УЯВЛЕННЯ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ПРО БЛАГОПОЛУЧНІ ВЗАЄМИНИ З БАТЬКАМИ

Проблема взаємин дітей і батьків, причини непорозумінь та конфлікти, що виникають між ними завжди цікавила науковців і досить актуальна в наш час. Сфера взаємин дитини з батьками протягом усього періоду дорослішання лишається важливою й здійснює сильний вплив на формування особистості дитини. Під час дорослішання стосунки з батьками змінюються й особливо інтенсивно це відбувається в підлітковому віці.

Цей період життя дуже складний як для самих дітей, так і для їх батьків. Підлітковий вік характеризується досить швидкими темпами розвитку особистості, появою новоутворень і формуванням якісно нових взаємин із дорослими та однолітками. Все це робить область взаємин підлітків із батьками вразливою, складною – натомість дуже важливою. Складність ситуації посилюється тією обставиною, що ані батьки, ані підлітки не знайомі з закономірностями розвитку дитячо-батьківських стосунків, не усвідомлюють причини проблем, що раптово в них виникають. Як результат – непорозуміння, взаємні звинувачення, конфлікти. Це в свою чергу призводить до посилення протестних реакцій і емансипованої поведінки з боку підлітків і до спроб посилити контроль, або навпаки, повністю «відпустити» підлітків з боку їх батьків. У результаті і діти, і батьки переживають цілий комплекс особистісних проблем, які відбиваються на психологічному благополуччі як дітей, так і самих батьків.

Різні аспекти цієї проблеми подані в працях таких вчених як Т. Ф. Алєксєєнко, А. Ш. Апішева, Д. Баумрінд, Г. Беженар, А. Я Варга, В. І. Гарбузов, Л. Б. Дейниченко, Г. Дьяконов, Э. Г. Ейдеміллер, А. І. Захаров, М. Кле, С. В. Ковальов, В. П. Козлов, І. С. Кон, О. Косарева, А. Є.  Лічко, В. Сатир, Л. Ф.Фомічева, О. Хархан, Е. Шефер та багатьох інших.

Водночас узагальнення даних показує, що вивчення саме уявлення підлітків про благополучні взаємини з батьками не є предметом спеціальної дослідницької уваги науковців-психологів. Розробка цієї проблеми з обов’язковим урахуванням ґендерних особливостей допоможе розширити наукове розуміння дитячо-батьківських стосунків у підлітковому віці й створити умови для подальшої їх гармонізації.

Саме тому метою нашого дослідження було емпіричне вивчення ґендерної специфіки уявлення старших підлітків про благополучні стосунки з батьками.

Виявлення таких поведінкових ознак батьківського ставлення до своїх дітей, що їх старшокласники сприймають як благополучні, і таких, які сприймаються як неблагополучні на думку самих дітей, здійснювали за модифікованим нами варіантом методики «Діти про батьків» [2]. Методика вивчає установки, поведінку і методи виховання батьків у тому вигляді, якими їх бачать діти старшого підліткового віку. Опитувальник цієї методики, на нашу думку, описує всю палітру особливостей проявів батьківського ставлення до своєї дитини. Саме тому, використавши основні питання цієї методики, ми передбачали визначити важливість певних ознак у ставленні батьків до своїх дітей на думку самих дітей. Певні характеристики сприймаються і оцінюються дітьми, на підставі чого можна визначити, наскільки важливі вони для старших підлітків у формуванні уявлень про благополучні чи неблагополучні стосунки з батьками. Суть модифікації методики  полягала у тому, що учням пропонувалось визначити за шкалою від 0 до10-ти балів важливість кожного прояву батьківської поведінки по відношенню до себе з огляду на те, наскільки цей прояв є важливим, коли йдеться про добре ставлення до себе батьків. Психологічний тип ґендерної ідентичності підлітків визначався за методикою С. Бем [1].

Вибірку дослідження склали учні 9-х класів гімназій та загальноосвітніх шкіл м. Луцька. Обсяг вибірки становить 120 учнів, серед яких 48 хлопців та 72 дівчини. Вік досліджуваних – 14-15 років.

Емпіричне вивчення ґендерної специфіки уявлень старших підлітків про благополучні взаємини з батьками дало змогу виявити певні особливості їх проявів. Так, уявлення про благополучні взаємини з батьками підлітків фемінної психологічної статі пов’язано насамперед із проявами безумовно позитивного ставлення до дитини поза їх вихідними очікуваннями та конкретними успіхами дитини. Це потреба у тому, щоб батьки емоційно розуміли дитину, співчували їй, своєчасно реагували на її проблеми. Такі прояви батьківського ставлення і поведінки щодо дитини створюють у старшокласника неусвідомлену впевненість у тому, що він потрібний і цікавий іншим людям, що йому властиві ті особистісні риси, які потрібні для досягнення своєї життєвої мети. Підлітки фемінної психологічної статі порівняно з іншими ґендерними групами найбільше потребують проявів позитивного інтересу до себе і з боку батька, і з боку мами. Неблагополучні взаємини з батьками у фемінних підлітків пов’язані з проявами негативного ставлення батьків, відсутності ласки та поваги, ігнорування потреб дитини, надмірної суворості й агресивності, що зазвичай призводять до формування в дитини почуття небезпеки, недовіри до світу і людей, невпевненості в собі та тривоги.  Такі прояви ворожості батьків фемінні підлітки сприймають найгостріше  порівняно з іншими ґендерними групами.

Уявлення про благополучні взаємини з батьками маскулінних підлітків пов’язано насамперед із наданням дитині самостійності, яка заснована на взаємній довірі, впевненості у силах дитини. Відсутність жорсткого батьківського контролю сприяє формуванню у підлітків самостійності, почуття більшої відповідальності за свої вчинки, дає старшокласникам можливість почуватися дорослішими. Водночас, за умови низького емоційного прийняття (позитивного інтересу) та вираженої ворожості, діти сприймають високу автономність як відсутність уваги до їхніх потреб, зануреність батьків у власні переживання та справи, відсутність емоційного контакту й інтересу. А такі прояви батьківського ставлення діти цілком справедливо розглядають як неблагополучні. Однак варто зазначити, що потреба у проявах емоційного прийняття і мами, і тата в маскулінних підлітків є найнижчою серед ґендерних груп. Неблагополучні взаємини з батьками в маскулінних підлітків пов’язані з проявами негативного ставлення батьків, відсутності ласки та поваги, ігнорування потреб дитини, надмірної суворості й агресивності, ворожості. А прояви директивності батьків, особливо тата, представники маскулінної психологічної статі сприймають найгостріше порівняно із фемінними та андрогінними підлітками. Майже всі оцінки маскулінних підлітків щодо важливості проявів маминої поведінки з огляду на благополучне ставлення батьків до себе є нейтральними, що, на нашу думку, свідчить про орієнтацію цих підлітків на ставлення до себе батька і, відповідно, на особливості його ставлення до себе.

Уявлення про благополучні взаємини з батьками андрогінних підлітків пов’язано насамперед із безумовним позитивним ставленням з боку мами, її емоційним розумінням своєї дитини, співчуттям, своєчасним материнським реагуванням на проблеми дитини, розумним лідерством з її боку, з наданням батьком самостійності, що заснована на взаємній довірі, впевненості у силах дитини. Також у цих дітей із благополучними взаєминами з батьками пов’язані прояви батьківської директивності, особливо з боку мами. Представники цієї групи характеризуються високою толерантністю до проявів батьківської непослідовності як із боку мами, так і тата. Неблагополучні взаємини з батьками в андрогінних підлітків пов’язані з проявами ворожості з боку батька, ігнорування потребами дитини, надмірного контролю, його суворості й агресивності. Цікаво, що прояви ворожості з боку мами ці підлітки розглядають як нейтральні.

Отже, як свідчать наші дані, уявлення про благополучні взаємини з батьками підлітків різної психологічної статі дещо різняться і це варто враховувати батькам у своїй взаємодії з дітьми старшого підліткового віку. Перспективи дослідження вбачаємо у розробці профілактичної та корекційної програм психологічного супроводу старших підлітків із різним типом ґендерної ідентичності та їх батьків.

Джерела та література:

1. Мудрик А. Б. Ґендерна компетентність особистості : теорія, діагностика, розвиток : посібник  / Алла Богданівна Мудрик. – Луцьк, 2014. – 200 с.
2. Кривцова С. В. Подросток на перекрёстке эпох / С. В. Кривцова [и др.]. – Москва : Генезис, 1997. – 288 с