих фокусів
Положення нелінійних фокусів на осі пучка (суцільні криві) і форма імпульсу падаючого випромінювання N(t,z)(штрихова крива) зображені в координатах Please use another browser to view content. Форма імпульсу N(t) дається виразом [21]Please use another browser to view content(4)
Вперше модель рухомих нелінійних фокусів була запропонована Луговим і Прохоровим в роботі [2], потім її різні характеристики (зокрема, структура і швидкість руху нелінійних фокусів для випадку надкоротких лазерних імпульсів) детально досліджувалися [3].
Моделі багатофокусних структур і рухомих нелінійних фокусів були достовірно підтверджені в цілеспрямованих експериментальних дослідженнях самофокусіровкі в різних середовищах із застосуванням різних підходів і методів реєстрації [4,5].
В роботі [4] досліджувалось самофокусування пучка рубінового лазера з тривалістю імпульсу 8 нс в толуолі і CS2, спостерігалася еволюція пучка всередині і на вихідному торці кювети з досліджуваної рідиною при різному перевищенні потужності падаючого випромінювання над критичної потужністю. Аналіз результатів спостережень вказував на наявність руху нелінійних фокусів (детально досліджувалася еволюція першого нелінійного фокуса).
В обох роботах [4, 5] дослідження проводилися з використанням лазерів, що працюють в режимі модуляціі добротності, в якому генерувалися стандартні імпульси, що відповідали нестаціонарному самофокусуванні.
В роботі [5] досліджувалось самофокусування в склі ТФ-105 пучка рубінового лазера з варіюючою часовою формою імпульсів. Такий підхід дозволив дослідити характер самофокусування як в нестаціонарному, так і в стаціонарному (випадок прямокутних імпульсів) режимах. Спостерігалось лазерне руйнування в зразках, досліджувалася його морфологія залежно від форми імпульсів. Результати цих досліджень були однозначно інтерпретовані в рамках моделей рухомих нелінійних фокусів та стаціонарних багатофокусних структур. Відзначимо, що підхід, що полягає у використанні лазерних імпульсів з варіюючою часовою формою в дослідженнях явища самофокусування, був запропонований і реалізований в роботі [5] вперше.
Отже, в результаті теоретичних досліджень встановлені основні закономірності і характеристики явищ самофокусування, загальні для різних оптичних середовищ. Запропоновані різні моделі процесу самофокусування з яких найбільш обгрунтованими є модель багатофокусних структур і рухомих нелінійних фокусів.
Список літератури
- Дышко А. Л., Луговой В. Н., Прохоров А. М. Письма в ЖЭТФ 6 655 (1967)
- Луговой В. Н., Прохоров А. М. Письма в ЖЭТФ 7 153 (1968)
- Луговой В. Н., Прохоров А. М. УФН 111 203 (1973)
- Lоу М. М., Shen Y.R. Phus. Rev. Lett 994 (1969)
- Липатов Н. И., Маненков А. А., Прохоров А. М. Письма в ЖЭТФ 11 444 (1970)