РЕФЛЕКСИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ

Введення поняття «особистісний потенціал» у психології дозволило перейти від аналізу поведінки як детермінованої форми активності до розгляду різних форм самоорганізації особистості (самоздійснення, самовизначення, саморегуляція та ін.), основу яких формує режим самодетермінації активності. На зміну поняття адаптації як основної функції свідомості, що реалізується через пристосування суб’єкта до мінливих умов середовища, приходить розгляд поняття «самоздійснення» («породження», «перетворення»), яке припускає аналіз різних форм активності, спрямованих на цілеспрямоване конструювання умов, необхідних для реалізації намірів. Потенціал як «здатність людини виконувати замислене незалежно від зовнішніх умов, у тому числі і від несприятливих факторів» [3, с. 5] має складну внутрішню структуру, що інтегрує різноманітні ресурси особистості та механізми функціонування.

Мета роботи – визначити склад рефлексивного потенціалу особистості як важливого компонента системи рефлексивного досвіду.

Л. А. Найдьонова запропонувала використовувати замість поняття «потенціал» поняття «капітал», яке є, на її думку, більш придатним для ресурсного підходу, оскільки позначає не лише набір ресурсів, а зосереджує увагу на тих потенційних формах, які при переході в актуальні стани здатні самовідтворюватися та самовідновлюватися [6]. За допомогою введення поняття «капітал» дослідниця і намагалася підкреслити, що потенціал включає не лише сформовані властивості та психічні задатки, але й систему механізмів, що забезпечує залучення психічних утворень в діяльність, їх корекцію та розвиток.  

Отже, рефлексивний потенціал – складова особистісного потенціалу, що забезпечує самоусвідомлення, саморегуляцію та самоорганізацію активності суб’єкта на підставі мобілізації рефлексивних ресурсів та активації рефлексивних механізмів. Рефлексивний потенціал разом з рефлексивною компетентністю та процесуальними формами рефлексивної активності входять до складу єдиної системи рефлексивного досвіду особистості. 

Рефлексивний потенціал досліджувався в працях М. В. Бадалової, І. П. Логінова, М. І. Найдьонова, Л. А. Найдьонової та ін. Відповідно до підходу М. В. Бадалової, рефлексивний потенціал особистості може функціонувати на різних рівнях. Так, на когнітивно-змістовому рівні він забезпечує мисленнєву діяльність, а на ціннісно-смисловому – узгоджує мислення з етичною та ціннісною сторонами професійної діяльності [1]. І. П. Логінов сформулював припущення, що пояснює специфічність функціонування рефлексивного потенціалу: розвиток рефлексивних здібностей веде до того, що система, здатна до самоорганізації, відповідає більш ефективно на більш складні впливи [5]. Тобто, чим більш складною є задача, що вирішує суб’єкт, тим більший арсенал ресурсів він здатен мобілізувати для її вирішення.  У вітчизняній психології є здобутки в дослідженні рефлексивного потенціалу групи (М. І. Найдьонов, Л. А. Найдьонова). Задіяння одним з учасників групи рефлексії в процесі обмірковування проблемного питання стає складовою загального рефлексивного потенціалу всієї групи, збільшуючи при цьому рефлексивні можливості кожного її учасника. Це не тільки підвищує продуктивність спільної взаємодії учасників, загальну результативність їх діяльності, але й стає умовою розвитку рефлексивних здібностей членів групи.

У структурі рефлексивного потенціалу ми визначаємо дві складові: рефлексивні ресурси та рефлексивні механізми.

І. М. Семенов та М. П. Туровцев ввели поняття «рефлексивно-психологічні ресурси» особистості, що відображає запас засобів, які можуть бути задіяні суб’єктом за допомогою рефлексії для подолання проблемно-конфліктних ситуацій, що виникають у ході діяльності [8]. Автори до складу ресурсів включають усі компоненти діяльності, що потрапляють у фокус рефлексії: знання, уміння, навички, компоненти життєвого досвіду, компетенції, здібності, особистісні якості, переконання, установки, цінності, смисложиттєві орієнтації та ін., що відображаються та усвідомлюються суб’єктом. У системі ресурсів можна виокремити дві групи характеристик, що відрізняються за рівнем усвідомленості. До складу першої групи входять сформовані компетенції, що виконують репродуктивну роль. Вони формують зону «актуального розвитку» суб’єкта діяльності. Склад другої групи сформований компонентами, що є наслідком поєднання компетенцій та рефлексії, вони виконують продуктивну роль, формуючи зону «найближчого розвитку». У межах діяльнісного підходу критеріями виділення ресурсів є мета діяльності, особливості проблемно-конфліктної ситуації, рівень їх рефлексії.

Рефлексивні ресурси – ментальні структури та властивості особистості, що активізуються в ході розумової активності суб’єкта, забезпечуючи внутрішні умови для ефективного розв’язання рефлексивних задач.

Розглядаючи рефлексивні механізми як певний вид психологічних механізмів, ми визнаємо, що механізми – це система психологічних засобів (що функціонують постійно, або актуалізуються під впливом ситуації), що забезпечує виконання певних регуляторних функцій. Функціонування механізмів гарантує певною мірою досягнення результатів за рахунок реалізації стандартної послідовності процесів. Ми аналізуємо рефлексивні механізми як автоматизовані функціональні системи, що забезпечують регуляцію рефлексивної активності суб’єкта в процесі розв’язування рефлексивної задачі за рахунок активізації стандартного набору процедур.

Механізм «розщеплення» (В. О. Лекторський), який розподіляє психічне явище на об’єкт та інструмент, можна розглядати як загальний механізм рефлексії. Так, досліджуючи певні властивості розумової діяльності, суб’єкт використовує інші її аспекти в якості інструментів. При цьому об’єкт дослідження завжди усвідомлюється, суб’єкт може створювати його моделі, ідеалізації, гіпотези. Інструмент залишає якість «неявного знання», він не усвідомлюється суб’єктом [4]. Низка дослідників у якості основного механізму рефлексії визначають перехід суб’єкта в позицію спостерігача за подіями свого внутрішнього життя, за процесами внутрішньої діяльності (А. В. Дурнєва, А. В. Небайкіна, М. Браун). М. Браун так охарактеризував таку позицію спостерігача: «безоціночна та неупереджена, що дозволяє фіксувати те, що відбувається у внутрішньому полі свідомості, так і навколо» [7, с. 14]. Д. Елкінз визначив, що для аналізу свого життєвого досвіду та змісту свідомості суб’єкту необхідно перейти в певний стан, названий дослідником станом «саморефлексованої свідомості», звільняючись з полону «зануреної свідомості». Саморефлексована свідомість за рахунок переходу суб’єкта на зовнішню позицію спостерігача сприяє розототожненню з конфліктним змістом власної свідомості, осмисленню упередженості думок, стереотипності своїх дій, усвідомленню відповідальності за свою долю [2]. В. А. Семиченко стверджувала, що саме «здатність суб'єкта до рефлексивного виходу за межі ситуації, піднятися над безпосередніми умовами, в мета-план діяльності, забезпечує її переосмислення і перебудову, а, отже, продукування нових форм активності» [9, с. 130].

Ми припустили, що на різних рівнях рефлексивної активності функціонують різні механізми, що відрізняються за рівнем складності. На когнітивному рівні домінує механізм «виходу в рефлексивний план», на метакогнітивному рівні – механізм «переходу в метаплан діяльності», а на вищому особистісному рівні – механізм «зміни суб’єктом внутрішньої позиції».

Джерела та література:

1. Бадалова М. В. Рефлексивный потенциал профессионального интеллекта психолога [Электронный  ресурс]  / М. В. Бадалова // Практична психологія та соціальна робота. – 2010. –  № 9. – С. 1–6. – Режим доступа : http://psyjournals.org.ua/images/PP_2010/PP_

9_2010.pdf.

1. Бессонова Е. А. Рефлексия и ее развитие в процессе учебно-профессионального становления будущего учителя : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Елена Анатольевна Бессонова. – Хабаровск, 2000. – 160 с.
2. Леонтьев Д. А. Введение: личностный потенциал как объект изучения [Электронный ресурс] / Д. А. Леонтьев // Личностный потенциал: структура и диагностика / Под ред. Д. А. Леонтьева. – М. : Смысл, 2011. – С. 2–7. – Режим доступа : https://istina.msu.ru/collections/1217638/.
3. Лекторский В. А. Субъект. Объект. Познание / Владислав Александрович Лекторский. – М. : Изд-во «Наука», 1980. – 358 с.
4. Логинов И. П. Профессиональные навыки менеджера: рефлексивная парадигма : Учебное пособие [Электронный ресурс]  / И. П. Логинов, Н. А. Неволина. – М. : ИД «АТИСО», 2009. – 79 с. – Режим доступа : http://uchebnik-online.com/soderzhanie/textbook_274.html.
5. Найдьонова Л. А. Соціальний та рефлексивний капітал територіальних спільнот як чинник суспільних перетворень // Наук. зап. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К. : Главник, 2005. – Том 3. Вип. 26. – С.195–202.
6. Ноженкина О. С. Роль рефлексии в преодолении профессиональной деформации личности педагога / Ольга Сергеевна Ноженкина. – Смоленск, 2012. – 222 с.
7. Семенов И. Н. Системно-психологический поход к изучению рефлексивных ресурсов профессионального развития [Электронный ресурс] / И. Н. Семенов, Н. П. Туровцев // Psychology. Historical-critical Reviews and Current Researches. – 2013. – № 5–6. – С. 35–71.  – Режим доступа : http://publishing-vak.ru/file/archive-psycology-2013-5/2-semenov.pdf.
8. Семиченко В. Рефлексирующий субъект в мире системогенеза / В. Семиченко // Психолінгвістика. Психологія. Мовознавство. Соціальні комунікації : Зб. наук. праць. - Переяслав-Хмельницький :  Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди, 2013. – Вип. 12. – С. 129–135