ДО ПИТАННЯ ТРУДОГОЛІЗМУ

Актуальнісь дослідження. У наші дні все більше людей вважають роботу однієї з найбільш важливих сфер в своєму житті. Вони вважають, що їх успіх в житті залежить від їх ділових якостей, знань і здібностей трудиться більше і краще за інших. З одного боку, це сприяє саморозвитку, розвитку здатності досягати поставлених цілей, пошуку можливостей самореалізації. Коли людина успішно справляється з поставленими перед нею завданнями, її самооцінка зростає. З іншого ж боку, існують деякі ризики, пов’язані з неправильною організацією режиму роботи. Наприклад, професійна деформація, трудоголізм або трудові адикції. Тобто людина потрапляє в залежність від роботи, прагнучи реалізувати себе або створити хорошу кар’єру. Через деякий час людина забуває про свої початкові цілі, про те, що взагалі всі люди прагнуть отримати від роботи – про гроші, просування по кар’єрі і спілкування з людьми зі схожими інтересами. Тепер людині робота стає важлива як процес, як діяльність. Таким чином, робота стає не способом досягнення бажаного, а самоціллю.

Виклад основного матеріалу. Однією з важливих особливостей трудоголізму є компульсивне прагнення до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих. Адикт відчуває страх потерпіти невдачу, «втратити обличчя», бути звинуваченим в некомпетентності, лінощах, виявитися гірше інших в очах керівництва. З цим пов’язано домінування в психологічному стані почуття тривоги, яке не покидає трудоголіка ні під час роботи, ні в хвилини нетривалого відпочинку, який не буває повноцінним через постійної фіксації думок на роботі. Трудоголік стає настільки фіксованим на роботі, що постійно відчужується від сім’ї, друзів, все, більш замикаючись в системі власних переживань.

Трудоголізм, як і будь-яка адикція, супроводжується характерними особистісними змінами, що зачіпають, насамперед, емоційно-вольову сферу. Розвиток процесу поєднується з наростанням емоційної спустошеності, порушується здатність до емпатії. Міжособистісні відносини можуть, сприймаються як тяжкі, що вимагають великих енергетичних витрат. Трудоголік вже на підсвідомому рівні прагне уникати ситуацій, де потрібна активна участь, сторониться обговорення важливих сімейних проблем, не бере участі в вихованні дітей, які не отримують від нього зворотного емоційного тепла. Він вважає за краще спілкуватися з неживими предметами (рідше з тваринами), а не з людьми. Це не вимагає вирішення нагальних міжособистісних проблем.

Психологи склали портрет типового сучасного трудоголіка.

Зазвичай це супердобросовісний тип, якому властиві такі якості:

1. Ретельність в роботі;
2. Любов до чистоти, порядку;
3. Велике старання, терпіння і старанність, але в підсумку – досягнення вельми середніх результатів;
4. Прагнення до бездоганності у всьому: в якостях, в моральних і етичних нормах, вимога цього від інших людей;
5. Труднощі у виборі, ретельне зважування «за» і «проти» у вчинках, в думках і в стратегіях, прагнення завжди бути «правильним»;
6. «Застрявання» в подробицях, деталях, моментах, надмірна докладність;
7. Завзятість, що переростає в упертість, цілеспрямованість, прямолінійність в досягненні мети;
8. Системність в мисленні, організованість;
9. Передбачливість, страх перед помилками;
10. Накопичення стресів, напружень, образ (невміння розслабитися, відпочити, пробачити, відкрито висловити свої емоції).

Висновки. Проведений теоретико-методологічний аналіз досліджень феномену трудоголізму дає підстави стверджувати, що під цим терміном розуміють

Перспектива подальших досліджень визначається можливістю удосконалення теоретико-методологічних конструктів вивчення феномену трудоголізму та прикладних аспектів конструктивної гармонізації процесу професійного становлення фахівця.

Джерела та література:

1. Ильин Е.П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень./ Е.П. Ильин – Издательский дом «Питер», 2011. – 224 с.
2. Егоров А.Ю. Работоголизм (трудоголизм) /А.Ю Егоров // Руководство по аддиктологии. – М., 2007. – 340 с.