ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ ОСОБИСТОСТІ В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Професійна діяльність займає особливе місце в сучасному суспільстві. Відповідно, природнім є прагнення, щоб ця важлива частина життя приносила внутрішнє задоволення, спокій, впевненість, успіх тощо (Г.О. Архангельський, Б.П. Будзан). Самоменеджмент у сфері професійної діяльності виступає як набір управлінських впливів, спрямованих на себе як на діяльнісний суб’єкт з метою проведення чіткої самоорганізації, розподілу власних ресурсів, часу для досягнення поставлених цілей (Л. Зайверт,  Ф.М. Русінов).

Проблема браку часу для виконання важливих справ гостро стоїть практично перед кожною людиною, оскільки більшість з нас не можуть правильно розподілити свої зусилля для досягнення поставлених цілей і вирішення нагальних питань. У прагненні «обійняти необіймане» люди прагнуть робити одночасно безліч справ, не визначаючи при цьому пріоритетів і ключових напрямків щодо прикладання зусиль. Саме через це продуктивність людини страждає і виникають внутрішньоособистісні конфлікти між цілями і глибоким відчуттям незадоволеності собою і, як наслідок, різко знижується мотивація до трудової діяльності. Ці проблеми виникають найчастіше через те, що більшість не володіє навиками управління собою і власним часом.

Серед основних причин виникнення і активного розвитку самоменеджменту виділяють ті істотні зміни, що відбуваються в управлінській ситуації у світі: Конкуренція. Зросли масштаби і динамізм змін у суспільстві. А це вимагає від людини освоєння нових навичок керування, самокерування, боротьби з можливістю власного відставання;Зростання загрози стресів через напруженість, що має місце в більшості організацій. Щоб її позбутися, людині необхідно вміти керувати собою;Творчий потенціал працівників, в даний час, перетворився в найкоштовніший капітал організації. Тому збереження і розвиток цього потенціалу, у тому числі і самими працівниками, є однією з найважливіших умов для успішної ділової кар’єри.

Варто відзначити, що в Україні, існують ускладнення через політичну ситуацію, кризовий стан економіки, невпевненістю в завтрашньому дні тощо. В цих умовах саморозвиток персоналу є передумовою виживання на ринку праці.

Переваги самоменеджменту: виконання роботи з меншими витратами часу;кращі результати праці;краща організація праці;менше поспіху і стресу;більше задоволення від роботи;велика мотивація праці;ріст кваліфікації; менша завантаженість роботою;менше помилок;досягнення професійних і особистих цілей найкоротшим шляхом, що може бути реалізовано через здатність керувати власною поведінкою.

Керування поведінкою здійснюється в декілька етапів: виявлення форм поведінки, пов’язаних з трудовою діяльністю, які необхідні для реалізації прийнятої стратегії діяльності; вимірювання поведінкових подій; проведення функціонального аналізу поведінки; вимірювання вихідної частоти відповідних поведінкових подій; розробка стратегії інтервенції, закріплення і підвищення частоти функціональних форм поведінки і зменшення дисфункціональних форм поведінки [2; с. 264].

Виділяють п’ять систем самоменеджменту: саморегуляцію, самоаналіз, адаптацію, раціоналізацію і розвиток особистості. При цьому саморегуляція розглядається як управління собою на підсвідомому рівні; самоаналіз як постійна оцінка своїх дій і здібностей; адаптація – як пристосування до нестабільних умов навколишнього середовища; раціоналізація – як вдосконалення своїх дій і розвиток – як свідома зміна самого себе.

У США практично у всіх вищих навчальних закладах вивчають «Самоменеджмент» і один з напрямків самоменеджменту – «Time management» (або управління часом). В Україні не всі вузи включають дисципліну «Самоменеджмент» у свої навчальні плани – це дисципліна – на вибір навчального закладу.

Основна ціль самоменеджменту полягає в максимально ефективному використанні власних можливостей для подолання зовнішніх обставин, оптимізації свого часу. Процес управління власною діяльністю у цілому складається з наступних етапів: постановка цілей і завдань управління, прийняття рішень з організації виконання цих питань, організації діяльності з їх виконання і досягненні поставлених цілей, самоконтролю і контролю наслідків [1; с.27-30].

До найбільш важливих переваг самоменеджменту відносять: виконання роботи з меншими витратами; кращу організацію і результати праці; зменшення поспіху і стресів; велику мотивацію і більше задоволення від роботи; зростання кваліфікації, зменшення помилок при виконанні функціональних обов’язків; меншу завантаженість роботою [4].

Час є тим критерієм, який визначає ефективність використання інших ресурсів: фінансових, матеріальних, фізичних та духовних.

Мистецтво керувати собою, своїм часом, організувати свою роботу – це самоменеджмент. Самоменеджмент є новим напрямком у традиційному менеджменті. Він виник внаслідок потреби у більш повному використанні творчого потенціалу працівника.

Самоменеджмент має ряд функцій: постановка цілей, планування, прийняття рішень, реалізація і організація особистої діяльності, контроль, інформація і комунікації.

Для кожної функції самоменеджменту розроблені робочі прийоми і методи їхньої реалізації, а також очікуваний результат у виді виграшу в часі, що складають техніку самоменеджменту.

Кожен успішний фахівець цінує свій час. Для того, щоб заощаджувати час, потрібно насамперед знати, на що він витрачається. Тому слід регулярно проводити облік і аналіз використання свого часу. Це – основа самоменеджменту.

Розширення професійних можливостей особистості в результаті роботи з підвищення своєї ділової кваліфікації створює основу для майбутнього службового росту [3].

Самоменеджмент – це послідовне і цілеспрямоване застосування випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для того, щоб оптимально і раціонально використовувати час. Це наукова організація праці, що заснована на використанні передового досвіду, застосуванні технічних засобів і досягнень науки.

Професійний самоменеджмент – це такий спосіб самоуправління, коли людина здатна приймати усвідомлені рішення, діяти відповідно до існуючої ситуації, вміти чітко розставити пріоритети, раціонально використовувати свої знання, вміння і навички, чітко організовувати свою роботу.

Джерела та література:

1. Майданова Т.В. Самоменеджмент как условие самореализации студентов / Т. В. Майданова // Педагогическое образование в России. – 2013. - №2. – С. 27-30.
2. Организационное поведение в таблицах и схемах / Под научной редакцией д. э. н. Г.Р. Латфуллина, д. э. н. О.Н. Громовой. – М.: Фйрис-пресс, 2002. – 288 с.: ил. – (Высшее образование)
3. Хроленко А.Т. Самоменеджмент / А.Т. Хроленко. – М.: Экономика, 2005. – 250 с.
4. Шатун В.Т.Основи менеджменту. Навчальний посібник. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 376 с.