ОСОБИСТІСТЬ ЯК ПРОДУКТ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ

Сучасні глобалізовані процеси інформаційного суспільства наповнюють соціум новими формами взаємодії та виступають джерелом змін особистості.

Процес соціалізації частково здійснюється інформаційними інструментами, які постійно вдосконалюються та активно з’являються в житті особистості.

Теоретичне підґрунтя статті стали праці О. Скрипченко, І. Стройко, Л.Орбан-Лембрик, І. Бех, О. Іванов, В. Брязкун та Дж. Домінік.

Метою нашого теоретичного дослідження є пошук особливостей формування та життєдіяльності особистості в умовах інформаційного суспільства.

Особистість це соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі властивості [4].

Соціалізація як процес входження особистості в нове інформаційне суспільство передбачає взаємодію із соціальними інституціями, поділяється на адаптацію та інтеріоризацію. Процеси виховання, навчання та соціальне становлення неможливе без взаємодії в інформаційному просторі.

Система соціальних зв’язків реалізується за допомогою технологічних інструментів. Зараз наше життя наповнене активною діяльністю в соціальних медіа. Це так звані «нові медіа», які охоплюють нові платформи передачі контенту. І входження у соціальний простір включає входження у інформаційних простір масової комунікації, яка активно здійснюється на будь-яких інтернет-ресурсах.

Дослідниця масової комунікації І. Стройко виділяє такі типи нових медіа:

• інтернет-плеєри теле- і радіо-каналів;
• Video-on-Demand (VOD – відео на замовлення) та Audio-on-Demand

(аудіо на замовлення); – система індивідуальної доставки абоненту за його запитом фільмів, телепередач, іншого контенту за допомогою Інтернету, кабельних, IPTV та/або інших мереж з серверу (наприклад, сервіси YouTube, iTunes, Hulu; в Україні;— інтернет-кінозал компанії Star Media);

• Catch-Up TV (різновид Video-on-Demand) – інтернет-сервіси, що

дозволяють переглядати телевізійний контент протягом певного обмеженого періоду часу, що доступний після телевізійної трансляції фільму, передачі, тощо. Наприклад, Virgin Media, LiveInternetTV, офіційні сайти українських телеканалів (СТБ, «Новий канал», ICTV тощо);

• соціальні мережі: Facebook, MySpace, ВКонтакте, Одноклассники, FriendFeed, LinkedIn, Instagram, Foursquareтощо;
  • блоги (наприклад, Livejournal), включаючи підкасти та відеоблоги;
  • мережі мікро-блогів: Twitter, Tumblr тощо;
  • онлайн-медіаплеєри: Boxee;
  • інтернет-радіо-сервіси: Pandora;
  • фотосервіси: Picasa, Flickr [5].

Активний розвиток таких засобів масової комунікації впливає на соціалізацію та життєдіяльність особистості. Мікс культурних цінностей, які пропагуються ЗМК частково інетріоризується та стає цінностями особистості.

Соціальна взаємодія також зазнає змін: частина повсякденного спілкування переміщується в інтернет-простір нових медіа та наповнюється їхніми особливостями. Нові медіа включають елементи комерціоналізації контенту, в умовах конкурентної ринкової системи вони мають на меті привабити користувача і тематикою, і формою подачі, і віртуальними можливостями.

Електронні особливості такої віртуальної активності змінюють особистість та процес її соціалізації. Етапом соціального розвитку стає діяльність в нових електронних медіа. Це новий простір для соціалізації особистості. Він охоплює комунікацію не лише з друзями, батьками, однокласниками, а й з усім світом через глобальну інформаційну взаємодію.

У 2011 році американські вчені провели опитування, в якому з’ясували, що близько 22% підлітків заходять на свій улюблений сайт соціальних ЗМІ понад 10 разів на день, а більше половини відвідують його частіше одного разу на день. 75% підлітків мають мобільні телефони, а 25% послуговуються ними для користування соціальними мережами, 54% – для написання текстових повідомлень, 24% – для обміну миттєвими повідомленнями»[3]. Таким чином, соціальні медіа є інструментом соціалізації дітей та підлітків.

О. Іванов вважає, що дитина має два мотиви щодо перебування у медіа просторі:

• соціальна інтеграція.
• втеча від реальності [2].

На нашу думку, це взаємовиключаючі елементи, але вони можуть бути активні одночасно. Дитина потребує соціальної інтеграції, але, якщо у взаємодії із соціумом з’являються труднощі – вона підмінює реальність віртуальним медіапростором. Таким чином, потреба соціалізації реалізується штучним способом.

Оскільки взаємодія у сучасному соціумі неможлива без віртуального простору, вона провокує відсторонення від соціуму через те, що частково чи повністю замінює реальність на віртуальну взаємодію.

В. Брязкун наводить такі можливі зміни в свідомості особистості через глобальний інформаційний вплив: некритичне сприйняття реальності; неадекватне розуміння ситуації; байдуже ставлення до подій; формування наркоподібної залежності від отримання нових порцій інформаційного подразнення; порушення та розлади психо-емоційних реакцій [1].

Тож розвиток під таким тиском провокує інформаційну залежність, відсторонення від соціуму та психо-емоційну нестабільність.

Постійна діяльність у просторі нових ЗМК вливає і на дорослу сформовану особистість. І в дорослих і неповнолітніх користувачів ЗМК розвивається споживацька соціалізація (consumer socialization) – процес, за якого люди отримують знання та формують навички, пов'язані зі комерційним споживанням.

Діти - активні споживачі комерційної реклами, адже за даними досліджень, до того часу як дитина завершує шкільне навчання, вона вже переглянула близько 350 000 рекламних роликів. Дитина стає глядачем близько 20 000 роликів на рік, серед яких реклама іграшок, пластівців, цукерок та закладів швидкого харчування. Нові медіа мають можливість наповнювати свій простір такою рекламою і змінюють наше відношення до світу та формують уявлення нового покоління[6].

Таким чином, зараз особистість певною мірою є продуктом глобального інформаційного простору.

Джерела та література

1. Брязкун В. Вплив віртуалізації свідомості на становлення інформаційного суспільства / В. Брязкун [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://inf.oa.edu.ua/dopovid/bryazkun.pdf
2. Іванов О. Лекція 7 з курсу Соціологія масових комунікацій: Індивід як реципієнт масової комунікації / О. Іванов. — К.: НаУКМА, 2013. – 10 с.
3. Проблеми впливу засобів масової інформації на дітей і підлітків / Американська академія педіатрії. 2011. с. 96–101. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://d-l.com.ua/articles/129.html
4. Скрипченко О. В. Загальна психологія / О.В.Скрипченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/10970518/psihologiya/psihologiya_osobistosti
5. Стройко І. Нові медіа та тенденція розвитку авторського права та суміжних прав в Україні та світі / І. Стройко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uba.ua/documents/text/Stroyko_Iryna.pdf
6. Dominik, J.R. (2011). Social Effects of Mass Communication. McGraw-Hill Higher Education. с. 474.