КОНСТРУКТИВНЕ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ: ПОЗИЦІЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Віговська Ольга Олексіївна
аспірант кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

Актуальність дослідження психології конструктивного самозбереження особистості зумовлена реальними проблемами сучасного суспільства, які на сучасному етапі розвитку держави характеризуються гострими взаємопов'язаними суперечностями – між вимогами щодо забезпечення безпеки соціального середовища як фактору соціально-політичної і національної безпеки та реальним станом психічного існування людини, яке часто пов’язують із показниками соціальної зрілості особистості.

У вітчизняній психології проблема соціальної зрілості була вперше поставлена і послідовно вирішувалась з позиції особистісно-діяльнісного підходу. Так, на думку О. Леонтьєва, зріла особистість характеризується широкою системою зв’язків зі світом, високим рівнем ієрархізованності мотивів діяльності і загальною структурою, під якою слід розуміти стійку конфігурацію головних мотиваційних ліній. П. Гальперин вважав, що визначення ступеня зрілості особистості встановлюється на основі оцінки її дій в системі відносин, існуючих у даному суспільстві, згідно з показниками того, наскільки успішно вона оволодіває діяльністю. Б. Ананьєв, виділяє розуміння зрілої особистості як суспільно активної особистості, яка бере участь у політичному житті країни, цікавиться культурою, оточуючими людьми та прагне бути серед людей. О. Асмолов у якості соціально зрілої розглядає особистість, яка змінює світ і власну природу, та яка підкорює її своїй владі.

З огляду на проведений аналіз вимальовується загальна ознака соціально здорової особистості, який властива актуальна потреба в саморозвитку, прагнення до самовдосконалення і самореалізації, які повинні розглядатися у єдності з феноменом самотрансценденції. А саме, розвиток особистості на кожному етапі зрілості залежить від життєвого задуму і його реалізації. Розвиток особистості – це здатність ставати суб'єктом, досягаючи в процесі цього становлення найвищого рівня суб’єктності. Ставши суб'єктом, особистість створює індивідуальний спосіб організації життєдіяльності, який відповідає якостям зрілої особистості, її ставленню до діяльності і вимог, об'єктивним характеристикам даного виду діяльності. Таким чином, соціально зріла особистість є «інстанцією» інтеграції, централізації та координації життєдіяльності, яка узгоджує всю систему своїх індивідуальних, психофізичних, психічних та особистісних можливостей.

Загалом, узагальнюючи існуючі доробки, психологічними рисами соціально здорової особистості можна вважати виражене прагнення до творчості, прояв творчого начала в самих різноманітних сферах життя, тонке сприйняття широкого кола явищ соціального життя; висока інтелектуальна активність, що включає постановку проблем, готовність їх зрозуміти і намагатися наполегливо розв'язувати; достатня емоційна чутливість, яка носить вибірковий характер; мобільність здібностей, тобто уміння реалізувати у відповідних діях властиві людині потенції, які вона хотіла б розкрити; рефлексія на свою духовність, що слугує завданням самореалізації.

Проведений аналіз проблеми соціального здоров’я особистості дає усі підстави для побудови концептуальної моделі конструктивного самозбереження особистості, яка забезпечувала б її особистісну безпеку. В основу такої концепції покладено такі принципи: 1 – особистість як цілісне утворення включає в себе велику кількість взаємопов’язаних характеристик і елементів; 2 – ієрархічність упорядкування цих компонентів залежить від рівня представленості в них біологічних та соціальних ознак; 3 – в ході соціалізації особистість набуває особливі якості і риси, які полегшують вироблення оптимальних способів і прийомів життєздійснення.

Конструктивне самозбереження особистості, яке забезпечує психологічну безпеку, вміщує три вектори, які спрямовані на забезпечення безпеки стосовно себе, безпеки стосовно інших і навколишньої дійсності та соціально-психологічної компетентності в галузі безпеки. Такий тривекторний підхід пояснює з одного боку, здатність особистості зберігати стійкість (стабільність) до певних параметрів середовища та психотравмуючих впливів, в опірності деструктивним внутрішнім і зовнішнім впливам, а з другого боку, проявляти емоційну експресивність, інтелектуальну, поведінкову варіативність, які визначають оптимальну позицію суб'єкта в даних умовах середовища.

Ґрунтуючись на проведений теоретичний аналіз, можна стверджувати, що конструктивне самозбереження особистості спрямоване на забезпечення особистісної безпеки стосовно себе, інших і навколишньої дійсності; його психологічну основу складають індивідуально-типологічні характеристики людини, які відображають психофізіологічні та психосоціальні резерви самореалізації особистості. Сфера соціальної зрілості особистості стосується забезпечення соціально-психологічної компетентності в галузі особистісної безпеки, та представляє поєднання певних характерологічних властивостей, які об’єднані внутрішніми взаємозв'язками у психологічний комплекс особистісної гнучкості, за допомогою якої відбувається успішне вирішення широкого спектру життєвих проблем у різноманітних умовах соціуму. У цьому контексті конструктивне самозбереження починає діяти як механізм саморегуляції соціальної поведінки особистості таким чином:

-     конструктивне самозбереження формується та усвідомлюється як специфічна система ціннісних орієнтацій, що визначають характер змісту та засобів досягнення провідних життєвих цілей особистості, і тому складають основу саморегуляції її соціальної поведінки;

-     у ході конструктивного самозбереження розвивається соціально-конструктивна життєва позиція, що передбачає усвідомлення необхідності творчої взаємодії із соціальним середовищем на основі прийняття особистістю відповідальності за побудову власного життя, ставлення до оточуючих як до суб'єктів життя, а не засобів досягнення власних цілей, інших цінностей самоактуалізації.

Конструктивне самозбереження поєднує ціннісні орієнтири, що визначають її життєвої компетентності та самореалізації. Передусім, це орієнтири ставлення до себе та інших як до цінності; чесності, що проявляється у відкритості досвіду та щирості у почуттях; свободи як спонтанності і відповідальності; довіри до людської природи; та творчої спрямованості людини.

Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2024
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
inforum.in.ua@ukr.net