ОСОБИСТІСНА ЗРІЛІСТЬ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Важливим аспектом особистісного зростання особистості в юнацькому віці є розвиток його особистісної зрілості, який складає  головну і неодмінну умову успішного майбутнього.

Особистісна зрілість – це поняття, яке має певне обгрунтування. Дослідження особистісної зрілості здійснено в гуманітарній психології: А. Маслоу (самоактуалізована особистість), К. Роджерс (повноцінно функціонуюча особистість); в аналітичній психології К. Юнга (цілісна особистість), Г. Олпорта К. О. Абульханова-Славська, Л. І. Анциферова, О. О. Бодалев,  Д. О. Леонтьєв, А. О. Реан та ін. (зріла особистість).

В сучасних дослідженнях феномен особистісної зрілості розглядається багатьма вченими і в українській психології (М. Й. Боришевський, Ю. З. Гільбух та ін.). Дослідження з даної проблеми описано й у працях С. Л. Братченко, О. В. Завгородньої, Л. В. Потапчук, Т. М. Титаренко, О. С. Штепи.

Особистісна зрілість розглядається як одна із структурних компонентів зрілості людини. Особистісна зрілість вважається необхідною умовою формування особистості – це одна із структурних компонентів зрілої особистості. Існують два підходи до її розуміння. За першим підходом зрілість розглядається як віковий період розвитку. Другий підхід передбачає розгляд зрілості як якісної характеристики розвитку.

Таку думку розвивав Г. Саллівен, який вважав, що зрілість визначається не стільки біологічним віком людини, скільки рівнем розвитку її особистісних властивостей, готовністю приймати рішення з позиції зрілої особистості, у зв’язку з чим зрілість розглядається як здатність до досягнення, а не самі досягнення.

Серед особистісних властивостей, які  можуть бути свідченням зрілості, науковці називають усвідомлення людиною себе як суб’єкта особистого життя. Цю думку розвивають у своїх дослідженнях А. Адлер, Е. Еріксон, А.Маслоу, Ж. Піаже, Д. Річмард та інші вчені. Дослідники акцентують увагу на таких ознаках зрілості, як соціальна турбота, соціальний інтерес, система переконань, любов, турбота, мудрість, самостійність, індивідуальність, наповнення життя високим змістом, здатність планувати майбутнє, самостійність, відповідальність, автономність, незалежність, потреба в самоактуалізації.

Погоджуючись з вищенаведеними думками вчених, ми дотримуємося думки, що зростаючу особистість слід розглядати як активного творця власного життя, який має змогу вільно вибирати і розвивати стиль життя, рухатися у напрямку самовдосконалення. Ми згідні також і з твердженням  А. Маслоу, що люди, які досягли повного особистісного розквіту є самоактуалізованими. Автор запропонував ключові характеристики для опису самоактуалізованої людини і визначив наступні умови її формування: зосередженість  особистості на реалізації власного «Я»; кожен свій вибір роботи на користь можливості власного зростання; ставати більш реалістичним, існувати фізично відповідно до своєї власної природи; бути чесним і приймати на себе відповідальність за власні дії; прислухатися до себе і давати можливість своєму «Я» різнобічно виявляти; прагнути бути гарним настільки, наскільки це можливо; досягати найвищих переживань; відкривати в собі сильні і слабкі сторони, бути сміливим у подоланні останніх [2].

Як відомо час навчання у вищому навчальному закладі збігається з періодом юності і відзначається складністю становлення особистісних рис. У цей час розвиваються такі якості особистості, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем: мети, способу життя. Однак здатність до свідомої регуляції своєї поведінки розвинена ще не повністю. Тому вивчення проблеми розвитку особистісної зрілості особистості в цей період є важливим для забезпечення якісного навчання.

Труднощі соціалізації молоді на етапі навчання у вузі обумовлені певними особливостями. Система навчання характеризується великим обсягом матеріалу, самостійністю і відповідальністю. Найбільші труднощі полягають у зміні соціальної позиції, зміні способів навчальної діяльності, відносини і стереотипів поведінки.

Навчання у вузі потребує уміння самостійно організовувати навчальну діяльність що є необхідною умовою успішності засвоєння знань. За  період  навчання формуються навички та уміння раціональності організації розумової діяльності, усвідомлюється покликання до  самовизначення, встановлюється система значущих  якостей  особистості.

Як зазначає  Г. А. Дьоміна особистісна зрілість є психологічним новоутворенням в період юності. Важливою особливістю особистісного розвитку у зазначений період є утворення особистісного конструкту зрілості, який виявляється у почутті дорослості, готовності до функціонування в дорослому світі, самовизначенні через переоцінку системи цінностей. У цей віковий період рівень сформованості психічної і соціальної зрілості є основою для вияву особистісної зрілості [1].

На думку Т. М. Титаренко особистісна зрілість  характеризує стан розвитку особистості, що виявляється у високому ступені особистісної конструктивної активності та особистісної функціональної продуктивності людини. Особистісна зрілість молоді характеризує стан розвитку особистості, якого вони досягають до завершення навчання у вузі [3].

Л. В. Потапчук стверджує, що критеріями проявів особистісної зрілості студентів є: інтерперсональна активність, що виражає характеристики вдосконалення структури та функцій особистості (саморегуляція, самостійність, креативність, інтелектуальність); інтерперсональна конструктивна активність, що виражає характеристики вдосконалення способів міжособистісної взаємодії (комунікативність, емпатійність, толерантність, моральність, відповідальність); трансперсональна конструктивна активність, що виражає характеристики вдосконалості структури самоідентичності (его-ідентичність), самоприйняття, трансцендентність, самоактуалізація) [2].

Теоретичний аналіз наукової літератури свідчить про те, що незважаючи на багатоплановість дослідження проблеми особистісної зрілості, недостатньо з´ясованим залишається вивчення цього феномену у студентів особливо на початковому етапі навчання. Тому дана проблема є актуальною, а особистісна зрілість є важливою для  майбутнього життя.

Емпіричне дослідження підтвердило наявність рис особистісної зрілості в структурі особистості студентів, що свідчить про потенційну готовність бути зрілими. Головними рисами особистісної зрілості є відповідальність, глибинність переживань, життєва філософія, самосприйняття, синергічність.

Результати дослідження свідчать, що переважна більшість досліджуваних студентів виявляють задовільний та незадовільний рівні мотивації досягнення.

Ставлення до свого "Я" характеризується переважно неадекватно заниженою або неадекватно завищеною самооцінкою.

На даний час ще неефективні життєві настановлення та смисложиттєві орієнтації. Недостатньо розвинена здатність до психологічної близькості з іншими людьми, яка характеризується переважанням середнього рівня емпатії, що може викликати труднощі під час спілкування з іншими людьми, труднощі при встановленні міжособистісних контактів з ними, встановлювати особистісні та професійні стосунки.

Слід відмітити, що близько половини досліджуваних мають дуже високий рівень почуття громадянського обов´язку, що може бути значною опорою у професійному зростанні майбутніх фахівців. Інша ж частина досліджуваних виявила задовільний рівень почуття громадянського обов´язку, що може стати перешкодою в особистісному і професійному зростанні молоді.

Особистісна зрілість це важлива характеристика стану розвитку особистості, що виявляється у високому ступені особистісної конструктивної активності та особистісної функціональної продуктивності молодої людини.

Отримані нами результати свідчать про те, що на даному віковому етапі продовжується формування професійно значущих характеристик особистісної зрілості, вони не є ще завершеними і потребують корекції протягом подальших змін.

Джерела та література:

1. Дьоміна Г. А. Психологічні особливості формування та активізації особистісної зрілості / Г. А. Дьоміна // Практична психологія та соціальна робота, 2006. – №5. – С. 24 – 31.
2. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб. : Питер, 2003. – 352 с.
3. Потапчук Л.В. Психологічні особливості становлення особистісної зрілості старшокласників: дис. …Канд.. психол. наук: 19.00.07 / Л.В. Потапчук. – Луцьк, 2001. – 205с.
4. Титаренко Т. М. Рання молодість: проблеми смислоутворення, подальше професійне й життєве самовизначення / Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. – Вид. 2-е. – К.: Либідь, 2001. – 150 с.