ОСОБЛИВОСТІ СФОРМОВАНОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ В УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

В ході свого філогенетичного розвитку, людство сформувало особливе середовище – соціосферу, що призвело до протиставлення людини природі та переважання споживацької установки у спілкуванні з природнім середовищем. Прислів’ям «людина – цар природи» подекуди обгрунтовували знищення певних видів тварин та рослин, варварське видобування корисних копалин та загалом бездумне ставлення до природнього середовища.

Проте зростання кількості техногенних катастроф та шкідливих викидів в атмосферу, наслідком яких є парниковий ефект, танення льодовиків, зміна клімату планети та загалом погіршення екологічної ситуації в світі, зумовили фокусування уваги урядів різних держав, громадськості та науковців на проблемі збереження екосистеми Землі, складовою якої є також людина. Тому з-поміж приорітетних напрямків виховання молодого покоління стає вдумливе, бережливе та дбайливе ставлення до природнього середовища, формування екологічної свідомості.

Мета статті полягає у теоретичному опрацюванні поняття екологічної свідомості у психолого-педагогічній літературі та емпіричному з’ясуванні особливостей сформованості екологічної свідомості в учнів молодших класів, що передбачає розв’язання низки завдань: здійснити теоретичний аналіз поняття «екологічна свідомість»; визначити специфіку сформованості екологічної свідомості в учнів початкової школи.

Сьогодні на необхідності вивчення поняття екологічної свідомості, чинників її формування та особливостей вияву наголошують педагоги, психологи, соціологи та екологи. Питаннями збереження навколишнього середовища, можливостям вирішення кризових екологічних ситуацій, формування свідомого ставлення до природи та екологічної культури особистості займається екологічне виховання в контексті педагогічної діяльності.

Аналіз останніх публікацій засвідчує актуальність вивчення проблеми формування екологічної свідомості школярів. Зокрема, А.Льовочкіна, О.Рудоміно-Дусятська, Ю.Шваб та інші у своїх працях наголошують, на невідповідності характеру організації просторово-предметного середовища, що оточуює людину, її психологічній природі. Причому особливо небезпечним науковці вважають зростання деструктивного впливу соціального середовища у такий важливий період формування екологічної свідомості, як молодший шкільний вік [5].

Екологічну свідомість розглядають як сукупність екологічних уявлень актуально існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій та технологій взаємодії з нею; як сукупність уявлень (індивідуальних та групових) про взаємозв’язок «людина-природа». Вона гармонійно поєднує усі попередні типи свідомості (міфологічну, релігійну, наукову), та має вирізнятися синкретичністю [3].

У формуванні екологічної свідомості учнів молодших класів виокремлюють певні етапи: бачення і розуміння краси навколишнього світу; формування потреби дбайливо ставитися до природи, охороняти та примножувати її; усвідомлення людини частиною природи [2,4]. Саме тому, постає потреба наскрізного проникнення екологічного виховання в молодшому шкільному віці в освітній процес.

З метою визначення особливостей сформованості екологічної свідомості в учнів молодших класів було застосовано вербальну асоціативну методику діагностики екологічних установок особистості «ЕЗОК» (емоції, знання, охорона, користь – такі робочі назви типів установок застосовувалися під час створення методики). Сама методика містить дванадцять тверджень та спрямована на вивчення типу домінуючої установки у ставленні до природи: естетичної, когнітивної, етичної та прагматичної. Методика загалом призначена для вивчення екологічних установок в школярів 10-11 років. Проте, в індивідуальному варіанті обстеження мінімальний вік досліджуваного може коливатися в межах 6-7 років та має застереження застосування лише у випадку нездатності діагностованого зрозуміти інструкцію.

Дослідження проводилося на базі КЗ «Луцького НВК №9 Луцької міської ради». Було продіагностовано 31 школяра другого класу. Вік опитаних 8-9 років. Причому варто зазначити, що учні відповідного класу навчаються за програмою «Природознавство» розділ «Охорона і збереження природи» (Т.П.Гільберг, Т.В.Сах, Д.Д.Біда).

Діагностовані були поділені на дві групи: група 1 – учні-хлопчики (16 осіб) та група 2 – учні-дівчатка (15 осіб). Відсотковий розподіл діагностованих за вербальною асоціативною методикою екологічних установок особистості «ЕЗОК» зображено на рис.1.

Рис.1 Відсотковий розподіл діагностованих школярів згідно рангової позиції домінуючої установки у ставленні до природи

Примітка: 1-естетична, 2-когнітивна, 3-етична, 4-прагматична, 5-нейтральна

Отже, як бачимо, у 50% діагностованих хлопців домінуючими установками у ставленні до природи виявилися естетична та етична, тобто вони сприймають природу як об’єкт краси та орієнтовані на її захист. В 31% опитаних виражена  когнітивна установка, що виявляється у спрямованості на вивчення природи, отриманні нових знань про навколишній світ; 25% – оцінюють природу як об’єкт користі (прагматична установка) та 6% вирізняються нейтральною установкою.

У дівчат відсотковий розподіл домінуючих установок у ставленні до природи виявився дещо іншим: 80% респондентів орієнтовані на охорону навколишнього середовища (етична установка); у 53% осіб переважає когнітивна установка; у 47% – естетична установка та 20% вирізняються прагматичною установкою.

Проте варто наголосити, що в обох групах у діагностованих було визначено не одну, а дві домінуючих установки (в поодиноких випадках лише одну). Зокрема, в групі хлопців: у 30% осіб визначено естетичну та етичну установки; у 22% – когнітивну та етичну установки; у 12% – поєднання естетичної та когнітивної або лише одну – когнітивну установку; у 6% – когнітивно-прагматичну, естетично-прагматичну або лише етичну установку у ставленні до природи. 

В дівчат у 7% осіб було визначено поєднання таких установок: когнітивно-прагматичної, естетично-когнітивної, естетично-етичної. В 14% – естетично-етичної або етично-прагматичної установок у ставленні до природи. У 21% осіб спостерігаємо поєднання трьох установок – естетично-когнітивно-етичної, та у 30% – виявлено конітивно-етичні установки у ставленні до природи.

Отже, як бачимо включення у навчальний процес освітніх програм, спрямованих на формування екологічної свідомості в молодшому шкільному віці, сприяє дбайливому, свідомому та бережливому ставленню дітей до природи і, спонукатиме їх так ставитися до оточуючого середовища у майбутньому.

Подальший науковий пошук вбачаємо у розширенні вибірки досліджуваних та ускладненні методичного інструментарію для проведення емпіричного дослідження і з’ясування зв’язку між рівнем сформованості екологічної свідомості та впровадженням біоекологічних досліджень під час викладання предметів «Природознавсто», «Я и Україна» та «Основи здоров’я» в  молодших школярів.

Джерела та література:

1. 1.    Василенко Г.М. Екологічна освіта і виховання / Г.М.Василенко // Початкова школа. – 2007. – №6. – С.6-9.
2. 2.    Вербицький В.П. Соціально-педагогічна концепція екологічної освіти / Вербицький В.П. // Початкова школа. – 2007. – №6. – С.1-6.
3. 3.    Дерябо С.Д. Экологическая педагогика и психология / Дерябо С.Д., Ясвин В.А. – Ростов-Дон. : Изд-во «Феникс», 1996. – 235 с.
4. 4.    Николина В.В. Воспитание экологических ценностей у учащихся / Николина В.В. – СПб., 1998. – 75 с.
5. Соціально-психологічні засади становлення екологічно орієнтованого способу життя особистості : монографія / Ю.М.Швалб, О.Л.Вернік, О.О.Вовчик-Блакитна, О.В.Рудоміно-Дусянська [та ін..]; за ред. Ю.М.Швалба. – К. : Педагогічна думка, 2015. – 216 с.