ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ «ЗДОРОВ’Я»

Актуальність поставленого питання про здоров’я молодого покоління нашого суспільства, є важливим завданням сьогодення. Сучасний стан нашого життя обумовлений скаргами на погіршення здоров’я населення загалом. На нього може впливати екологічна ситуація в Україні та у світі, нездоровий спосіб життя, формування ставлення до здоров’я з боку молоді не як вичерпної цінності та інші фактори. Здоров’я можемо визначити як глобальний психічний стан особистості, для якого характерна динамічна гармонійність внутрішніх переживань і пов’язані з цим ефективність і успішність діяльності людини.

Метою статті є теоретичний аналіз сучасного наукового трактування сутності поняття здоров’я.

Термінологічно здоров’я розуміється як процес збереження й розвитку фізіологічних, біологічних і психічний функцій. Його також можуть розглядати як процес, що забезпечує життєдіяльність, необхідну якість життя і його тривалість, а також передумови для виконання людиною накреслених життєвих цілей.  Згідно поглядів психолога гуманіста К. Роджерса, людина вважається здоровою, коли вона довіряє своєму організмові. Вона вбачає в ньому важливе джерело інформації, використовує свої відчуття, почуття й думки, а не поради інших [5].

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров’я як феномен, який інтегрує чотири сфери – фізичну, психічну, соціальну й духовну.  До сфери фізичного здоров’я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебіг фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму. Фізичне здоров’я обумовлюється здатністю організму до саморегулювання. Матеріальну основу формування фізичного здоров’я складає біологічна програма індивідуального розвитку організму людини. Вона опосередкована базовими потребами, які домінують у людини на різних етапах індивідуального розвитку організму (онтогенезу). До сфери психічного здоров’я належать індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини. Благополуччя в психічному здоров’ї особистості може бути порушене домінуванням певних та негативних за своєю суттю рис характеру, дефектами в моральній сфері, неправильним вибором ціннісних орієнтацій. Соціальне здоров’я стосується функціонування людини в суспільстві: її здатність зберігати та використовувати стосунки з іншими людьми, її соціальні зв’язки, ресурси, здатність до спілкування та його якість.  Духовне здоров’я  залежить від духовного світу особистості, складових частин духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, моралі, етики.  Передбачає почуття особистої відповідальності й свободи творення власного життя. Передумовою та виявом духовного здоров’я є «ствердження себе, суспільства й всесвіту» в їх неподільності [1; 2; 3].

Дослідники Є. Абрамова, А. Ленгле визначальним критерієм психічного здоров’я вважають спроможність жити у внутрішній злагоді, здатності духовного виміру людини спілкуватися із зовнішнім і внутрішнім світом [1]. Відомий психолог-гуманіст А. Маслоу, психічне здоров’я розглядає як наслідок повної задоволеності актуальним станом життя. Згідно з його поглядами, здорова людина – це щаслива людина, яка живе в гармонії сама із собою, не відчуває внутрішнього розладу [4]. 

На думку С. Д. Максименка, психічне здоров’я потрібно розуміти як аспект здоров’я загалом, який наголошує на етапі душевного комфорту, відсутності патологічних психічних виявів і здатності до ефективної діяльності й саморегуляції відповідно до власних цілей та інтересів. Тому можна визначити три головних компоненти духовного здоров’я: гарне духовне й фізичне самопочуття (з первинними факторами: повнота відчуттів, відсутність скарг); самоактуалізація (розвиток, автономія); повага до себе і до інших (відчуття власної цінності, здатність любити) [1]. Б. С. Братусь ввів поняття «особистісне здоров’я», розкриваючи його як відповідальність індивіда за вироблення необхідних орієнтацій, визначення загального змісту й призначення свого життя, ставлення до інших людей і до себе [2].

Таким чином, психічне здоров’я складний феномен, який охоплює всі конкретні ситуації психологічного, душевного й особистісного здоров’я. Психічне здоров’я людини може бути відмінним, хорошим, задовільним і поганим. Теоретичний аналіз проблеми засвідчує, що це стан духовного і фізичного благополуччя; здоровий спосіб життя; фізична і духовна рівновага людини; імунітет, який захищає організм. Ставлення до здоров’я як великої цінності, залежить від життєздійснення самої особистості та її побудови гармонійних відносин із навколишнім середовищем.

Джерела та література:

1. Абрамова Г. С. Общая психология: Учеб. пособие для вузов.– 2ـе изд.– М.: Академ. проект, 2003.– 496 с.
2. Братусь Б. С. Общая психология как университетская наука // Вестник Моск. унـта. Сер. 14, Психология.– 2002.– № 3.– С. 74–82.
3. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб.– К., 2004.– С. 26–37.
4. Маслоу А. Г. Психология здоровья. Преодоление дефицита и стремление к развитию – два типа мотивации // Психология мотивации и эмоций: Хрестоматия / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, М. В. Фаликман.– М., 2002.– С. 534–547.
5. Роджерс К. Р. Становление личности. Взгляд на психотерапию / Карл Р. Роджерс; (Пер. с англ. М. Злотник). – М.: Эксмо-Пресс, 2001. - 414, [1] с.; 21 см. - (Психологическая коллекция).