СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Постановка проблеми та її значення. Сьогодні, в умовах дестабілізації політичного і економічного життя українського суспільства спостерігається підвищення рівня злочинності серед підлітків, збільшення фактів наркоманії і проституції, суїциду тощо. Дана проблема активізувала роботу спеціалістів різних галузей, а надто соціальних педагогів та психологів. Оскільки, актуальним було і залишається питання вивчення причин дезадаптації підлітків як найбільш вразливої категорії суспільства, попередження порушень психіки дітей і допомога в складних ситуаціях.

Поняття «поведінка, що відхиляється» з’явилося у роботах кримінологів ще на початку 60-х років для позначення діяльності людини, що не відповідає встановленим нормам. Під поведінкою, що відхиляється розуміли дії, які не відповідають заданим суспільством нормам і типам, тобто мова йде про порушення будь-яких соціальних норм. Канадський психолог Ж. Годфруа вводить поняття «аномальна поведінка» і дає визначення антисоціальної особистості, під якою розуміє нездатність особистості встановлювати міцні соціальні відносини, небажання дотримуватися прийнятих норм, малою лояльністю по відношенню до інших, несхильністю дотримуватися своїх обов’язків перед ними і відсутністю почуття провини за свої непристойні вчинки. У сучасній психологічній науці використовують термін «девітантна поведінка». Вчені розглядають це поняття як порушення не будь-яких, а лише найбільш важливих для даного суспільства в даний час соціальних норм. Тому метою роботи є дослідження психологічних особливостей прояву девіантної поведінки особистості у підлітковому віці.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів. В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що прояви девіантних зсувів у підлітків обумовлені їх індивідуально-психологічними та соціальними особливостями, а зниження рівня прояву девіантної поведінки та усвідомлення своїх дій як суспільно чи індивідуально небезпечних можливе завдяки впровадженню комплексу корекційних заходів, що проводяться з урахуванням виявлених особливостей агресивної поведінки та використання активних соціально-психологічних методів впливу.

Дослідженя проводилося поетапно. Завданням першого етапу став відбір та апробування психодіагностичного апарату. В обраний нами комплекс психодіагностичних методик увійшли: тест Т. Лірі «Інтерперсональний діагноз» та тест FPI. На другому етапі дослідження дані методики впроваджувалися в дослідження, проводився аналіз отриманих результатів та їх інтерпретація.

Результати дослідження за методикою Лірі продемонстровані у таблиці 1.

Таблиця 1

Результати тестування за питальником Т. Лірі

В результаті проведення методики за Т. Лірі видно, що у даної групи досліджуваних переважаючими видами відношення до оточення є вербальна агресія і відчуття провини.

Також виявлено, що найнижчі показники у даної вибірки досліджуваних за шкалою негативізму. Це говорить про те, що в даному віці не виявляється опозиційних реакцій проти керівництва та боротьби проти правил.

Аналіз показників, отриманих за опитувальником FPI, призначеному для діагностики станів і властивостей особистості, які мають першорядне значення для прогресу соціальної адаптації та регуляції поведінки, дозволив виявити таку картину стану девіантної поведінки у досліджуваних (табл. 2; рис. 1).

Таблиця 2

Результати тестування  за методикою FPI для діагностики станів і властивостей особистості, які мають першорядне значення для прогресу соціальної адаптації та регуляції поведінки

Рис. 2.1. Психічні властивості і стани  за тестом FPI для діагностики станів і властивостей особистості, які мають першорядне значення для прогресу соціальної адаптації та регуляції поведінки

За результатами тесту можемо констатувати, що підлітки з делінквентною поведінкою володіють достовірно вищими показниками невротичності (p < 0,05), спонтанної агресивності (p < 0,05), дратівливості (p < 0,05), екстравертованості (p < 0,05) та емоційної лабільності (p < 0,05).

Таким чином, після проведеного дослідження рівня усвідомлення своєї суспільної небезпечної поведінки підлітками, що мають схильність до девіантної (делінквентної) поведінки, можемо констатувати, що вони мають тенденцію до невротичних реакцій, агресивності, дратівливості, вони більш екстравертовані. Для них характерні часті коливання настрою, підвищена збудливість. Підлітки з нормативним типом поведінки менш схильні до невротичних зривів, вміють стримувати свої агресію і дратівливість, більш інтровертовані, вміють володіти собою.

Висновки. У підлітковому віці серйозно змінюються умови життя і діяльності підлітка, що, у свою чергу, приводить до перебудови психіки, появи нових форм взаємодії між однолітками. У підлітка змінюється суспільний статус, позиція, становище в колективі, йому починають пред'являтися більш серйозні вимоги з боку дорослих. Це зумовлює психічні порушення, які не завжди викликають хвороби і девіації, але сприяють їх розвитку на ґрунті сімейних чвар, низького суспільного статусу і самооцінки, поганої компанії, нерозуміння батьків і друзів тощо.

Після проведеного дослідження рівня усвідомлення своєї суспільної небезпечної поведінки підлітками, що мають схильність до девіантної поведінки, можемо контатувати, що вони мають тенденцію до невротичних реакцій, агресивності, дратівливості, вони більш екстравертовані. Для них характерні часті коливання настрою, підвищена збудливість. Підлітки з нормативним типом поведінки менш схильні до невротичних зривів, вміють стримувати свої агресію і дратівливість, більш інтровертовані, вміють володіти собою.

Джерела та література:

1. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика / Г. А. Аванесов. – М., 1980.
2. Амбрумова А. Г. Методические рекомендации по профилактике суицидальных действий в детском и подростковом возрасте / А. Г. Амбрумова, Л. Я. Жезлова. – М., 1978.
3. Антонян Ю. М. Неблагоприятные условия формиро­вания личности в детстве и вопросы предупреждения преступности / Ю. М. Антонян, Е. Г. Саличев. – М., 1983.
4. Анцупов А. Я. Конфликтология: учебник для вузов / А. Я. Анцупов, А. И. Шипилов. – М. : ЮНИТИ, 1999. – 507 с.
5. Бандура А. Подростковая агрессия / А. Бандура, Р. Уолтерс. – М., 2000