ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТРУДОГОЛІЗМУ У ПЕДАГОГІВ

Професія педагога, без сумніву, є однією із найважливіших та найвідповідальніших. Педагог, як спеціаліст, який працює із дітьми, володіє високим рівнем як професійних, так і особистісних вимог. Виконуючи велику кількість функцій у межах навчального закладу, педагоги знаходяться в зоні ризику виникнення професійного та емоційного вигорання, розвитку трудоголізму.

Трудоголізмє особливим видом залежності, яка виражається через втечу від реальності, зміни стану свідомості за допомогою фіксації на виконанні трудової діяльності [2]. Бажання втечі від реальності пов’язане із нездатністю забезпечити для себе домашній комфорт, переживати «дрібні радощі життя». Трудоголік раціоналізує свою поведінку, шукає пояснень свого надмірного заклопотання та зосередження на роботі. Особливістю трудоголізму є те, що людина, яка ним страждає не ставить кінцевою метою своєї діяльності отримання економічної вигоди. Навпаки, трудоголіки орієнтовані на процес виконання трудової діяльності, а не на результат. Часто, робота може не доводитись до кінця. Для трудоголіка важливо увесь час перебувати в діяльності. Трудоголіки обирають хобі, в яких виконують важливі функції добувача, годувальника (мисливство, рибальство, садівництво тощо).

Серед симптомів трудоголізму Ц. Короленко виокремлює наступні: важке переключення на інші види діяльності; перенасиченість враженнями, думками, переживаннями, які пов’язані з роботою; отримання задоволення від життя виключно у процесі виконання діяльності; відчуття себе впевненим у собі, сповненим енергією, переживання своєї самодостатності відбувається лише в тих випадках, коли він думає про роботу; час проведений без роботи сприймається досить важко, переважає стан роздратування та незадоволеності; поведінка у побуті та на роботі якісно відрізняється (у дома понурість, впертість, на роботі пожвавлення, енергія, ініціативність); після завершення однієї справи трудоголік одразу переходить до іншої; відпочинок сприймається досить негативно, він не має куди себе діти без роботи, тому заповнює вільний час роботою, думками про неї, фантазіями, планами тощо; невдачі сприймаються як катастрофи; завищені вимоги та постановка нереалістичних цілей та ін. [3].

На відміну від працьовитої людини, трудоголік орієнтується не на результат роботи, винагороду за неї, а на сам процес виконання діяльності. Спілкування у родині сприймається як перешкода до досягнення поставлених цілей, задач діяльності. Їм притаманне компульсивне бажання постійно досягати успіху, отримати схвалення ззі сторони оточуючих, важливих для них людей. У той же ж час, для трудоголіка властивим є постійний страх зазнати невдачі, «вдарити обличчям в бруд», бути звинуваченим у ледарстві, некомпетентності, бути нижчим за когось з колег [4].

Розвиток трудоголізму супроводжується характерними змінами у структурі особистості, в першу чергу зміна емоційно-вольової сфери (наростання емоційного спустошення в пєднанні з втратою здатності до емпатії). Також, відбувається знецінювання міжособистісної комунікації, спілкування з іншими людьми сприймається як обтяжливе та непотрібне.

В умовах роботи в навчальному закладі для педагогів створюються досить сприятливі умови для розвитку трудоголізму. Навчальний заклад створює такі умови, в яких обмежується здатність працівників самостійно мислити та сприймати деякі явища, які не вписуються у рамки концепцій даної системи. По суті, навчальний заклад є закритою системою, в якій діють свої правила, приписи, вимоги [1].

Трудоголізм є однією із причин виникнення емоційного та професійного вигорання. Професійне вигорання педагогів обумовлене такими чинниками: хронічна напружена психоемоційна діяльність, дестабілізуюча організація професійної діяльності, підвищений рівень відповідальності, складний у психологічному плані контингент, неблагополучна атмосфера, особистісні характеристики, що свідчать про схильність до емоційних вигорань (низький рівень емоційної зрілості, імпульсивність, використання неефективних стилів у конфліктній ситуації).

З метою емпіричного вивчення особливостей прояву трудоголізму у педагогів нами було проведено дослідження із залученням 49 педагогів Турійської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, віком від 21 до 61 року, стажем роботи від 1 до 41 року. Дослідження проведено у лютому 2017 року. Дослідження проведено із використанням психодіагностичних методик «Тест на трудоманію», «Стрес старання» Е.І. Рогова, опитувальників «Чи трудоголік Ви?», «Трудоголізм» Є.П. Ільїна. Отримані за допомогою цих методик результати відображені на рисунку 1. Згідно з отриманими результатами, ми виявили такі особливості психологічного прояву трудоголізму у педагогів:

- Надмірна зосередженість на процесі роботи (захопленість виконанням роботи під час відпочинку, відпустки, перед сном, під час їжі, праця і в день,і в ночі, поринання у роботу настільки, що неможливо «відірватись» від неї, схильність до «запасання» роботою),

- Проблеми із розподілом часу (виконання роботи у досить швидкому темпі; нереалістичне планування роботи, що спричинює ситуації, коли в нереально короткі строки потрібно виконати значний об’єм роботи);

- Проблеми у взаємодії з оточуючими (агресивність на заяви про шкідливість та ненормальність надмірного зосередження на праці; зниження інтересу до близьких та рідних; проблеми в сімейному житті; формування кола спілкування переважно із людьми, які пов’язані з їхньою роботою;під час спілкування переважає робоча тематика)

- Фізіологічні проблеми (послаблення працездатності, виникнення проблем зі здоров’ям).

Рис. 1. – Результати дослідження трудоголізму педагогів

У своєму дослідженні ми врахували додаткові особливості досліджуваних педагогів для визначення взаємозв’язку між трудоголізмом та статтю, віком, педагогічним стажем, сімейним станом та наявністю дітей. Отримані результати проведеного кореляційного аналізу представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Результати кореляційного аналізу Пірсона

Примітка: * - при р≤0,05

Проведений кореляційний аналіз виявив, що підвищені прояви трудоголізму властиві для досліджуваних педагогів із старшим віком. З іншої сторони, вищі показники трудоголізму властиві для педагогів із дітьми, чим більша кількість дітей, тим вищими є показники трудоголізму. Можемо припустити, що наявність великої кількості дітей сприяє створенню напруженої ситуації в сім’ї, родині, що сприяє бажанню уникнення вирішення буденних конфліктів, і штовхає педагогів на ще більше занурення у роботу

.

Джерела та література

1. Дмитриева Н.В. Социодинамическаяпсихиатрия. / Н.В. Дмитриева, Ц.П. Короленко. - Новосибирск, 1999. - 402 с.
2. Козлова И.М. Трудоголизмкак форма зависимого поведения: проблематика исследований. / И.М. Козлова // Известия высших учебных заведений. Северно-Кавказский регион. Серия: Обществознани. 2006, №26. - С.95-96.
3. Короленко Ц.П. Работоголизм - респектабельная форма аддиктивногоповедения. / Ц.П. Короленко // Обозрениепсихиатрии и медицинскойпсихологии, 1993. - №1. - с. 19-27.
4. Психология управления: конспект лекций. / Сост.П.М. Касьяник. – М.: АСТ; - СПб.: Сова, 2005. – 126с.