ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА АДАПТИВНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ

Постановка проблеми. Сучасний світ вимагає від особистості швидкої та гнучкої адаптації до навколишнього середовища. У час високої конкуренції у професійній діяльності адаптивність є одним з важливих чинників. Водночас результати наукових досліджень свідчать про те, що соціальний інтелект впливає на успішність у багатьох сферах професійної діяльності [1, 2]. Швидко реагувати на зовнішні зміни, постійно розвиватись і самовдосконалюватись, проявляти свої можливості людині необхідно для того, щоб бути затребуваною, особливо у професійній діяльності. Особливості професійної діяльності журналістів є однією із мало досліджуваних тем, тому потребують ґрунтовного наукового вивчення.

Особистість журналіста проявляє себе в журналістській діяльності, остання з яких є не лише набором певних особистісних рис та навичок. Це цілісний специфічний спосіб життя, творча діяльність, що функціонує через відображення дійсності. Вивчені нами аспекти особистості журналістів, специфіка їхньої професійної діяльності, дають підстави для того, щоб засвідчити взаємообумовленість соціального інтелекту, довіри у його структурі зокрема, та ефективному функціонуванні журналістів у соціальному середовищі.

Ефективне функціонування журналістів передбачає формування здібностей та властивостей, що забезпечують їх соціальну адаптованість як чинник ефективної професійної діяльності у мікро- та макросоціальних середовищах. Соціальна адаптованість нерозривно пов’язана із такими важливими здібностями, як соціальний інтелект у сукупності соціальної уяви, перцепції, мислення, пам’яті.

Враховуючи усе викладене вище, вважаємо, що дослідження адаптивності за методикою А. Маклакова та С. Чермяніна як здатність функціонувати у реальному соціальному контексті, вибудовувати конструктивні відносини із собою, іншими та світом, слугують емпіричним референтом ефективності професійної діяльності [3]. Ця здатність проявляється виявляє себе на різних етапах професійної діяльності журналіста: цілепокладання, прогнозування, прийняття рішення, корекція. Гнучка поведінка, розвинені комунікативні здібності, висока саморегуляція і емоційний контроль є важливими у формулюванні професійних цілей, пошуку оптимальних шляхів їх досягнення, розв’язанні професійних задач, постановці гіпотез і можливих рішень, а також контролю та, за необхідності, корекції професійних дій.

Нижче наводиться таблиця, у якій представлені основні статистичні показники кореляційного аналізу рівня соціального інтелекту і особистісних властивостей журналістів та рівні їх значущості (табл. 1).

 

Таблиця 1

Взаємозв’язок соціального інтелекту та адаптивності у професійній діяльності  журналістів

 

№з/п	Особистісні характеристики	r-Пірсона
1	Моральна нормативність	r=0,454, p>0,01
2	Комунікативні здібності	r=0,343, p>0,01
3	Нервово-психічна стійкість	r=0,283, p>0,01
4	Адаптивні здібності	r=0,256, p>0,01
6	Емоційна лабільність	r=-0,277 p>0,01

 

Таким чином, соціально-інтелектуальна діяльність та її ефективність, що вимірюється тестом Дж. Гілфорда, зіставляється з такими особистісними характеристиками: ефективністю правил норми, яка виявляється у моральній нормативності; гнучкій взаємодії з оточуючим світом, що виражається у комунікативних здібностях; позитивним емоційним супроводом у соціумі, який виражається нервово-психічною стійкістю; низькою емоційною лабільністю.

Розглядаючи моральну нормативність як частину психічної структури особистості, яка забезпечує ціннісну оцінку явищ, що виробляється внаслідок тривалої дії страху щодо соціального осуду та неусвідомлюваних механізмів психічного захисту, слід зазначити її важливий вплив на розвиток соціального інтелекту, про що й свідчить присутність кореляційного зв’язку (r=0,454, p>0,01). Моральна нормативність формується під впливом усього життєвого шляху людини, всіх умов, обставин її розвитку та професійної діяльності, високі показники прояву свідчать про успішну взаємодію з оточуючим світом [93].

Взаємозв’язок соціального інтелекту та комунікативних здібностей у професійній діяльності журналістів (r=0,343, p>0,01) дає змогу говорити про їх взаємодоповнення, що проявляється у сфері спілкування та сприяє ефективному вирішенню завдань.

Наступний кореляційний зв’язок спостерігаємо між соціальним інтелектом та нервово-психічною стійкістю (r=0,283, p>0,01). Високий показник нервово-психічної стійкості особистості характеризує її адекватну поведінку у суспільстві, стійкість до непередбачуваних життєвих, професійних ситуацій, що своєю чергою сприяє підвищенню соціальних здібностей.

Адаптивні здібності у професійній діяльності журналістів слід розглядати як успішне та ефективне входження особистості у колектив, соціальне середовище, що дає змогу говорити про їх гармонійний вплив на розвиток соціального інтелекту. Саме цим можемо пояснити значущий кореляційний зв’язок (r=0,256, p>0,01).

Надмірно виражена емоційна лабільність особистості може негативно позначатися на ефективності її діяльності, ускладнювати відносини з оточенням, оскільки особистість стає імпульсивною, реактивною. Саме тому спостерігаємо наявність від’ємного кореляційного зв’язку між соціальним інтелектом та емоційною лабільністю (r=-0,277, p>0,01).

З усіх виділених кореляційних зв’язків помічаємо окремі з них, які мають найвищі показники. Передусім, це моральна нормативність і комунікативні здібності. На наш погляд, саме ці особистісні утворення дають змогу якнайкраще встановити міжособову взаємодію із соціальним світом, що є важливою передумовою ефективної журналістської діяльності.

Таким чином, аналіз результатів емпіричного дослідження дає змогу говорити про тісну взаємодію усіх аспектів адаптивності особистості журналіста із соціальним інтелектом, які відіграють провідну роль у його професійній діяльності, забезпечуючи її ефективність.

 

Джерела та література:

1. Баширов И. Ф. Социальный интеллект как фактор успешности профессиональной деятельности военного психолога : дис. . канд. психол. наук :19.00.05 / И.Ф. Баширов. – Москва, 2006. – 210 с.
2. Ляховець Л.О. Особливості формування соціального інтелекту у майбутніх психологів : автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05 / Л.О. Ляховець. – К., 2009. – 18 с.

Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. – М.: Изд-во ин-та психотерапии, 2005.– 490 с.