НАСИЛЛЯ В ДИТЯЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Усе більше уваги громадськість та науковці приділяють актуальній і болючій для українського суспільства проблемі насилля в дитячому середовищі. Це важко усвідомлювати, але в сучасному світі втрачається цінність людського життя. Декому навіть подобається бути жорстоким, і він вважає це розвагою, насолоджуються стражданнями інших.Сьогодні досить часто демонструється насилля на екранах телевізора, моніторах комп’ютера тощо. Школярі у реальному житті наслідують героїв бойовиків, що сприяє формуванню байдужого ставлення до тортур над тваринами, людьми, сцен убивств, а це породжує черствість душі, емпатію.

Проблема насилля в дитячому середовищі залишається актуальною у зв’язку з специфічними змінами в житті сучасного суспільства.

Питання, які стосуються соціально-педагогічних та правових аспектів проблеми жорстокого ставлення до дітей вивчали: Н. Агаркова,Т. Алексеєнко, В. Бондаровська, Ю. Василькової, Т. Василькової, О. Вінгловська, А. Гетьман З. Малькова, Г. Міньковський, В. Оржеховська, О. Руднєва, та інші.

Існують різні визначення поняття «насилля». Всесвітня організація охорони здоров’я запропонувала таке визначення насилля стосовно дітей: «насилля – це всі форми фізичного і/або емоційно жорстокого поводження, сексуальне насилля, зневага або зневажливе ставлення, комерційна або інша експлуатація, яка призводить до реальної або потенційної шкоди здоров’ю дитини, її життю, розвитку, достоїнству» [1].

Психологи стверджують, насилля – це дія, що порушує права і свободи людини, і часто заснована на неможливості захиститись. А жорстоке ставлення до дітей – це типовий прояв насильства по відношенню до дітей, яке може поставити під загрозу розвиток дитини і надати шкідливу дію на її фізичний, психосоціальний, емоційний і сексуальний розвиток, що призводить до сумних наслідків як з погляду суспільства в цілому, так і з погляду благополуччя дітей, зокрема [2, с.10-12].

Одним із джерел поширення насильства серед однолітків фахівці називають необмежений доступ дітей та молоді до Мережі Інтернет та телебачення [3].

Мета статті – встановити, чи зазнавали учні насилля в сім’ї, школі, на вулиці та визначити  їх ставлення до різних проявів насилля.

Нами було проведено опитування у формі анкетування (анонімно) серед учнів Х-ХІ класів (250 учнів). Опитувальник включав питання, що стосувалися  розуміння дітьми поняття насилля; чи зазнавали вони насилля; засобів покарання, які застосовують батьки; чи траплялось терпіти приниження, знущання або побиття ровесниками; чи здійснювали насилля над своїми однокласниками, знайомими; які почуття виникають, коли принижують,   обзивають, кричать, б’ють.

Загалом, як показали дані опитування, переважна більшість учнів стверджують:

- що насилля – це фізичні та психологічні дії, спрямовані проти особистості;

- «зазнають насилля на вулиці»;

- найчастіше батьки застосовують моральні засоби покарання;

- інколи терпіли приниження, знущання або побиття однолітків;

- особисто не здійснювали насилля над своїми однокласниками, знайомими;

- коли на них кричать, принижують,  обзивають та б’ють виникають почуття образи, гніву, бажання втекти і т. д.

  Отже, результати опитування дають підстави стверджувати, що        будь-який вид насилля над дітьми призводить до порушення розвитку гармонійної особистості дитини. Проблема насилля над дітьми свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найнезахищенішою, найуразливішою й майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства. Насильство завдає дитині тяжких травм, які мають згубні наслідки для подальшого фізичного та психічного здоров’я. Для суспільства це небезпечно тим, що діти, які були жертвами або свідками насильства, переносять цей негативний досвід до власного життя.

Дорослим потрібно коригувати не лише поведінку дітей, а й слідкувати за своєю поведінкою, адже вони найчастіше, є прикладом для наслідування дітей. Варто обговорювати  проблеми насилля, це призведе до формування аналогічних понять і уявлень відносно порушеної теми як у дорослих, так і у дітей. Переконані, слід контролювати випадки насилля серед дітей, виявляти дітей-агресорів, організувати системну роботу з ними фахівців.

Дослідники зазначають, що діти, які постраждали від жорстокості та зневаги, мають низьку самооцінку, гірше вчаться, невпевнені, часто відчувають тривогу, гнів, депресії, власну неповноцінність,  страх перед майбутнім. У них порушено контакт з дорослими, часто мають психопатії, стійкі поведінкові порушення (провокуючу, уникаючу, непередбачувану, адиктивну поведінку), соматичні порушення, розлади сну, апетиту. Перенесене в дитинстві насилля залишає відбиток у свідомості людини на все життя.

Поглибленого вивчення вимагають психологічні прояви насилля підлітків за гендерною ознакою.

Джерела та література

1. Ильин Е.П. Психология агрессивного поведения / Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2014. – 368 с.
2. Система захисту дітей від жорстокого поводження: Навчально-методичний посібник [Ред. К. Б. Левченко, І. М. Трубавіної]. – К.: Держсоцслужба, 2005. – 396 с.
3. Україна серед лідерів з насильства серед молоді [Електронний ресурс]: Доповідь про ситуацію в Україні ВВС – Мій світ. – Режим доступу до сайту http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/ 2010/09/ 100930 violance children ob.shtm!