ВПЛИВ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ НА ФОРМУВАННЯ ЕТНІЧНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ШКОЛЯРІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Постановка наукової проблеми та її значення. На сучасному етапі розвитку українського суспільства все більшого значення набуває вивчення етнічної толерантності в поєднанні із національним вихованням молодого покоління. Зазначену  проблематику досліджують різні фахівці як психологи, педагоги, філософи, політологи, так і багато інших. Проблемі толерантності у сучасному світі присвячені роботи вчених М.П. Мчедлова і В.В. Шаліна. Серед зарубіжних вчених слід відзначити У. Альтерматта, Д. Берковича, К. Хартцеля, які  досліджують толерантність як культурну норму етнічного співіснування. У роботах російських авторів: Л.M. Дробижевої, В.Н. Іванова, Г.У. Солдатової, О.О. Сусоколова, В.О. Тішкова – розглядається процесуальна природа і характер протиріч в області етнокультурних взаємодій. Представники ще одного напряму – Р. Альб, Ф. Риггс міркують щодо способів упровадження принципу толерантності у політичну і соціокультурну традицію з метою подолання напруженості, запобігання проявам насильства й агресії. Питанням етнічної толерантності та самосвідомості, етнічної ідентичності присвячені праці сучасних українських учених, таких як: В.В. Горбунова, О.В. Квас, Ю.О. Михальчук, О.В. Кихтюк, Л.В.Засєкіна та інші. Проблемам взаємодії приймаючого співтовариства і вимушених мігрантів на основі норм терпимості присвячені регіональні дослідження: B.C. Белозерова, Г.С. Денисової, І.Н. Левченка, С.В. Рязанцева, М.В. Савви та ін. Сучасне вивчення толерантності різноманітне: феномен ксенофобії (А.В. Макарчук), етнічна соціалізація підлітка (О.П. Белінська, Т.Г. Стефаненко), етнічні стереотипи (О.В. Квас), толерантність у процесі надбання цілісності (О.Г. Асмолов, Є.Ф. Казаков, В.О. Тішков), ментальна толерантність між людьми різних культур (О.В. Перців), проблеми міжетнічної толерантності (А.В. Петріцький, Г.У. Солдатова), межі толерантності (П.М. Количев, Д.В. Сухушин) і багато інших. Базуючись на загальних поглядах Л.С. Виготського, О.Р. Лурії, Б.Ф. Поршнєва про суспільно-історичну природу етнічної психіки, а також на дослідженнях закономірностей виникнення та розвитку етнічної свідомості, проведених К.О. Абульхановою-Славською, В.С. Агєєвим, О.Г. Асмоловим, дослідники все більше зосереджують свою увагу на вивченні психологічних особливостей формування етнічної свідомості [8].

Особливу актуальність формування толерантності набуває в умовах багатонаціональних груп і колективів, де треба не допускати ситуацій прояву нетерпимості та нерівності дітей у правах й обов’язках. Різномовність у середовищі учнів частенько призводить до вибірковості у спілкуванні, національної ізольованості груп та окремих їх членів. Відмінність національно-етнічних особливостей, яким учні часто надають оцінний характер, а також специфіка сімейних установок, традицій накладають певний відбиток на поведінку, взаємовідносини у колективі, з навколишнім оточенням та між собою.

Мета нашої роботи полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні впливу національного виховання на формування етнічної толерантності у школярів.

Виклад основного матеріалу. Найяскравіше трактування феномену толерантності у вираженов думці, що це не є поступка, поблажливість чи потурання, а це насамперед активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини [1; 2; 9; 10]. Існує чимало поглядів на розуміння та значення цього слова: наприклад, в медицині знають як здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників; в суспільстві це означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій [1; 9].

Виховання є найефективнішим засобом запобігання проявам нетерпимості. Виховання в дусі толерантності починається з надання  людям знань про їхні права та свободи з метою забезпечення їхньої  реалізації та зміцненння прагнення кожного до захисту прав інших [3; 4; 5].

Якщо розглядати толерантність з погляду учня початкового ступеня навчання, то вона являє собою повагу, сприйняття та розуміння думок інших людей, форм самовираження та самовиявлення особистості.

Проблема культури спілкування, толерантного ставлення до його учасників – одна з найгостріших  як в школі, так і в суспільстві загалом. Як зазначалося раніше у сучасному суспільстві загалом та в школах зокрема, зараз як ніколи, проявляється різноманітність народностей, що знаходить свій вияв  в мові, зовнішності, цінностях та інше , тому, коли потрібно сприймати іншу людину  такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно і адекватно. Важливо бути терпимим по відношенню один до одного, що зазвичай нелегко. Процес формування толерантності у молодших школярів буде ефективнішим, якщо: розроблена система розвитку толерантності, що забезпечує можливості оволодіння необхідними цілями, завданнями, принципами, знаннями, уміннями толерантного характеру; організація процесу толерантного виховання спрямована не лише на активізацію навчально – пізнавальної роботи, але і на створення умов для включення молодших школярів в різні види соціально – значимої діяльності в школі і сім’ї; педагогічні умови формування толерантності включатимуть пізнавальний, особовий і комунікативний блоки [5; 6; 7; 8].

Висновки й перспективи подальших досліджень. Результати нашого теоретико-методологічного аналізу показують, що національне виховання є однією із складових формування етнічної толерантності. Однак, у формуванні зазначеного феномену велику роль відіграє роль як педагога, так і батьків та  соціального оточення. Результати нашого аналізу будуть актуальними для подальшого дослідження розглянутої нами теми.

Джерела та література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
2. Грива О. А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища / О. Грива. – Київ : ПАРАПАН, 2005. – 227 с.
3. Мириманова М. Толерантность как проблема воспитания / М.Мириманова // Развитие личности. – 2002. – № 2. – С. 104–116.
4. Погодіна А. А. Толерантность: термин, позиция, смысл, программа / А. А. Погодина // История. - «Первое сентября». – 2002. – № 11. – С. 4–5.
5. Атрощенко Т. О. До питання здійснення процесу розвитку культури міжнаціонального спілкування у підготовці майбутнього вчителя початкових класів: прикладний аспект / Т. О. Атрощенко // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2004. – № 2. – С. 55–59. (a)Закон України “Про освіту” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
6. Ісаєва М. Соціалізація як завдання вчителя початкових класів в умовах освітньо-виховного середовища класу / М. Ісаєва // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2012. – № 5. – Ч. 2. – С. 116–122.
7. Палаткина Г. В. Формирование этнотолерантности у младших школьников / Г. В. Палаткина // Начальная школа. – 2003. – № 11. – С. 65–72.
8.  Перепелкин Л. С. Этносоциология : учеб. пособие / Л. С. Перепелкин, С. В. Соколовский. – Новосибирск, 1995. – 365 с. Ангеліна Е.О. Етнічна толерантність [Електронний ресурс] / Е.О.Ангеліна. – Режим доступу до ресурсу : http://mdu.edu.ua/spaw2/uploads/files/4_22.pdf
9.  Психология общения. Энциклопедический словарь / [под общ. ред. А.А. Бодалева]. – М.: Когито-Центр, 2011. – 600 с.
10. Психология. Словарь / [Под общ. Ред. А. В. Петровского. М. Г. Яро-шевского]. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.