ТИПОЛОГІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПОЛІМОТИВОВАНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Вибір Україною шляху інтеграції до Європейського Союзу зумовлює необхідність підготовки нової генерації державних службовців. У цьому контексті особливого значення набуває проблема мотивації їхньої професійної діяльності, адже тільки вмотивовані державні службовці можуть сформувати професійну і високоефективну державну службу європейського зразка. 

Водночас, проблема мотивації професійної діяльності державних службовців до сьогодні ще мало досліджена. Її підґрунтя складають  зарубіжні теорії та концепції Дж. Болдвіна, Л. Вайса, Е. Доунса, Г. Левіса, Дж. Перрі, Б. Райта; доробки таких російських (М. Бояркін, О. Васильєва, О. Волнухіна, Є. Фомічов та ін.) та українських (В. Бондар, Л. Карамушка, Є. Матвіїшин, В. Олуйко, Т. Павлюк, Н. Поліщук, Н. Провоторова, В. Щегорцова та ін.) психологів і фахівців у сфері державного управління [1; 2; 4; 7].  Тому детального вивчення потребує детермінація професійної діяльності держслужбовців місцевих органів виконавчої влади з огляду на специфіку їх діяльності в сучасних умовах державотворення [5].

Для розуміння потреб та мотивів державних службовців, особливостей їх професійної мотивації  проведено емпіричне дослідження на базі Волинського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій. Респондентами виступили 208 державних службовців – працівників Волинської обласної державної адміністрації та районних державних адміністрацій. У якості діагностичного інструментарію застосовувались: тест «Мотиваційний профіль» Ш. Річі та П. Мартіна,  методика «Вивчення мотивації професійної діяльності» К. Замфір в модифікації А. Раена та методика «Діагностика мотиваційної структури  особистості» В. Мільмана [3; 6; 8].

За допомогою процедури кластерного аналізу отриманих діагностичних даних встановлено, що різні поєднання професійних мотивів державних службовців утворюють шість самостійних кластерів, які можна розглядати як «типи» мотивації  професійної діяльності державних службовців. Під «типом» розуміємо своєрідну модель мотивації державного службовця з характерним для неї співвідношенням професійних мотивів.

Перший «тип» мотивації державного службовця об’єднує респондентів (49,5 %), у яких найвищою є сила мотивів влади і почуття особистісної значущості, що дало змогу назвати цей тип «адміністративно-управлінським». Саме тому, передбачуваною стала найменша представленість у цій групі факторів професійного визнання та соціального схвалення. Слід зазначити, що поруч з мотивами влади досить високою є сила мотивів споживацько-матеріального характеру. Незначною мірою для цього «типу» мотивації працівників притаманне прагнення до здійснення суспільно-активної та корисної діяльності. Хоча, на нашу думку, у цьому випадку ці мотиви для респондентів є лише своєрідним засобом досягнення впливовості, а не суспільно значущого та корисного результату.

Змістове наповнення другого «типу» мотивації державного службовця дає змогу інтерпретувати його як «споживацький» (6,7 %), оскільки він характеризується домінуванням споживацько-матеріальних мотивів з мотивами життєзабезпечення. Водночас, низькими є показники внутрішньої мотивації держслужбовців, які свідчать про те, що визначальним в їх професійній діяльності буде орієнтація не на процес, а на результати діяльності: отримання матеріальних благ, соціальних гарантій, пільг, спрямованих на забезпечення власного добробуту тощо.

Державні службовці, для яких притаманний третій тип мотивації (26 %) – працівники з домінуванням мотивів, що належать до факторів «професійне визнання та соціальне схвалення» і «особистий та професійний комфорт». Тому, цей «тип» мотивації державних службовців отримав назву «публічний». Найнижча сила групи споживацько-матеріальних мотивів свідчить, що у професійній діяльності службовці цього «типу» мотивації будуть прагнути до визнання  результатів власної роботи оточуючими, до високої соціальної оцінки особистих заслуг, авторитету, поваги та популярності.

Четвертий тип мотивації представлений державними службовцями (6,2 %), в яких домінують мотиви, що відображають змістове наповнення факторів «професійне визнання та соціальне схвалення» і «споживацько-матеріальні мотиви». Тому цей «тип» професійної мотивації державних службовців отримав назву «статусно-орієнтований» або «представницький». Якщо високий показник сили мотиву визнання та соціального схвалення в поєднанні з іншими значущими мотивами для держслужбовців попереднього «типу» характеризував їх прагнення до публічності, то в цьому випадку у поєднанні із споживацько-матеріальними мотивами він вказує на прагнення мати достойний статус в суспільстві,  самоствердитись на основі високого заробітку та хорошої посади тощо.

П’ятий «тип» мотивації державного службовця (6,7 %) було названо «творчо-активним», оскільки найбільша сила мотивів відповідає фактору цікава і творча робота та досить значущими виявились мотиви суспільної активності і корисності. Державні службовці з цим типом мотивації виявляють інтерес до змісту роботи, проявляють активність та ініціативу, використовують творчий підхід до виконання обов’язків. Найменша міра значущості для цієї групи досліджуваних відповідає споживацько-матеріальним мотивам.

Шостий «тип» мотивації держслужбовців (4,9 %) отримав назву «пасивно-виконавчий», оскільки його представляють діаметрально протилежні значення двох груп мотивів: плюсове значення «вимушеності та прагнення уникнути покарань» та мотиви «суспільної активності і корисності» зі знаком мінус.  Можна припустити, що основним мотивом вступу на державну службу для цих працівників стали не мотиви суспільної корисності та прагнення до самореалізації у професійній діяльності, а навпаки, мотиви вимушеності або збіг обставин тощо. Водночас, для працівників цього «типу» професійної мотивації характерна низька активність у вирішенні нових завдань. Очевидно, що діяльність таких працівників буде спрямована на точне виконання передбачуваних функцій, дотримання посадової інструкції, чітке та безініціативне виконання завдань.

Узагальнення, зроблені на основі аналізу виокремлених типів професійної мотивації державних службовців, дають змогу констатувати той факт, що домінуючим у професійній діяльності державних службовців є результативний компонент мотивації, тобто переважна більшість досліджуваних спрямовані на отримання того чи іншого результату: матеріальної винагороди, соціальних гарантій, статусу та престижу, визнання тощо. У своїй професійній діяльності такі працівники спрямовані на реалізацію загальних адміністративних функцій, дотримання законів та інших нормативно-правових актів. Лише для незначної частини досліджуваних значущим та цінним є сам процес та зміст діяльності – мотивація служіння.

Джерела та література:

1. Васильева Е. И. Диагностика и развитие мотивации труда государственных гражданских служащих: опыт социологического анализа // Вестник ВЭГУ. Философия. Социология. Политология. – 2010. – № 4 (48). – С. 114-119.
2. Бондар В. Теоретичні засади мотивації в контексті підвищення ефективності державного управління / В. Бондар // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. / редкол. І. Р. Залуцький (голов. ред.) [та ін.]. – Львів : Вид-во ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 11. – С. 11–16.
3. Замфир К. Удовлетворенность трудом. Мнение социолога / К. Замфир ; [пер. с рум. А. Д. Мазылу ; под общ. ред. И. Т. Левыкина ; вступ. ст.: А. Д. Мазылу, И. Т. Левыкина]. – М. : Политиздат, 1983. – 144 с.
4. Карамушка Л. М. Аналіз вияву станів зниженої працездатності в персоналу держадміністрацій / Людмила Карамушка, Дмитро Куриця // Актуальні проблеми психології: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія; зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України – К. : А.С.К., 2010. – Т. 1. – Ч. 26. – С. 273–281.
5. Малімон Л. Я. Мотиваційні особливості професійної діяльності у системі державної служби / Л. Я. Малімон, І. В. Глова // Психологічні перспективи. – 2011. – Вип. 17. – С. 48– 56.
6. Мильман В. Э. Метод изучения мотивационной сферы личности / В. Э. Ильман. // Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции – М., 1990. – С. 23-43
7. Павлюк Т. М. Структурні характеристики мотивації професійної діяльності працівників органів виконавчої влади / Т. М. Павлюк  // Проблеми сучасної психології // Збірник наукових праць / за ред. С. Д. Максименка, Л. А.  Онуфрієвої. – Вип. 17. // Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2012. – C. 408-418.
8. Ричи Ш. Управление мотивацией / Ш. Ричи, П. Мартин ; пер. с англ. Е.А. Климова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 399с