ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ САМОТНОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Період юності є часом самоаналізу та самооцінки, пошуку власного життєвого шляху. Е. Еріксон зазначає, що юнацький вік будується на кризі ідентичності, яка у свою чергу, формується системою індивідуально-особистісних та соціальних виборів, самовизначень та ідентифікацій [3].

«Виконання» основних завдань вказаного вікового етапу пов’язане із встановленням продуктивних соціальних стосунків та взаємовідносин. Проте, стрімкий розвиток технологій, зміна соціальної ситуації все більше відводять живе  спілкування на другий план, в результаті чого в молодих людей може формуватися почуття самотності. Тому, вияв особливостей переживання такого феномену є досить актуальним. Адже подолання основної кризи юнацького періоду, інтимності чи ізоляції, пов’язане саме із здатністю людини встановлювати продуктивні соціальні взаємини, які б попереджали виникнення таких станів як самотність, чи відчуження [1].

Поняття самотності активно розглядається вченими у межах різних напрямів психологічного вчення, зокрема, психодинамічного, інтеракціоністського, когнітивного, феноменологічного. Відповідно, сформувались і різні погляди на сутність феномену самотності. Так, на думку Е. Фромма [5], таке переживання супроводжує людину протягом усього її життя, є універсальним та притаманне усім людям. Існує і протилежна думка науковців, згідно з якою самотність – ситуативне утворення, яке сигналізує про власну автономість. Проте, спільним є те, що виникнення такого почуття перешкоджає входженню людини в соціум та розвитку необхідних для цього якостей [4].

З метою виявлення особливостей переживання самотності у період ранньої юності було сформовано вибірку з 50 осіб, яку склали учні 11 класів Луцької загальноосвітньої школи №20.

Загальні показники рівня прояву самотності досліджено за допомогою опитувальника «Шкала самотності» Д. Рассела, Л. Пепло, М. Фергюсона.

Відповідно до отриманих даних, значна частина досліджуваних (28%) характеризується середнім рівнем вираження почуття самотності. Такий показник, здебільшого, вказує на ситуативне, тимчасове виникнення цього почуття. В даному випадку, негативне переживання виникає як цілком природня реакція на негативні, стресові ситуації та не несе ніякої загрози для розвитку цілісної і гармонійної особистості.

Абсолютна більшість респондентів відзначається низьким показником переживання самотності (72%), що вказує на вміння юнаків протидіяти життєвим ударам, швидко адаптовуватись до нових ситуацій, зберігаючи емоційну і психологічну рівновагу.

Варто зазначити, що не було встановлено жодного результату з високим показником досліджуваного параметру. Це свідчить про психологічне здоров’я респондентів, їх стресостійкість, орієнтацію на позитивне вирішення завдань періоду юності.

За допомогою методики діагностики переживання самотності Е. Рогової вдалося отримати кількісне вираження прояву різних видів самотності у період ранньої юності.

Відповідно до отриманих результатів, найбільш поширеною формою самотності (30 %) у ранньому юнацькому віці виступає тимчасове його переживання. Його виникнення характеризується ситуативністю, залежністю від зовнішніх обставин, стресових подій тощо. Зазвичай носить короткотривалий характер та після періоду дистресу зникає. Факторами, які його викликають, у досліджуваний період, можуть виступати тиск з боку соціуму та найближчого оточення, необхідність приймати життєво важливі рішення, такі як вибір професії та навчального закладу, соціальна активність, яка характеризується швидкою зміною взаємовідносин.

Також досить поширеним є переживання емоційної самотності (28 %), яка проявляється через відсутність прихильності з важливою особою або розрив подібних емоційних зв’язків, якщо такі вже були. При цьому, набагато важче починають переживатися розставання з близькими друзями, об’єктами симпатії чи кохання. Меншу увагу юнаки починають приділяти сімейним взаєминам, проте, вони ще залишаються досить важливими та здатні чинити значний вплив на їх емоційне самопочуття, особливо, якщо найближчі та значимі дорослі відзначаються холодністю.

Безсумнівно, позитивним є низький рівень вираження постійного переживання самотності (11 %). Більше того, серед респондентів не було зафіксовано жодного випадку, коли б значення цього показнику перевищувало б середній рівень. Отриманий результат свідчить про гармонійність молодих людей, їх здатність встановлювати позитивні міжособистісні стосунки, отримувати від них задоволення. Досліджувані відзначаються вмінням знаходити для себе серед інших таке місце, яке було б для них максимально комфортним.

Також, за допомогою вказаної методики було встановлено гендерні відмінності у прояві різних видів самотності досліджуваних. Так, в ранній юності дівчата більш схильні до переживання короткочасного почуття самотності, чутливіші до змін у взаємовідносинах, легше піддаються стресам і тиску. Також, уже в цьому віці, в дівчат більшою мірою починає формуватись потреба у емоційно близьких взаєминах та емоційно близькій людині. Проте, у хлопців спостерігається тенденція до формування постійного почуття самотності у більшій мірі, ніж у дівчат. Такий результат може свідчити про «застрягання» юнаків у такому стані, внаслідок неприємних життєвих ситуацій, нижчу адаптивність та силу до подолання негативних факторів.

Отже, дослідницький інтерес до розробки проблеми самотності набуває у наш час особливої актуальності, оскільки досить широко і різноманітно використовується термін «самотність» у повсякденному житті та наукових джерелах. Цей факт є наслідком ускладнення процесу соціалізації особистості, обмеження конструктивних стосунків зі світом, порушення розвитку мотиваційної сфери та внутрішньої цілісності особистості, розвиток особистісних якостей, що ускладнюють інтеграцію у соціумі. Водночас, динамізм сучасного життя вимагає від особистості гнучкості, оперативності, вміння вибудовувати власну життєву стратегію, адекватну цілям суспільства і власній самореалізації. Все це в цілому спонукає до необхідності дослідження проблеми самотності, розробки діагностичного інструментарію з оцінки її стану та особливостей психокорекції і психопрофілактики.

Щодо гендерних відмінностей переживання самотності у ранній юності варто зазначити, що дівчата більш схильні до негативних переживань. Проте, завдяки своїй адаптивності, швидко вчаться їх долати, не допускаючи розвитку постійного почуття самотності та депресивних настроїв. В той же час, існує значно менша кількість подій, які були б здатні похитнути психологічну рівновагу хлопців, проте, якщо така подія таки трапляється, то їм важче з нею впоратись, порівняно з дівчатами. В разі дії негативних, стресових факторів хлопці більше схильні до виникнення сталого почуття самотності.

Однак, загальні результати показують позитивну картину становлення особистості сучасних юнаків. Не дивлячись на стрімкий розвиток як новітніх технологій, так і вимог суспільства, показники самотності перебувають у низьких межах. Такий стан справ вказує на перспективу позитивного вирішення кризи юнацького віку та тенденцію до гармонійного розвитку особистості та встановлення продуктивних міжособистісних стосунків [2].

Джерела та література:

1. Бубер Н. Проблема человека. Перспектива //Лабиринты одиночества. – М., 1989. –  95с.
2. Вербицкая С.Л. Социально–психологические факторы переживания одиночества : автореф. дис. канд. психол. наук : 19.00.05 – социальная психология. – СПб., 2002. – 19 с.
3. Эриксон Э. Идентичность. Юность и кризи / Э. Эриксон. – М., 1996. – 344 с.
4. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973. – 424 с.
5. Fromm E. Escape from Loneliness (1941). New York: Farrar and Rine Hart. PP. 48-49.