ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ СОЦІАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЯК ПОКАЗНИКА ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ

Постановка наукової проблеми та її значення. В сучасних умовах розвитку багатьом країнам характерне докорінне перетворення економічних, соціально-політичних та культурно-духовних умов існування. Цей фактор є чи не основним рушієм, який зумовлює необхідність активного включення індивіда в соціальне середовище, його особистісного зростання та самореалізації. За таких умов гостро постає питання збереження психічного здоров’я особистості, з урахуванням його соціальної складової. Дослідження зарубіжних та вітчизняних психологів підкреслюють важливість вивчення здоров’я не лише як медичної категорії, але й як соціально-психологічної. Прояви здоров’я або нездоров’я людини пов’язані не лише з нормальним функціонуванням організму, а й обумовлені її психосоціальним благополуччям, ефективною соціально-психологічною адаптацією, власною реалізацією в оточуючому світі.  Тому, на наш погляд, категорія «здоров’я індивіда» може і повинна розглядатися у контексті постановки і вирішення низки питань, що стосуються психологічних характеристик особистості, зокрема, вивчення її соціальної ідентичності [2].

Дослідження ідентичності як показника психічного здоров’я висвітлено у працях Е.Еріксона та К.Хорні. Соціальна ідентичність досліджувалась в декількох напрямах: психоаналітичному (З.Фрейд, Е.Еріксон та ін.), біхевіористському (М.Шериф та ін.), когнітивістському (Г.Теджфел, Дж.Тернер та ін.), символічному інтеракціонизмі (Дж. Мід, Р.Дженкінс та ін.), діяльнісному (В. Агєєв, Г. Андрєєва та ін.).

Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних засад феномену соціальної ідентичності як показника психічного здоров’я особистості.

Виклад основного матеріалу. Феномен психічного здоров’я – об’єкт численних досліджень учених. ВООЗ констатує, що розлади психічного здоров’я з кожним роком зустрічаються частіше. У зв’язку з цим на сьогодні найбільш перспективним є комплексний підхід в оцінці психічного здоров’я.   Психічне здоров’я – стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів та забезпечує адекватну до умов дійсності регуляцію поведінки та діяльності. Зміст поняття не вичерпується медичними та психологічними критеріями, у ньому завжди віддзеркалюються суспільні та групові норми і цінності, які регламентують духовне життя [4].  На думку Н.Сарторіуса, директора відділу охорони психічного здоров’я ВООЗ, психічному здоров’ю можна дати такі визначення: 1) відсутність явних психічних порушень; 2) певний резерв сил людини, завдяки яким вона може подолати не очікувані стреси; 3) стан рівноваги між людиною та навколишнім середовищем, гармонії між ним та суспільством. Психічне здоров’я тісно пов’язане з соціальним благополуччям особистості, що відображається в таких характеристиках: адекватне сприйняття соціальної дійсності, інтерес до оточуючого світу, адаптація до оточуючого та соціальне благополуччя; спрямованість на суспільну справу, культура споживання, альтруїзм, відповідальність перед іншими тощо [1].

Соціальна ідентичність порівняно молода область досліджень, яка пов’язана з вивченням самовизначення індивіда у відношенні до соціальних спільностей. Одним із перших про важливість соціальної ідентичності заговорив К. Левін, який вважав, що людині необхідні відчуття групової ідентичності, щоб зберегти відчуття внутрішнього спокою. А це, на нашу думку, є однією із запорук психічної стабільності, а відповідно психічного здоров’я особистості. Соціальна ідентичність – важливий компонент самосвідомості, образу – Я, який багато в чому визначає поведінку індивіда, його думки та відчуття, а також цінності [3]. Аналіз сучасних досліджень соціальної ідентичності дозволяє виокремити її основні функції: когнітивну функцію, яка пов’язана з усвідомленням особливостей різних соціальних спільнот, а також з формуванням уявлень про самого себе як члена соціальних спільнот і носія соціальних характеристик; емоційну (афективну), що виявляється в оцінці значимості свого членства і формування певних установок стосовно «своїх» та «чужих»; смислову (ціннісну) функцію, яка передбачає засвоєння цінностей, норм і орієнтирів індивідуальної поведінки (правила, дозволу, заборони), що склалися в спільноті та групових прагнень; організуючу (регулюючу, захисну) функцію, що необхідна в ситуаціях нестабільності в періоди соціальних трансформацій тощо.

Е. Еріксон визначає ідентичність як процес організації життєвого досвіду в індивідуальне «Я», як складне особистісне утворення, що має багаторівневу структуру. Соціальна ідентифікація особистості може розглядатися як процес ототожнення з певними ознаками, а соціальна ідентичність є його результатом. Ідентифікації властива наявність більш динамічних характеристик, а ідентичності – статичних. Соціальна ідентичність особистості прагне до цілісності, позитивності й ґрунтується на соціокультурному контексті суспільства. У процесі соціальної ідентифікації особистість за допомогою порівняння присвоює різним соціальним групам позитивно або негативно забарвлений статус. У різних типах суспільних систем соціальна ідентичність особистості має свою специфіку. Чим більш розвинуте суспільство, тим ширшим і різноманітнішим є простір ідентифікацій, тим складнішою є структура соціальної ідентичності і меншою її стійкість, можливість збереження цілісності. Особливо це стосується періодів активних соціальних змін, які визначаються кризою механізмів і підстав соціальної ідентифікації й, відповідно, соціальної ідентичності. Формування соціальної ідентичності спричинене людськими потребами у зв’язках з навколишнім світом, в подоланні самотності, що досягається шляхом ототожнення з певними ідеями, цінностями, соціальними стандартами, які мають прямий вплив на психічну рівновагу, стійкість, благополуччя, а відповідно на психічне здоров’я особистості та ін. [5].

Висновки та перспективи подальших наукових досліджень. На підставі здійсненого теоретичного аналізу нами було визначено, що психічне здоров’я – це збірне поняття, яке складається з декількох складових: психіка і здоров’я. Психічне здоров’я – відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я, це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також робити певний внесок в життя своєї спільноти. Таким чином, психічне здоров’я – сутнісна характеристика повноцінного  психологічного функціонування індивіда.  Варто відмітити, що психічне здоров’я людини залежить від значної кількості чинників. У дослідженні психічного здоров’я важливим є вивчення й середовища проживання людини, яке є складним переплетінням соціальних і природних факторів. 

Соціальна ідентичність – усвідомлення приналежності до груп/спільнот, яке висловлюється в термінах «Ми»/«Вони» та застосовується в апеляціях до минулого. Рушійною силою процесу соціально-культурної ідентифікації є свідоме, активне прагнення і зацікавленість особистості ідентифікувати себе з певним соціальним, культурним, професійним, політичним утворенням, співзвучним їй щодо розуміння життя, стилю поведінки, самовідчуття, цінностей, яке виникає як поєднання впливу соціальних очікувань оточення особистості та прагнення самореалізації в соціокультурному просторі, стати носієм певної узгодженої системи цінностей та уподобань, моральних та естетичних настанов, правил і норм поведінки.

Перспективи подальшого дослідження  явища соціальної ідентичності як показника психічного здоров’я особистості, вбачаємо у поглибленому емпіричному вивченні чинників психічного здоров’я, а також особливостей  взаємозв’язку цього феномену із категорією «психічне здоров’я».

Джерела та література:

1. Анциферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и «техники» ее бытия // Психология социальных ситуацій / Л.И. Анциферова. – СПб. : Питер, 2001. – 309 с.
2. Иванова Н.Л. Социальная идентичность в различных социокультурных условиях / Н.Л. Иванова // Вопросы психологии. – 2004. – № 5. – С. 21–29.
3. Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики / Перев. с англ. А.М.Татлыбаевой. – СПб. : Евразия, 1999. – 432 с.
4. Никифоров Г.С. Психологія здоров’я: навч. посіб. / Г.С. Никифоров.  – СПб. : Мова, 2002. – 256 с.
5. Юнг К. Г. Структура психіки і проблема індивідуалізації / К.Г. Юнг. – М. : Наука, 1996. – 269 с.