МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Актуальність дослідження. У зв’язку з розбудовою громадянського суспільства в Україні, важливого значення набуває питання формування у підростаючого покоління навчальної мотивації.  Оскільки різні за спрямованістю мотиви навчання у подальшому визначатимуть соціальну активність особистості. Окрім того навчальна мотивація є одним із основних факторів для високого рівня навчальної успішності школярів. Тобто педагоги можуть оптимізувати процес навчання учнів, складаючи такі навчальні програми та плани, які максимально відповідатимуть мотивам школярів, і тому гарантуватимуть максимальний результат їх навчання.

Мета статті полягає у з’ясуванні мотивації навчальної успішності учнів середнього шкільного віку.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали погляди на природу мотиву та мотивації Л. Дзюбко, С. Занюка, І. Осипової, П.Якобсона, Х.Хекхаузена та інших.

Задля реалізації мети на базі НВК «Гімназія №14 імені Василя Сухомлинського» м. Луцька було про проведено емпіричне дослідження. Вибірку склали 85 учнів 8 класу. Діагностовані були поділені на групи згідно з їх рівня успішності: з високим рівнем успішності (10%); з достатнім рівнем успішності (52%); з середнім рівнем успішності (38%). Було застосовано методики: «Методика вивчення мотивів навчальної діяльності», методика Є.П.Ільїна «Мотивація успіху і страх невдачі», методика Д.Крауна-Д.Маслоу «Шкала мотивації схвалення».

Відсотковий розподіл діагностованих середнього шкільного віку з різним рівнем успішності згідно шкал «Методики вивчення мотивів навчальної діяльності» є таким:

-     у респондентів із високим рівнем успішності у 80% осіб переважає утилітарний та соціально-ціннісний, у 60% – професійно-ціннісний, мотив самовиховання та ситуаційний, у 20% опитаних – комунікативний і позиційний та 0% дітей обрали  навчально-пізнавальний мотив;

-     в осіб із достатнім рівнем успішності 58% обрали професійно-ціннісний мотив, 42% осіб – позиційний, 35% – утилітарний, 27% – соціально-ціннісний, 23% респондентів – мотив самовиховання та комунікативний, 12% – ситуаційний та 8% дітей – навчально-пізнавальний мотив;

-     у дітей із середнім рівнем успішності у 56% провідними мотивами є професійно-ціннісний, самовиховання та соціально-ціннісний, у 31% – утилітарний, у 25% учнів – комунікативний та ситуаційний, у 15% – позиційний та 5% осіб обрали навчально-пізнавальний мотив.

Статистично значущі відмінності у показниках методики виявлено: у всіх осіб – за соціально-ціннісним (F=8,97 при α ≤0,001), навчально-пізнавальним (F=8,97 при α ≤  0,001) та утилітарним мотивом (F=5,57 при α ≤ 0,01); у діагностованих школярів із достатнім і середнім рівнем успішності за професійно-ціннісним мотивом (F=7,39 α ≤ 0,01) і за мотивом самовиховання (F=7,66 при α ≤ 0,01).

Отже, можна припустити, що опитувані з достатнім і середнім рівнем успішності прагнуть підготуватися до майбутньої трудової діяльності, вони орієнтовані на реалізацію себе як успішного працівника та мають бажання у майбутньому добре заробляти. Школярі з високим рівнем успішності навчаються для задоволення власних амбіцій та самолюбства, хоча вони мають почуття обов’язку перед суспільством, переймаються проблемами країни, усвідомлюють, що наша держава потребує високоосвічених і культурних громадян, тому домінуючою спрямованістю у них є навчальна.

Результати діагностованих за методикою Є.П.Ільїна «Мотивація успіху і страх невдачі» є такими:

-     у 80% із високим рівнем успішності – високий рівень мотивації прагнення до успіху, у 20% – середній рівень мотивації прагнення до успіху;

-     в учнів із достатнім рівнем успішності у 54% – середній рівень мотивації прагнення до успіху, в 46% – високий рівень;

-     у 53% опитуваних із середнім рівнем успішності спостерігаємо високий та в 47%  середній рівень мотивації прагнення до успіху.

Статистично значущі відмінності у результатах діагностованих засвідчують, що учні з високим і середнім рівнем успішності в діяльності більше орієнтуються на успіх, тоді як у школярів із достатнім рівнем переважає страх невдачі (F=8,96 при α ≤ 0,01).

Результати респондентів, отримані за методикою Д.Крауна-Д.Маслоу «Шкала мотивації схвалення» є такими:

-     в усіх дітей з високим рівнем успішності визначено середній рівень мотивації схвалення;

-      у 62% діагностованих із достатнім рівнем успішності – середній рівень мотивації схвалення, у 23% осіб – низький та у 15% – високий рівень мотивації схвалення;

-     у 74% учнів із середнім рівнем успішності – середній рівень мотивації схвалення, у 16% школярів – низький та у 10% – високий рівень мотивації схвалення.

Статистично значущих відмінностей у результатах діагностованих за відповідною методикою виявлено не було.

Обрахунок показника коефіцієнту кореляції Пірсона у респондентів середнього шкільного віку засвідчив зв’язок рівня успішності з такими мотивами:

-     у дітей з високим рівнем успішності – з соціально-ціннісним (r=0,89, p ≤ 0,05) і позиційним мотивом(r=0,88, p ≤ 0,05);

-     в учнів із достатнім рівнем  –  з позиційним (r=0,48, p ≤ 0,05) та мотивом самовиховання (r=0,57, p ≤ 0,01);

-     у школярів із середнім рівнем – з навчально-пізнавальним (r=0,46, p ≤ 0,05) та з утилітарним мотивом (r=0,56, p ≤ 0,05).

Висновки. Отже, мотивація навчальної успішності в учнів середнього шкільного віку характеризується:

-     високим рівнем мотивації прагнення до успіху, середнім рівнем мотивації схвалення, а з-поміж провідних мотивів визначено: утилітарний, соціально-ціннісний, професійно-ціннісний, мотив самовиховання та ситуаційний – в осіб із високим рівнем успішності;

-     середнім рівнем мотивації прагнення до успіху та мотивації схвалення, домінуванням професійно-ціннісного мотиву – в респондентів із достатнім рівнем успішності;

-     високим рівнем мотивації прагнення до успіху, середнім рівнем мотивації схвалення, переважанням професійно-ціннісного мотиву, самовиховання та соціально-ціннісного мотиву – в діагностованих із середнім рівнем успішності.

Перспективу подальшого наукового дослідження вбачаємо у розширенні вибірки дослідження, зокрема, її вікового діапазону та враховуючи гендерний аспект.

Джерела та література:

1. Дзюбко Л. Мотивація навчальної діяльності як психолого-педагогічна проблема / Л. Дзюбко, Л. Гриценюк // Психолінгвістика. – 2009. – Вип. 4. – С. 33-43. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/psling_2009_4_5.pdf
2. Занюк С. Мотивація та саморегуляція учня / С. Занюк. – К.: Главник, 2004. – 96 с.
3. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / И. Е. Ильин. – СПб: Издательство «Питер», 2000 – 512 с.
4. Осипова І. Формування навчальної мотивації школярів / Осипова І.  // Кращі сторінки педагогічної преси. –2004. – № 1. – С.76-82.
5. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: Учебное пособие / Ред.- сост.Д.Я.Райгородский. – Самара.: Изд. Дом «Бахрах», – 2002. – 672 с.
6. Усе про мотивацію / уклад. А. Г. Дербеньова. — Х.: Вид. група «Основа», 2012. — 207, [1] с.: схеми, рис., табл. — (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
7. Фетискин Н. П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. – М. : Психотерапия, 2002. – 490 с.
8. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека / П. М. Якобсон. – М.: А.С.К., 2001. – 64 с