ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ ЯК ЧИННИКА ТИПУ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ

Актуальність дослідження. Проблема формування і розвитку самооцінки є однією з центральних проблем становлення особистості. Самооцінка – це необхідний компонент розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення людиною самої себе вцілому.  Важливий аспект нашого дослідження знаходиться у знаходженні взаємозв’язку самооцінки особистості та типу поведінки в різноманітних конфліктних ситуаціях, що трапляються в житті людини.

Мета дослідження  полягає в теоретичному обґрунтуванні психологічних особливостей впливу самооцінки особистості на її адаптацію до конфліктної (стресової) ситуації.

Наукoва нoвизна та теoретичне значення дoслідження пoлягає в теoретичнoму та експериментальнoму рoзкритті психологічних особливостей самооцінки як чинника типу поведінки в конфліктних ситуаціях.

Експериментальна база дoслідження. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Вибірку склали 30 студентів віком від 20-21 року. Серед них: 27 дівчат і 3 хлопці. Дослідження проводилось на студентах 4-го курсу факультету психології.

Результати дослідження.

Для підрахунків результатів була зроблена кореляція між показниками дослідження. Кореляційний зв'язок не був виявлений між рівнем самооцінки особистості та стилем поведінки в конфлікті за методиками: інтегральна самооцінка особистості «Хто я є в цьому світі» та тестом опису поведінки в конфліктних ситуаціях Томаса.

Згідно з результатами кореляційного аналізу нами було виявлено ряд інших статистично значущих кореляційних зв’язків за окремими шкалами методики «Хто я є в цьому світі» та стилем поведінки в конфлікті. Розглянемо їх детальніше.

-  Позитивний кореляційний зв’язок виявлений з параметром «Доброта» (r=0,347, при р=0,05). Тобто, для досліджуваних із переважанням стилів поведінки у конфліктній ситуації «уникнення» та «пристосування» властивим є високе вираження такої особистісної характеристики, як доброта. Для досліджуваних із переважанням стратегії суперництва, та співробітництва властивим є низький рівень вираження доброти по відношенню до партнера у конфліктній ситуації;

-  Негативний кореляційний зв’язок виявлений із параметром «Комунікабельність» (r=-0,304, при р=0,05), це свідчить про те, що для досліджуваних із параметрами суперництво та співробітництво властивим є високий рівень прояву комунікабельності. Для досліджуваних із переважанням стилю уникнення та пристосування, рівень комунікабельності є значно нижчим, ніж для досліджуваних із попередніми двома стилями поведінки у конфліктній ситуації;

-  Негативний кореляційний зв’язок також виявлений із параметром «Принциповість» (r=-0,304, при р=0,05),що свідчить про те, що високі показники за цією шкалою властиві досліджуваним із переважанням стратегії співробітництва та суперництва. Для досліджуваних із переважанням стратегій уникнення та пристосування властивими є низькі показники принциповості;

-  Позитивний кореляційний зв’язок виявлений із параметром «Щирість» (r=0,402, при р=0,05), свідчить про те, що для досліджуваних із переважанням стратегій уникнення та пристосування властивою є вища схильність до прояву щирості у процесі взаємодії з партнером. На відміну від них, для досліджуваних із переважанням стратегій суперництва та співробітництва, властивим є низький рівень прояву щирості у процесі взаємодії з партнером.

Згідно з результатами дослідження респонденти з адекватною та завищеною самооцінкою рідше обирають такий стиль поведінки в конфлікті, як: суперництво, співробітництво та пристосування. Стиль уникнення та пристосування спостерігається у всій групі досліджуваних, при цьому компромісний стиль є переважаючим. Тобто можна сказати, що більша частина досліджуваних нашої вибірки обирає стиль компромісу в конфліктних ситуаціях і як такого взаємозв’язку між рівнем самооцінки та тим чи іншим стилем поведінки в конфлікті, яким керується особистість ми не виявили. Але також слід звернути увагу на те, що залежно від різних життєвих обставин і присутніх в них конфліктних ситуацій незалежно від рівня самооцінки, особистість може обирати собі будь-який стиль поведінки в конфлікті, який вона вважає оптимальним саме в тій чи іншій життєвій ситуації. В одних конфліктних ситуаціях вона може обрати, наприклад компроміс, в інших – суперництво, що певною мірою також залежить від її мотивів та намірів. Відомо, що оптимальною стратегією в конфлікті вважається така, коли застосовуються всі п'ять тактик поведінки.

Висновки. Проблема формування і розвитку самооцінки є однією з центральних проблем становлення особистості. Самооцінка – це необхідний компонент розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення людиною самої себе, своїх фізичних сил, розумових здібностей, вчинків, мотивів і цілей своєї поведінки, свого відношення до оточуючих, до інших людей і самого себе.

Дослідно-педагогічна робота по визначенню та обгрунтуванню педа­гогічних умов подолання конфліктності показала, що нинішня студентська молодь характеризується високим ступенем та різноманітністю проявів конфліктності.

Конфліктність студентів співпадає частіше із станом невротичного збуджен­ня, рідше зі станом пригнічення. При цьому частина з проявами конфліктності на фоні пригнічення або стресового стану значна. Серед причин зростання конфліктності, невпевненість у своїх силах у студентів, а також невпевненість у майбутньому. Заборони, обмеження, а також зрушення у сімейних відносинах такі, як відсутність згуртованості, взаєморозуміння, емоційного контакту; неблагополучний сімейний мікро­клімат.

Тому проблема визначення та обгрунтування педагогічних умов подо­лання конфліктності є актуальною у наш час. Важливо при цьому встановити причини, що ведуть до розвитку конфліктності і виходячи з них, що і яким чином можна зробити для того, щоб максимально зменшити негативні наслідки явищ конфліктності. Педагогічні умови, які будуть сприяти по­доланню конфліктності несуть у собі у молодшому віці – профілактичну, у старшому – корекційну роль.

Отже, згідно з результатами дослідження ми бачимо, що протягом життя людини може змінюватись як її самооцінка так і стилі поведінки в конфлікті., що зумовлено багатьма факторами  і не завжди певний рівень самооцінки чітко відповідає тому чи іншому стилю поведінки в конфлікті.

Джерела та література:

1. Дорошенко Н. Н. Гендерна детермінація вибору стратегії поведінки в конфлікті / Н. Н. Дорошенко // Психологія : Збірник наукових праць НПУ ім. М. П. Драгоманова. – Випуск 1(8), 2000. – С.39 – 43.
2. Егидес А. П. Психологічна концепція конфліктного спілкування / А. П. Егидес // Психологічний журнал. – 1998. – Т. 5. – № 5. – С.52 – 62.
3. Захарова А.В. Психология формировани самооценки / А.В. Захарова - Минск, 1993.
4. Пеньковська Н. Роль самооцінки у формуванні особистості дитини // Поч. Школа / Н. Пеньковська – 2002. – № 10. – 5 с.