Політичний міф й архетип – це саме той тип інформації, що на глибинному рівні присутній у кожному з нас, і завдання політтехнологів полягає в тому, щоб активізувати цю символіку у вигідному для комунікатора напрямку. Останнім часом спостерігається посилення процесу символізації політики, а отже й формування нового розуміння політичного міфу, що уможливлює аналіз символічного середовища. Нині, на думку англійського соціолога Дж. Б. Томпсона, аналіз політичного міфу спрямовується не так на вивчення системи поглядів і переконань певних політичних груп, як на дослідження специфіки функціонування символічних явищ у суспільстві, передусім у політичній сфері [6]. В цьому контексті політичний міф постаєвже не лише як система ідей, а й символів, образів, знаків і навіть речей, наповнених особливим змістом певних політичних подій.
Сучасні фахівці визначають, що в наш час формулюється глобальна парадигма для ХХІ ст., яке вважається ними «століттямкомунікативного простору», щодоякогонеобхідненове «детальнефілософськеосмислення» на основіцілого спектра новихметодологійзадляйогопоглибленоговивчення [2].Комунікація стала системоутворюючимелементомполітики і набула у ній нового онтологічного статусу, втратившиколишнійдопоміжно-технічний характер [3, с.10].
Поняття, яке створюють за допомоги політичного міфу, є ілюзією і являє собою «поняття на службі влади»[6, c.7]. Якщо ми усвідомлюємо, що не існує «природного» значення якої-небудь події, а є лише різні його інтерпретації, то політичний міф можна уявити як процес побудови такої інтерпретації, яка б була кориснішою для впливових осіб. Врахувати вплив політичного міфу при вивченні засобів масової інформації означає запитати себе: «якою мірою символічний зміст інформації, поширюваної через ЗМІ, сприяє інтересам і владі певних [домінантних] груп» [5].
К. Дойч відмічає, що чим організованіше стає суспільство в цілому, тим швидше і більше зростає потреба в комунікації, як «соціально стандартизованій системі символів», що включає, на його погляд, мову і будь – яку кількість інших додаткових кодів: малярство, рахування, абетки тощо. Коди при цьому містять у собі інформацію, що зберігається в матеріальних засобах її збереження, в тому числі, в бібліотеках, редакціях, ЗМІ, видавництвах, скульптурі, шляхових знаках та розмітках, різних базах даних тощо [4]. Комунікація розглядається як система налагодження відносин між індивідами, індивідами і суспільством, індивідами й інституціями, суспільством і державою, індивідами і державами тощо. Окрім того, що комунікації забезпечують передачу, обробку та трансформацію інформації з усіма їх функціями, вони ще формують, за визначенням В. Бебика, «ауру комунікації», яка поки що не піддається методам формалізації текстовими знаками, але постійно відчувається на тонких біоенергетичному, глибинно-психологічному та інтуїтивному рівні [1, с. 33].
Політична комунікація, як передача смислів є безперервним процесом, якому притаманні такі функції: інформативна – передача істинних або хибних даних; інтерактивна – спонукальна форма взаємодії між людьми, у тому числі, переконання, узгодження тощо;перцептивна – сприйнятлива щодо розуміння один одного та знаходження порозуміння; експресивна – збуджувальна або мінлива щодо характеру емоційних переживань [2].
Наявністьрізноманітнихцілей і методів, структур та учасників політичних процесів зумовлює складну, багатовимірну структуру інформаційно-комунікативного обміну між людьми. На думку Г. Лассуелла, виокремлення засадничих компонентів такої структури припускає відповідь на питання: Хто говорить? Що говорить? По якому каналу? Кому? З яким ефектом?
Інший підхід до визначення структури інформаційно-комунікативних процесів передбачає врахування їх рівнів. Так, канадський учений Джон Томсон пропонує розрізняти семантичний, технічний і інфлуентальний (англ. Influence— вплив) рівні інформаційно-комунікативних зв'язків.
Семантичний рівень розкриває залежність процесів передачі інформації і виникнення комунікації між суб'єктами від вживаних знаково-мовних форм. Тобто, до уваги береться здатність використаних мовнихзасобів(знаків, символів,зображень) зберігати (чи перешкоджати збереженню) сенс і значення передаваних сигналіві повідомлень та забезпечити їх адекватну інтерпретацію реципієнтами.У цьому сенсі враховуються як вербальні (словесні),так і невербальні (жести, міміка, рух тіла, діапазон мови, сміх, мова етикету, тощо) засоби передачі інформації.
Важливу роль при здійсненні комунікаційних стосунків в політиці відіграють технічні засоби, що знаходяться у розпорядженні суб'єктів, що дозволяє говорити про технічний рівень інформаційно-комунікаційних процесів. Значення і роль технічних інструментів комунікації визначається тим, наскільки вони здатні своєчасно і в потрібне місце передати повідомлення. У сучасній політичній практиці для взаємодії з суспільством і для впливу на масову свідомість все частіше використовуються віртуальні моделі, які потрібні для формування у людей уявлення про політичні процеси, і трансляції цих моделей у суспільну у свідомість за допомогою ЗМІ. При цьому така віртуальна модель може не співвідноситися з реальними суб’єктами, які вона повинна репрезентувати. В більшості випадків так і відбувається, особливо в рамках маніпуляції суспільної свідомістю. Саме ЗМІ створюються для суспільства картину світу, що робить їх головним інструментом політичного управління суспільною свідомістю. В світі постійно відбувається велика кількість подій, але суспільнозначимими подіями вони стають тільки за допомогою ЗМІ, які самі визначають що є важливим, а що ні.
Третій, інфлуентальний рівень інформаційно-комунікативної діяльності розкриває міру впливу інформації на людську свідомість. Саме компоненти цього рівня інформаційно-комунікативних взаємозв'язків характеризують ті умови, від яких залежить сила духовної діїнагромадян пропонованих цінностей і ідей. По суті справи на цьому структурному рівні визначаються джерела, передумови і чинники ефективності політичних міфів, ідей і уявлень, що функціонують на інформаційному ринку.Для підвищення ефективності своєї діяльності в цьому напрямі політичні суб'єкти повинні керуватися міркуваннями адресності подання інформації, враховувати особливості аудиторії, яка сприймає те чи інше повідомлення. Формульовані гасла, заклики повинні відповідати умовам соціального середовища, орієнтуватися на традиції,що діють в груповій і масовій свідомості,звичаї, домінуючі стереотипи та звички.
Політтехнологи занурюються в глибини культури та релігії, відшукуючи архетипічні образи, специфічні традиції, ритуали та міфи, сповнені символічних якостей «впізнавання» колективного досвіду та спонтанного реагування на нього відповідно до заданого контексту. Психологічний механізм активізації цих структур реалізується, власне через комунікативні символи та ритуали, а от форми прояву залежать від багатьох чинників – ситуації, виду і типу групи, рівня довіри або пізнання свідомістю пластів колективної психіки, тобто рівня відношення свідомого до несвідомого в психіці індивіда або групи. Використання архетипних форм, їх перетворення на символічні дії та ритули, дає можливість впливати на свідомість та здійснювати маніпулятивні дії щодо неї.
Таким чином комунікація за посередництвом символів і ритуалів є містком між неусвідомленими архетиповими переживаннями та конкретними реаліями політичного буття. Вони є інструментами психологічного механізму активізації внутрішньої структури політичного міфу і водночас дієвим способом політичної комунікації.
Джерела та література:
- Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблікрилейшинз./ В.М. Бебик. Моногр. – К.: МАУП, 2005. – 440 с: іл. – Бібліогр.: с.432-437.
- В. Дабіжа, Д. Кіслов. Сучаснийнауковий дискурс щодовизначенняпоняття «політичнікомунікації»[Електронний ресурс] \ В. Дабіжа, Д. Кіслов // Освітарегіону: українськийнауковий журнал – 2012. – Вип.3. – Режим доступу: http://social-science.com.ua/article/863
- Соловьев А.И. Политическая коммуникация: к проблеме теоретической идентификации / А.И Соловьев. \\ Полис. – 2002. № 3. – С. 10.
- DeutschК. TheNervesofGovernment: ModelsofPoliticalCommunicationandControl. NewYork, 1963. – 256 р.
- PamelaJ. Shoemaker,StephenD. Reese. Mediating theMessage:Theories of Influences on Mass Media Content.WhitePlainsNY: Longman, 1996. - 228 р.
- ThompsonJ. B. Ideology and Modern Culture: Critical Social Theoryinthe Era of Mass Communication. – Cambridge: Polity; Stanford: StanfordUP, 1990. – 345 р.
inforum.in.ua@ukr.net