ДО МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛІНГВІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Постановка та актуальність проблеми дослідження. Сучасний стан доробок у науковій сфері психолінгвістики зосереджений на прикладних аспектах застосування даної науки. Інтегративний статус цієї дисципліни вимагає різнобічних фахівців у вирішенні тих запитів, які постають перед викликами, проблемами проведення психолінгвістичної експертизи. Відсутність чіткого методологічного інструментарію в психолінгвістиці породжує різні погляди щодо її класифікації, мети та завдань проведення.

Психолінгвістика вивчає та досліджує індивіда у комунікативному аспекті. Вона зосереджена на психологічних висвітленнях продуктів мовленнєвої особистості в нормі та патології. Психолінгвістика працює над когнітивним опрацюванням процесів створення та планування мовлення; розуміння, інтерпретації, механізмів сприйняття породженого висловлювання; способів засвоєння та навчання мови, формування мовлення дитини в процесі її розвитку, механізми оволодіння іноземними  мовами, білінгвізмом.

Психолінгвістична експертиза спрямована на вивчення та дослідження текстів та авторства, проблеми ідентифікації тих чи інших запитів щодо її проведення. Глобалізаційні інструменти передачі інформації, її обробки включають усі психічні процеси психіки, оскільки саме при розпізнаванні вербальних та невербальних повідомлень відбувається когнітивна обробка переданої інформації, тут потрібна спільна робота лінгвістів та психологів.

Мета статті полягає в методологічно-теоретичному аналізі сутності сучасних трактувань психолінгвістичної експертизи.

Психолінгвістична та лінгвістична експертиза проводиться, як правило, на продуктах мовленнєвої діяльності, текстах. Головні завдання лінгвістичної експертизи тісно переплітаються із психолінгвістичною, оскільки вони в принципі здійснюються паралельно чи співставляються в процесі виконання поставлених завдань.

Виділяють такі головні завдання лінгвістичної експертизи: дати тлумачення і роз’яснення значень і походження слів, словосполучень, стійких виразів фразеологізмів (ідіом); інтерпретувати основне і додаткове (конотативне) значення мовної та мовленнєвої одиниці (усної або письмової); здійснити тлумачення тверджень тексту документа для встановлення того, які варіанти їх розуміння можливі у сучасному дискурсі; провести дослідження тексту (фрагмента) з метою виявлення його смислової спрямованості, модальності пропозицій, експресивності і емоційності мовних одиниць, їх формально-граматичної характеристики і семантики, специфіки використаних стилістичних засобів і прийомів [1].

Запропонована класифікація лінгвістичної експертизи дозволяє зрозуміти мету проведення та проблематику психологічного змісту поданої інформації. Описано такі види психолінгвістичної та лінгвістичної експертизи:

авторознавча експертиза встановлює, авторство тексту, обставини за яких цей текст було створено;

експертиза текстів у документальних суперечках вивчає та досліджує неузгоджені інтерпретації текстів нормативно-правових актів, угод, контрактів, листування, заповітів, розписок і т. ін.;

експерт-лінгвіст не повинен тлумачити правову норму, а встановлює лінгвістичними методами, яка з альтернативних інтерпретацій спірного тексту є обґрунтованою;

експертиза перекладу (в зіставленні з оригіналом) з’ясовує чи еквівалентний текст (сегмент тексту) його перекладові, як співставляються  між собою термінологічні позначення в текстах різними мовами, чи дає перекладений текст підстави для неоднозначного прочитання та наскільки це відображено в змісті перекладу і т. ін.;

експертиза тексту в справах про захист честі, гідності й ділової репутації встановлює чи містить текст негативну інформацію про особу, в якій формі (твердження, чи оцінного судження) подано інформацію, чи є підстави вважати, що судження виражено в брутальній, принизливій або непристойній формі;

експертиза тексту щодо закликів до насильницької зміни державного ладу, зміни державних кордонів тощо встановлює (1) чи є в тексті заклики і (2) який зміст цих закликів;

експертиза тексту в справах про погрози встановлює (1) чи є в тексті погрози і (2) який зміст цих погроз;

діалогічний текст (записи переговорів, розмов, інтерв’ю, обмінів СМС – повідомленнями і т. ін.), який підпадає під експертизу зазвичай має завданням виявити висловлювання, що спонукають адресата до вчинення певних дій (наприклад, у справах про шахрайство), виявити приховані засоби мовленнєвого впливу на особу, встановити в чому полягає такий вплив і т. ін.;

невербальне спілкування є специфічним об’єктом дослідження, мають значення жести, що супроводжують або замінюють словесні засоби вираження в потоці спонтанного мовлення; експертиза тексту в справах про введення в оману (переважно стосується реклами, інструкцій до товарів та лікарських засобів, технічних регламентів, текстових матеріалів на етикетках, упаковці і т. ін.) зазвичай досліджує, чи є в текстовому матеріалі лінгвістичні передумови для двозначного тлумачення якихось його елементів або двозначного тлумачення тексту в цілому, чи є в тексті вказівка на те, що ефект від застосування певного засобу є гарантованим і т. ін.;

експертиза тексту в справах про розпалювання міжнаціональної ворожнечі пов’язана з виявленням і аналізом текстових елементів, що вказують на негативне ставлення до представників певної етнічної (расової, релігійної) групи, на вищість однієї етнічної (расової) групи над іншими тощо; експертиза документальних записів власних назв пов’язана із встановленням ідентичності записів, між якими є орфографічні відмінності (у рамках однієї або декількох мов, а також визначенням нормативної (рекомендованої) форми запису власної назви українською або іншою мовою. У справах про забезпечення юридичної охорони товарного знака завданням експерта є зазвичай встановлення подібності власних назв до ступеня сплутування або, навпаки, їх несхожості [1; 2].

Види лінгвістичної експертизи виокремлюються саме по тих завданнях, які ставляться перед експертом. Проте, на наш погляд, більш вузька класифікація можлива по загальному дискурсу тих повідомлень, які підпадають під запит психолінгвістичної експертизи. Головну тему дослідження можна поділити на суб’єктивні та об’єктивні поняття. Саме перші виражають той вкладений психологічний зміст автора. Другі – не є предметом дослідження психолога, а все таки більш цікаві лінгвісту.

Таким чином, методологія трактування психолінгвістичної експертизи в Україні використовує ті наукові надбання, які обґрунтовані лінгвістами. Важливим є замовник експертизи і ті визначені завдання, які ставляться перед експертом психолінгвістом щодо її проведення. Відсутність чітких рекомендацій та плану проведення, стандартизованих методик щодо здійснення психолінгвістичної експертизи вимагає від експерта інтегративних знань з різного роду наук: психології, філології, лінгвістики, юриспруденції. Перспективи прийдешніх доробок вбачаємо у напрацюванні науково-методологічного інструментарію щодо проведення психолінгвістичної експертизи, вивченні зарубіжного досвіду, адаптацію методичного інструментарію.

Джерела та література:

1. Ажнюк Л. В. Лінгвістична експертиза: статус і методологічні презумпції / Л. В. Ажнюк // Мовознавство, 2012. – № 3. – С. 47-64.
2. Електронний ресурс доступ: https://uk.wikipedia.org/wiki/Лінгвістична_експертиза