ПРОФЕСІЙНА МОБІЛЬНІСТЬ ЯК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УСПІШНОЇ ЗМІНИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Актуальність дослідження. Сьогодні проблема професійної мобільності є актуальною, оскільки теперішнє динамічне суспільство потребує  спеціалістів, які здатні ефективно працювати в ситуаціях, що змінюються, знаходити творчі рішення та по-новому використовувати професійні знання, уміння, навики. Суспільство зацікавлене у такому фахівцеві, який уміє думати самостійно і вирішувати різноманітні проблеми, застосовувати знання, одержані у процесі навчання; володіє критичним і творчим мисленням; вміє здобувати нові знання, здібний до самонавчання. В такому суспільстві особистість досить часто перебуває в ситуації вибору, побудови своєї життєвої траєкторії, яка в інформаційному суспільстві є досить динамічною і може змінюватися в залежності від обставин та трансформаційних процесів як у соціумі, так у самій особистості. Ситуація вибору на життєвому шляху людини є тим вузловим моментом, коли проявляється мобільність. А оскільки життєвий шлях людини взаємопов’язаний з її професійною траєкторією, то в такі переломні моменти проявляється і професійна мобільність особистості.

Метою дослідження є дослідження рівня професійної мобільності для вивчення зміни професійної діяльності особистості.

Результати дослідження. Результати аналізу наукової літератури свідчать що професійна мобільність розглядається як зміна трудової позиції або ролі фахівця, обумовлена зміною місця роботи або професії. За такого підходу у понятті «професійна мобільність» розрізняють об’єктивний, суб’єктивний і характерологічний аспекти. Об’єктивний аспект охоплює науково-технічні та соціально-економічні передумови, а також сам процес зміни професії. Щодо чинників, які стимулюють професійну мобільність, то акценти перенесені з науково-технічних досягнень, що прискорювали процес виникнення нових професій і потребували перекваліфікації робітників за радянських часів на фактори розвитку ринкових відносин, що забезпечують досягнення якісно нового рівня мобільності та професійно-практичної підготовки конкурентоспроможного фахівця. Суб’єктивний аспект розкриває процес зміни інтересів працівників та акт прийняття рішення щодо зміни місця роботи чи професії, що залежить від таких індивідуальних характеристик людей, як потреби, ціннісні орієнтації, моральні якості та інші визначальні мотиви. З характерологічної точки зору важливою є схильність людини до зміни предметної діяльності, що дає підстави розглядати професійну мобільність як відносно усталену властивість особистості, як підготовленість або схильність до зміни виду професійної діяльності (працемобільність) [3].

Системний розгляд професійної мобільності, за твердженням Н. Коваліско, з одного боку, висуває певні вимоги до професійно-кваліфікаційних якостей індивідів, а з іншого –максимально сприяє розвиткові особистості через підвищення відповідності між структурою її індивідуальних потреб і соціально-економічною цінністю місця, яке вона посідає.

Наявність об’єктивних (можливість зміни статусу) і суб’єктивних (орієнтація на зміну статусу) передумов дозволяє говорити про реальну і потенційну мобільність. Під поняттям потенційної мобільності, за визначенням Н. Коваліско, слід розуміти схильність, бажання, прагнення людини змінити соціальний статус, соціальну позицію. Цей стан триває в часі між прийняттям рішення про мобільність і фактично мобільністю або ж уникненням її. Період потенційної мобільності різний у різних індивідів. Критичний рівень потенційної мобільності призводить до фактичної мобільності. Фактична мобільність – це зміна статусу людини, її перехід в іншу групу під дією об’єктивних і суб’єктивних факторів, умов і стимулів. Проте перетворення потенційної мобільності у реальну залежить від обставин, умов, від того, наскільки орієнтація на зміну статусу буде сприяти або, навпаки, перешкоджати здійсненню цих намірів [1].

При цьому суттєве й те, наскільки значущими для особистості є ці орієнтації, яке їх місце у структурі цінностей. Тому оцінювати і прогнозувати фактичну мобільність за потенційною можливо лише умовно. Для наукових і практичних цілей вирішальне значення має класифікація мобільності. Вихідним поняттям при класифікації процесів мобільності є вид мобільності, в основі якого лежить такий критерій, як зміни у змісті та умовах професійної діяльності.

З метою визначення ступеню професійної мобільності фахівців як показника, який характеризує їх спроможність швидко знайти іншу гарну роботу ми користувалися шкалою професійної мобільності (В. Теппер) в українській адаптації [2].

Респондентам було запропоновано оцінити свою спроможність швидко знайти іншу гарну роботу відносно таких двох тверджень:

1) якби я звільнився зі своєї роботи, то зміг би знайти іншу гарну роботу;

2) я без проблем знайду прийнятну роботу, якщо я звільнюся.

Вибірку склали 100 медичних сестер від 20 до 62 років, які працюють у лікувально-профілактичних закладах м. Луцьк.  З них 45 чоловік – віком від 20 до 30 років, 24 чоловіки – віком від 31 до 40 років, 22 чоловіки – віком від 41  до 50 років, 9 чоловік – віком 51 рік і старші  

Результати дослідження рівнів професійної мобільності представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні професійної мобільності

Проведення дослідження дало змогу діагностувати рівень професійної мобільності у медичних сестер. З таблиці видно, що середній рівень професійної мобільності переважає у всіх вікових групах. Найбільша вікова група – це молоді спеціалісти віком від 20 до 30 років. У процентному співвідношенні із 45 чоловік у 11,1% виявлено низький рівень, у 17,8% – нижчий за середній, у 66,7% – середній і тільки у 4,4% – високий рівень професійної мобільності.

У медичних сестер віком від 31 до 40 років також переважає середній рівень професійної мобільності (58,3% від загальної кількості респондентів у даній групі), у 33,3% опитуваних професійна мобільність має нижчий за середній рівень, низький рівень у 4,2% і високий рівень також у 4,2% фахівців.

Респонденти, що мають вік від 41 до 50 років, відзначаються тим, що у них не виявлено високого рівня професійної мобільності. На нашу думку, це зумовлено тим, що ці спеціалісти із великим досвідом роботи вже настільки прив’язані до свого робочого місця, до колег, до пацієнтів, що не тільки не хочуть змінювати роботу, а й не уявляють себе на іншій прийнятній роботі. Середній рівень професійної мобільності виявлено  у 54,5% чоловік, нижчий за середній – у 36,4% чоловік і низький рівень – у 9,1% фахівців у даній галузі.

У найменші віковій групі, що включає спеціалістів віком від 51 року і старших, по 44,4% чоловік мають середній і нижчий за середній рівні професійної мобільності, у 11,1% виявлено високий рівень, низького рівня у цій групі не виявлено.

Висновки. Таким чином, дослідивши  рівень професійної мобільності медичних сестер, можна зробити висновок, що професійна мобільність особистості – це вияв активності індивіда, яка проявляється в готовності ініціювати зміни в професійному житті. Виявлений в результаті опитування середній рівень професійної мобільності дозволяє зробити припущення, що при потребі швидко знайти іншу гарну роботу можуть виникати труднощі з виявами професійної мобільності і, відповідно, із професійною самореалізацією. Тому в подальшому вважаємо доцільним досліджувати професійну мобільність з метою виявлення факторів, що на неї впливають для забезпечення підвищення рівня професійної мобільності.

Джерела та література:

1. Коваліско Н. В., Хоронжий А. Г. Регіональна трудова мобільність / Н. В. Коваліско, А. Г. Хоронжий. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2002. – 165 с.
2. Максименко С.Д., Кокун О.М., Тополов Є.В. Адаптація психодіагностичних методик: шкала досвіду агресивних впливів, шкала професійної автономності та шкала професійної мобільності // Практична психологія та соціальна робота. - 2011. - № 3. - С. 25 - 31.
3. Пріма Р.М. Формування професійної мобільності майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика: монографія / Р. М. Пріма; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – Д.: ІМА-прес, 2009. – 368 с.