ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДЛІТКІВ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ПІДВИЩЕНОГО РІВНЯ ЇХ КОНФЛІКТНОСТІ

Підлітковий вік має важливе значення у розвитку та становленні особистості людини. Підлітковий вік характеризується як перехідний та досить конфліктний. Звідси і неадекватність реакцій у взаєминах з оточуючими, суперечливість у діях і вчинках, які сприймаються дорослими як аномалія, відхилення від суспільних правил.Це вік самоствердження серед однолітків, протесту і бунту проти старших, вік сильних емоцій і переживань. Розвиток на цьому етапі йде швидкими темпами, особливо багато змін спостерігається в плані формування особистості. Головна особливість підлітка – особистісна нестабільність. Всі ці процеси перебудови організму тривалі і нелегкі, але необхідні для перетворення дитини в повноцінну особистість. Саме цим обумовлюється виникнення вікової кризи у підлітків, що часто виявляється у підвищеній конфліктності підлітків.В ході бурхливого зростання і фізіологічної перебудови організму у підлітків може виникнути відчуття тривоги, підвищена збудливість, занижена самооцінка. Щодо загальних особливостей цього віку, О.В. Киричук та В.А. Роменець наголошують про мінливість настроїв, емоційну нестійкість, несподівані переходи від веселощів до смутку, песимізму. Прискіпливе ставлення до рідних поєднується із гострим незадоволенням собою [1, c. 352] .

Таким чином, підлітковий вік характеризується підвищеною збудливістю, нестійкістю емоцій і поведінки, підлітки погано контролюють себе, емоційні й нестабільні, що призводить до підвищення конфліктності та агресивності.

За визначенням І. І. Русинки, конфліктність особистості – це  риса характеру, особистісна якість, яка зумовлює частоту вступу особистості у конфліктні ситуації [3, c. 276]. Конфліктність визначається комплексною дією факторів: психологічних (темперамент, характер, низький рівень саморегуляції, соціально психологічні установки і цінності) і соціальних (умови життєдіяльності, виховання, соціальне оточення, культура).

В роботах Л. І. Божович, Б. С. Волкова, В. І. Ілійчука конфліктна поведінка розглядається як результат внутрішніх і зовнішніх протиріч між суспільством, мікросередовищем і самою людиною. Це результат внутрішніх і зовнішніх протиріч між потребою в самоствердженні та можливістю її задоволення, між самооцінкою і оцінкою групи, між вимогами групи і власними установками і переконаннями, тобто конфліктна поведінка виступає як схильність людини до конфлікту при взаємодії особистісних і зовнішніх факторів.

Питання про психологічні детермінанти виникнення міжособистісних конфліктів, які дозволяють розкрити глибинні основи конфліктної поведінки, займає важливе місце в дослідженні конфлікту. Беручи до уваги те, що конфліктність є рисою особистості, первинними чинниками якої виступають природні задатки і соціальний досвід, І.А. Фурманов виділяєтри види психологічних детермінант підліткової конфліктності [5, c. 44]:

1.Детермінанти, пов'язані з психофізіологічними особливостями розвитку (перенесені травми мозку або інфекції, спадкові хвороби, відставання у  розумовому розвитку, особливості нервової системи, зокрема, процесів збудження і гальмування).

2.Власне психологічні детермінанти – особливості особистості (статевовікові особливості, ситуація внутрішньосімейного розвитку, рівень самооцінки, акцентуації характеру).

3.Соціальні детермінанти – фактори мікро- і макросередовища.

Відповідно до визначення поняття «конфліктність» ці детермінанти включають соціальний досвід підлітка: соціальну некомпетентність (недостатній рівень способів соціального реагування), педагогічний менеджмент і, можливо, тип навчального закладу. Дані психологічні детермінанти у значною мірою зумовлюють підліткову конфліктність, тобто мають свою ієрархічну структуру.

Поведінка і ставлення до того, що підлітка оточує, посилюється, а, в деяких випадках, і загострюється поруч з психофізіологічними причинами, обумовленими віковими змінами. У працях А.О. Реана зазначено, що крім збудливості, на виникнення конфліктної поведінки підлітків впливає і така особливість особистості (характеру), як демонстративність[2, c. 253]. Демонстративні підлітки і юнаки постійно прагнуть чинити вплив на інших, привернути до себе увагу. Очевидно,що саме надмірна демонстративність призводить до образливості, зарозумілості, роль яких для виникнення конфліктності поведінки значна. Сукупна дія цих характеристик зумовлює готовність підлітка до конфліктних дій на емоційному та поведінковому рівні.

Одночасно із зовнішніми, об'єктивними проявами дозрівання є і відчуття дорослості. Тому центральним психологічним новоутворенням в підлітковому віці стає формування у підлітка своєрідного відчуття дорослості, як суб'єктивного переживання ставлення до самого себе як до дорослого. Фізичне змужніння дає підліткові відчуття дорослості, але соціальний статус його в школі і сім'ї не змінюється. І тоді починається боротьба за визнання своїх прав, самостійності, що неодмінно приводить до конфлікту між дорослими і підлітками.

Почуття дорослості – це особлива форма самосвідомості. Почуття дорослості виявляється і в прагненні до самостійності, бажанні захистити певні сторони свого життя від втручання батьків. Це стосується питань зовнішності, відносин з однолітками, може бути – навчання. Почуття дорослості пов'язане з етичними нормами поведінки, які засвоюються дітьми в цей час. З'являється моральний «кодекс», що пропонує підліткам чіткий стиль поведінки в дружніх відносинах з однолітками. Підліток, прагнучи наслідувати дорослих, намагається розширити свої права та можливості, переглянути свої відносини до вимог, які пред'являють батьки, вчителі. Л.М. Семенюк зауважує, щомалий життєвий досвід, неоднозначне сприйняття соціальної ситуації призводять до розбіжностей з дорослими, породжують конфлікти між ними [4, c. 35].

Такі проблеми в поведінці підлітків як агресивність, жорстокість, підвищена тривожність, набувають стійкого характеру і  проявляються зазвичай у процесі стихійного групового спілкування, що складається в різного роду компаніях. Але це спілкування, ця система відносин, що будуються на основі жорстоких законів асоціальних підліткових груп, є наслідком не генетичної схильності початкової агресивності, а виступає лише як ситуація заміщення при неприйнятті підлітка в світ соціально-значущих відносин дорослих, як ситуація спільного переживання незрозумілості ними.Ставлення дорослих до дітей не враховує особливостей їх особистісного становлення, приводячи до конфлікту з підлітками, у яких розвивається потреба в самостійності, самореалізації, визволившись від опіки.

Конфлікти підлітків та батьків обумовлені деструктивністю сімейних відносин, недоліками у вихованні, індивідуально-психологічними змінами в психічному розвитку підлітків та індивідуальними особливостями самих дорослих. Конфліктна поведінка підлітків виникає тоді, коли не враховуються індивідуальні особливості, вікові зміни в психіці, коли не змінюються форма і зміст спілкування дорослих. Конфліктні відносини підлітків між собою ґрунтуються на боротьбі за лідерство. Основними факторами конфліктної поведінки виступають рівень домагань, самооцінка і статус.Неконфліктним відносинам дорослих і підлітків сприяє підвищення педагогічної культури батьків, організація родини на колективній основі, підкріплення вербальних вимог інтересом батьків до внутрішнього світу їхніх дітей.

Таким чином, проведений аналіз літературних джерел показав, що у підлітковому віці спостерігається підвищена агресивність і конфліктність, які обумовлені специфікою протікання даного вікового періоду. Однак, дане твердження не означає, що це незмінне явище, яке не підлягає корекції. Більшість авторів вказують на високу варіативність протікання підліткової кризи і її залежність від ззовні навколишніх умов таких як, психолого-педагогічний супровід, характер ідентифікації, соціально-психологічний мікроклімат в сім'ї, стосунки з однолітками і вчителями та ін. У зв'язку з цим, актуальним є вивчення існуючого рівня конфліктності серед школярів, стилів поведінки дітей у різноманітних конфліктних ситуаціях і розробки індивідуальних і групових заходів щодо зниження показників конфліктності серед осіб підліткового віку.

Джерела та література:

1. Киричук О.В., Роменець В.А. Основи психології : підручник. / О.В. Киричук , В.А. Роменець. ‒ К.: Либідь, 2002. ‒ 632 с.
2. Реан А.А. Психологияподростка / А.А. Реан. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2003. ‒ 480 с.
3. Русинка І.І. Конфліктологія. Психотехнології запобігання і управління конфліктами / І.І. Русинка. – К.: Професіонал, 2007. – 332 с.
4. Семенюк Л.М. Психологическиеособенностиагрессивногоповеденияподростков и условияегокоррекции: Учебноепособие / Л.М.Семенюк. ‒ М.: Московскийпсихолого-социальныйинститут: Флинта, 1998. ‒ 96 с.
5. Фурманов И. А. Психологические основы диагностики и коррекции нарушении поведения у детей подросткового и юношеского возраста . / И.А. Фурманов. ‒ M.: НИО, 1997. ‒ 196 с.