ПРОВІДНІ МОТИВАЦІЙНІ ОРІЄНТАЦІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ КОМУНІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ

Діяльність священнослужителя передбачає посередництво між Богом і людьми, тобто це постійна робота з людьми і безпосереднє спілкування з ними. Звичайно під час професійної підготовки та подальшого професійного становлення священнослужитель багато працює з Біблією та іншими священними текстами, проте вони виступають швидше засобом діяльності. Священики – це посередники між Богом і людьми, які примирють і поєднують їх через релігію (від лат. religio — зв'язок). Таким чином, професію священнослужителя можна віднести до професій типу «людина-людина» (за Є. О. Клімовим), тобто до групи професій соціономічного типу. Це підтверджується емпіричними дослідженнями, зокрема у дисертаційному дослідженні української вченої, психолога Р. В. Мотрук, яка виявила, що для студентів-богословів провідним типом спрямованості за Є. О. Клімовим є тип «людина – людина» [1]. «Соціономічна» професія вимагає високого ступеня розвитку у фахівців так званих «інтерсоціальних» (соціально-перцептивних і комунікативних), а також творчих здібностей для того, щоб вони ефективно могли виконувати свої професійні функції.

Комунікативну компетентність вважаємо ключовою та інтегруючою характеристикою соціального становлення студентів-богословів у професії, оскільки саме комунікативні вміння визначають успішність взаємодії у професійному середовищі. Формування комунікативної компетентності у студентів-богословів розпочинається на етапі оволодіння професійними знаннями та вміннями. Так, на першому та другому курсах студенти вивчають предмет «церковне читання». Крім елементарної техніки мовлення, у студентів на цьому етапі формується мотиваційний компонент комунікативної компетентності як уявлення про цінності професійного спілкування та його цілі [3, с. 65].

Отже, метою дослідження є виявлення провідних мотиваційних орієнтацій у професійній комунікації студентів майбутніх священнослужителів.

Вибірку склали 152 студенти майбутні священнослужителі, середній вік – 18,4 років, що опановують спеціальність 041 «богослов’я» з Рівненської духовної семінарії, Київської та Волинської православних богословських академій (духовних ВНЗ) Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП). З них 27 студентів І, 40 – ІІ, 31 – ІІІ, 17 – ІV, 22 – V та 15 – VI курсу навчання.

Мотиваційні орієнтації у професійній комунікації ми досліджували за допомогою методики діагностики мотиваційних орієнтації в міжособистісних комунікаціях (І. Д. Ладанов, В. А. Уразаєва) [2]. У інструкції зазначалось, що при відповідях на питання потрібно орієнтуватись на професійне спілкування.

Особливості професійної комунікації майбутніх священнослужителів ми досліджували шляхом виявлення рівня гармонійності її мотиваційних орієнтацій. Мотиваційний компонент комунікативної компетентності і власне збалансованість орієнтацій у професійному спілкуванні передбачає сформованість уявлень про цінності та цілі такого спілкування. Так, у більшості опитаних студентів-богословів (63,2%) виявлено середній рівень гармонійності професійної комунікації. Для 35,5% досліджуваних характерний високий, лише для 1,3% низький рівень гармонійності таких комунікацій. Детальніше проаналізувавши отримані результати ми виявили, що провідна частина опитаних (57,9%) у своїх професійних комунікаціях орієнтується на адекватність сприймання і розуміння партнера, 41,4% студентів проявило середній рівень такої орієнтації і лише 0,7% – низький рівень. Орієнтація на прийняття партнера важлива складова професійної комунікації про це засвідчило 48,7% опитаних, середній ступінь важливості такої орієнтації зазначило 50,7%, низький – 0,7%. Про середній рівень вираженості орієнтації на досягнення компромісу у професійному спілкуванні свідчать 78,9% досліджуваних, високий рівень 20,4%, а низький – 0,7%. Узагальнені результати аналізу продемонстровано на рис.1.

Особливості мотиваційних орієнтацій у професійному спілкуванні визначалися на різних етапах професійного становлення (адаптації (І курс), оволодіння (ІІ-ІV курс) та реалізації (V-VI курс)). На рис. 2 продемонстровано, що етап адаптації характеризується переважанням студентів-богословів із високим рівнем гармонійності комунікативних орієнтацій (51,9%), із середнім рівнем виявлено 44,4%, а із низьким – лише 3,7% опитаних. На етапі оволодіння більшість студентів, а саме 57,7% володіють середнім рівнем гармонійності комунікативних орієнтацій у професійній комунікації, також достатньо багато студентів (40,8%) виявили високий, і лише 1,4% – низький рівень. Етап реалізації характеризується відсутністю студентів із незбалансованими орієнтаціями. Більшість студентів-богословів (79,6%) на цьому етапі проявило середній рівень гармонійності комунікативних орієнтацій і лише 20,4% – високий рівень.

Отже, здійснений емпіричний аналіз особливостей спрямованості професійних комунікацій майбутніх священнослужителів дає підстави стверджувати, що провідною орієнтацією та ціллю таких комунікацій є адекватність сприймання та розуміння партнера. Найменш схильні студенти у професійній комунікації орієнтуватися на компроміс, що цілком відповідає фаховій діяльності, що передбачає дотримання догм і канонів православної віри. Загалом для опитаних студентів характерний середній рівень гармонійності комунікативних орієнтацій у професійній комунікації. Такі дані свідчать про недостатнє знання цінностей та цілей такого спілкування у майбутній професії. Динаміка особливостей збалансованості мотиваційних орієнтацій на різних етапах професійного становлення дозволила виявити, що протягом навчання у духовних ВНЗ кількість опитаних із негармонійними орієнтаціями зменшується і на етапі реалізації такі студенти відсутні взагалі. Проте, виявлено, що зменшується кількість студентів із високим рівнем такої гармонійності, натомість зростає кількість студентів із середнім рівнем. Так, навчання у духовних ВНЗ сприяє одно векторному розвитку навичок професійної комунікації і будь яке відхилення від цієї орієнтації вважається хибним. Тобто, загалом виявлена ситуація не достатнього розвитку знань і умінь у студентів духовних ВНЗ щодо професійних комунікацій.

Джерела та література:

1. Мотрук Р. В. Етнокультурні чинники професійного самовизначення особистості: дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Мотрук Р. В. – Острог, 2013. – 250 с.
2. Фетискин Н. П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. – М. : Изд-во Ин-та Психотерапии, 2002. – 339 с.
3. Чміль Н. С. Психологічні особливості професійного становлення майбутніх священнослужителів: дис... канд. психол. наук : 19.00.07 / Чміль Н. С. – Острог, 2017. – 297 с.