МОТИВАЦІЙНІ ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ У ПРОЦЕСІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Характеризуючи професійне самовизначення дітей з особливими освітніми потребами, поняття «здібності», «інтереси», «професійна спрямованість» слід розглядати у взаємозв'язку з іншими властивостями особистості учнів та особливостями їх психофізичного розвитку [2; 4; 6]. На думку Е. Ф. Зеєра, своєрідність інтелектуального і фізичного розвитку дітей з певною недостатністю не дозволяє ставити питання про вільний вибір професії самим учнем, як це здійснюється у масовій школі. Допоміжні школи стоять перед нагальною необхідністю ретельного відбору найбільш доступних для учнів спеціальностей. Зміст професійного навчання учнів з недостатністю повинно відповідати їх здібностям і можливостям [1].

У школярів з особливими освітніми потребами професійні інтереси незрілі, малостійкі, недостатньо усвідомлені. У них відсутня або слабко виражена професійна спрямованість.

Професійне самовизначення підлітків з особливостями психофізичного розвитку, як указує С. П. Крягжде, утруднено у зв'язку з бідністю життєвого досвіду, обмеженістю знань, неточністю понять, уявлень, незрілістю почуттів, інтересів, неадекватністю самооцінки [3, с. 104–105].

Таким чином, біологічне неблагополуччя, будучи передумовою порушення взаємодії з навколишнім світом, обумовлює виникнення відхилень в психічному розвитку.

Емпіричне дослідження мотиваційних чинників професійного самовизначення у процесі соціалізації дітей з особливими освітніми потребами відбувалось за участю сорока п’яти учнів 7-11 класів на базі Луцького навчально-реабілітаційного центру для дітей з обмеженими можливостями.

Результати дослідження за методикою вивчення мотивації професійної діяльності К. Замфір (в модифікації А. Реана) представлені у табл. 1. В основу методики покладена концепція про внутрішню і зовнішню мотивації [5].

Мотиваційний комплекс є співвідношенням трьох видів мотивації: внутрішньої мотивації (ВМ), зовнішньої позитивної мотивації (ЗПМ) та зовнішньої негативної мотивації (ЗНМ).

Негативний мотиваційним комплекс властивий 29% з усіх учнів 7-го класу, оптимальний мотиваційний комплекс – 29%. У інших досліджуваних (42%) домінує зовнішня позитивна мотивація. Оптимальний мотиваційний комплекс властивий лише 10% з усіх досліджуваних учнів 8-го класу. Негативний мотиваційний комплекс – 50%.

Таблиця 1

Результати дослідження за методикою вивчення мотивації професійної діяльності К. Замфір (в модифікації А. Реана)

Усі інші діти обрали провідною зовнішню позитивну мотивацію (20%), або мають сформованої ієрархії мотивів професійної діяльності (20%). На відміну від учнів 7-го класу, частка негативного мотиваційного комплексу є значно більшою. Майже всі учні 9-го класу демонструють оптимальний мотиваційний комплекс, де пріоритет надається внутрішній мотивації (60%). 10% з усіх досліджуваних 9-го класу проявляють домінування зовнішньої позитивної мотивації, що можна також вважати досить оптимальним варіантом ієрархії мотивів. Оптимальний мотиваційний комплекс притаманний 55% учнів 10-го класу. Негативний мотиваційний комплекс не властивий жодному із досліджуваних. У 27% домінуючою є зовнішня позитивна мотивація. Мотиваційний комплекс чітко несформований у 18%. Оптимальний мотиваційний комплекс властивий 30% від учнів 11-го класу, з переважанням внутрішньої мотивації над зовнішньою негативною мотивацією. 10% досліджуваних мають негативний мотиваційний комплекс, орієнтуючись на уникання критики та покарань зі сторони роботодавців. У 20% мотиваційний комплекс не сформований. У всіх інших досліджуваних (40%) превалюючим є зовнішня позитивна мотивація.

Результати дослідження показали, що чітко диференційована та розвинена мотивація притаманна учням 7, 8, 9 та 10 класів. Найбільш недиференційованою є мотивація діяльності в учнів 11 класу.

Аналіз результатів емпіричного дослідження показав, що професійне самовизначення – явище динамічне. Існує низка відмінностей у прояві його характеристик (схильностей, інтересів, мотивації професійної діяльності) на різних вікових етапах.

Зокрема, чіткими є відмінності у формуванні мотиваційного комплексу. Дослідження показало, що чим старші діти, тим кількість оптимальних мотиваційних комплексів зростає.

Джерела та література:

1. Зеер Э. Ф. Психология профессионального образования : учебник для студ. учреждений высш. проф. образования / Э. Ф. Зеер [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Издательский центр «Академия», 2013. – 416 с.
2. Коць М. О. Вікова динаміка професійного самовизначення дітей з особливими потребами: теоретико-методичні засади // Психогенеза особистості: вікові та педагогічні модифікації : монографія / М. О. Коць. – Луцьк : Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, 2014. – С. 154-178.
3. Крягжде С. П. Психология формирования профессиональных интересов / С. П. Крягжде. – Вильнюс : Мокслас, 1981. – 196 с.
4. Мельник О. В. Особистісно-діяльнісний підхід у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками // Професійна орієнтація: теорія і практика : наук.-метод. посіб. [для педагогічних працівників] / За ред. О. В. Мельника. – Івано-Франківськ : “Тіповіт”, 2011. – Вип. № 2. – С. 13-22.
5. Мирский С. Л. Методика профессионально-трудового обучения во вспомогательной школе / С. Л. Мирский. – М. : Просвещение, 1980. – 224 с
6. Професійне самовизначення дітей з особливими потребами: зміст та організація формування : навч.-метод. посіб. / за ред. М. О. Коця, Л. І. Волинець. – Луцьк : Вісник+К, 2012. – 512 с.