ІНДИВІДУАЛЬНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПОВЕДІНКА В КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ У СТАРШОКЛАСНИКІВ

Постановка наукової проблеми її значення. Сьогодні, коли українське суспільство, та світ загалом, перебуває у стані хронічного конфлікту, міждержавних, політичних, соціальних, економічних міжусобиць, актуальність подальшого вивчення конфлікту як психологічного якища не викликає сумнівів. Практично щодня люди вступають в той чи інший вид конфлікту: чи то ми не можемо обрати щось для себе (внутрішньо особистісний конфлікт), чи вирішуємо питання з іншими людьми (міжособистісний конфлікт), організаціями, структурами (між групові конфлікти). Особливо важливою дана проблема та чинників які знею пов’язані, постає у віці становлення особистості. Тому обрану нами тему вважаємо актуальною.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять науково-психологічні положення: про індивідуально-психологічні особливості особистості (А.С. Макаренко, Гіппократ, Гален, Е.Кречмер, У. Шелдон, І.П. Павлов, К. Леонгард, А. Лічко та ін.); про конфліктні ситуації та типи поведінки в конфлікті (З. Фрейд, А. Адлер, К. Хорні, Е. Фромм, К.Г. Юнг, У. Мак-Дугал, С. Сігеле, К. Лоренц, Н. Тенберген, Д. Креч, Л. Ліндслей, Л. Берковітц та ін.); про чинники поведінки в конфліктній ситуації (А. Бандура, Дж. Роттер, І.Е. Ворожейкіна, Ф.М. Бородкін, Н.М. Коряк та ін.).

Дослідження проводилося за допомогою таких психодіагностичних методик як «Індивідуально-типологічний опитувальник (ІТО) Л.Н. Собчик, «Діагностика показників і форм агресії» А. Басса, А. Дарки, адаптація А.К. Осницького, «Опитувальник уявлення про себе» В. Стефансон, «Типи поведінки в конфлікті» К. Томас).

У дослідженні брали участь учні 10-11 класів Луцької ЗОШ №20, у кількості 50 осіб. Вік досліджуваних коливається у межах 15-17 років. Емпіричне дослідження проведено в лютому 2017 року.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. За результатами, отриманими за методикою «Індивідуально-типологічний опитувальник» Л.Н. Собчик ми отримали груповий профіль досліджуваних старшокласників за характеристиками особистості, які виокремлені в методиці. Графічно отримані результати зображені на рисунку 1.
 

Рис. 1 Розподіл особистісних рис за загально груповими результатами досліджуваних старшокласників

 Таким чином, на основі проведеного дослідження, нами було виявлено ряд особливостей, які притаманні старшокласникам, а саме: надмірна емоційність, чутливість до дії навіть незначних стресових зовнішніх факторів, хвилювання за близьких та рідних, сильне переживання невдач із наступним погіршенням самопочуття, переживання вини або сорому за невдачі, чутливість до змін настрою оточуючих, зміна думки під впливом інших, можливість відмови від власних намірів заради збереження стосунків з іншими людьми, подолання перешкод на шляху до досягнення власних цілей, роздратування на спроби зміни їх думки, відсутність авторитету у старших та вищих за положенням людей, вирішення проблем, прийняття вадливих рішень цілком за рахунок власних сил, не звертаючись за допомогою до інших людей, бажання мати спільні думки з тими людьми, з якими вони зазвичай спілкуються, здатність до привертання уваги до себе, при відсутності уваги, спостерігається не цікавість та нудьгу, залежність настрою від оточуючих обставин, переважання схильності до інтровертованості.

Наступним кроком дослідження став аналіз результатів діагностики, які були отримані за допомогою методики «Діагностика показників і форм агресії» А. Басса, А. Дарки, адаптація А.К. Осницького. Згідно з отриманими результатами, які представлені на рисунку 2, ми можемо говорити про такі особливості прояву форм та видів агресивності:

Рис. 2 Особливості прояву агресії старшокласниками (%)

Особливості прояву агресивних реакцій досліджуваних передбачають переважання вербальних агресивних реакцій, переживання відчуття провини; значне вираження фізичної, непрямої агресії, негативізму, образливості, підозрілості; найменш властивими для них є переживання агресії через роздратування. Також, для них властивим є переважання комунікабельності, уникнення боротьби, та урівноваження процесів залежності/незалежності.

І, нарешті, розглянемо результати діагностики особливостей стилю поведінки в конфліктній ситуації за допомогою методики «Типи поведінки в конфлікті» К. Томас, результати якої відображені на рисунку 3.

Рис. 3. Середньо-групові результати діагностики особливостей поведінки в конфліктних ситуаціях

Отже, серед стилів поведінки у конфліктній ситуації, у досліджуваних переважає: уникнення, співпраця, менш вираженими є стилі пристосування та компромісу, найменш вираженим виявився стиль суперництва.

На основі кореляційного аналізу ми можемо зробити такі висновки щодо взаємозв’язку характерологічних особливостей досліджуваних старшокласників та їх особливостей поведінки у конфліктній ситуації.

Стиль «суперництво» властивий для особистостей із схильністю до вирішення проблем за рахунок прийняття власних рішень, використання власних сил без звернення за допомогою до інших людей, отримання задоволення від командування іншими людьми, зацикленість на власних думках, нечутливість до стану та настрою інших людей, висока вербальна агресія, неприйняття групових стандартів, волі лідера, впевненість у власних діях, самостійність, рішучість, наполегливість.

Стиль «співпраці» поєднується із бажанням спілкуватись з людьми, які мають спільні з ними думки, привертання уваги до себе, бажання перебувати в шумних компаніях, зосередженість на цікавих, яскравих, артистичних, харизматичних людях, отримання задоволення від перебування у гучних компаніях, спілкування з новими людьми, адекватне сприйняття дружелюбності у свою сторону, прагнення до створення емоційних зв’язків з іншими людьми.

Стиль «компроміс» поєднується з: орієнтуванням на допомогу інших людей при вирішенні певних проблем, прислуховуються до порад інших, довге обдумування рішень, отримання задоволення від компанії інших людей, високе бажання спілкуватись з ними, встановлювати з ними тісні емоційні зв’язки.

Стиль «уникнення» корелює з відсутністю бажання спілкуватись з іншими людьми, роздратування від уваги до їх персони, небажання перебувати в шумних компаніях, переживанням відчуття свого занудства, роздратування при прояві грубощів по відношенню до інших людей, легка схильність до роздратування, переживання мук сумління, сорому, провини.

Стиль «пристосування» властивий для респондентів із бажанням спілкуватись з однодумцями, активністю, бажанням перебувати у компаніях, схильність до розпускання пліток про людей, які не подобаються, образливість у ситуаціях невдачі, прагнення до встановлення емоційних зв’язків з людьми, життєрадісність у спілкуванні, жвавість, компанійськість та оптимістичність.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отримані результати підтверджують припущення щодо даного дослідження: характерологічні особливості є взаємопов’язаними із стратегіями поведінки у конфліктній ситуації, а отже, можуть бути чинником обрання тієї чи іншої стратегії поведінки у конфліктній ситуації.

Подальші перспективи дослідження вбачаємо у можливому збільшенні кількості досліджуваних параметрів, а також розробки та впровадження корекційної програми із знайомства та засвоєння з різними видами поведінки у конфлікті, для покращення здатності до гнучкості поведінки.

Література:

1. Егидес А. П. Психологічна концепція конфліктного спілкування / А. П. Егидес // Психологічний журнал. – 1998. – Т. 5. – № 5. – С.52 – 62.
2. Мушкевич М.І. Клінічна психодіагностика: методичні рекомендації для студентів психол. / М.І. Мушкевич. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин.держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. – 170 с.
3. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: підручник: у 2-х кн.. / Л.Е. Орбан-Лембрик – К.: Либідь, 2006. -560 с.
4. Шпак В.М. Математичні методи в психології :лабораторно-розрахункові роботи. / В.М. Шпак. –Луцьк, 2010. – 36 с.