ДО ПРОБЛЕМИ СУЇЦІДАЛЬНИХ НАХИЛІВ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Постановка наукової проблеми та її значення. В сучасних соціально-економічних умовах розвитку України, соціальні проблеми набувають значного загострення. Безробіття, хвороби, втрата засобів існування, неготовність людей жити в сучасних умовах - це болючі питання, які особливо вразливо діють на молодь, впливають на формування психіки молодої людини, тому можна зрозуміти, чому українське суспільство має певний грунт для такого небажаного явища, як самогубство серед підлітківта юнацтва.

Суїцид або самогубство являє собою складну форму поведінки, які зумовлюють психологічні, соціальні, педагогічні, біологічні чинники. Вирішальним серед них є психологічні, бо самогубство - це поведінка, вчинок особистості, тобто психологічне явище. Всі інші сприятливі щодо самогубства чинники діють опосередковано через емоційні переживання, мотивацію людини, що є складними процесами її психіки.

За даними прокуратури Луцького району, 130 підлітків у минулому році намагалося звести рахунки з життям. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), щорічно накладають на себе руки близько 400 тисяч чоловік. Спроб ж робиться куди більше - близько семи мільйонів. Самогубство - тринадцята за рахунком причина смерті.

Проблема суїцидальної поведінки є однією з важливих для сучасної України. Наша країна відноситься до держав із високим рівнем суїцидальної активності, а за останні 10 років рівень самогубств зріс майже вдвічі.

Аналіз останніх досліджень з цієї проблеми. У працях вітчизняних та російських фахівців суїцидальна поведінка розглядається як прояв дезадаптації особистості, в генезі якої відіграють значну роль соціальні й психологічні чинники. Фахівці Московської школи суїцидології серед соціально-психологічних чинників суїцидальної поведінки виділяють мікросоціальні конфлікти (А.Г. Амбрумова), вплив сім’ї. Зокрема, особливо суїцидонебезпечну роль відіграють дезадаптивні сім’ї через слабкий психологічний захист їх членів (Л.І. Постовалова). На зв’язок негативних сімейних стосунків та суїцидальної поведінки дітей також вказують зарубіжні автори (R.W. Maris, C.S. Henry, B.P. Allen).

Аналіз літератури дає можливість зрозуміти, що дослідженням причин і мотивів займалась велика кількість науковців. На нашу  думку, справжні мотиви глибоко приховані і залишаються скритими для дослідника. Причини самогубства видимі, але вони є лише викривленою тінню справжніх мотивів.

Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні та емпіричному дослідженні наявності або відсутності суїцидальних нахилів у студентів.

Виклад основного матеріалу. Суїцид – це навмисне позбавлення себе життя. Спостерігається як у здорових людей, так і при психічних захворюваннях, головним чином, протікає у парі з депресією. Суїцидальна спроба і суїцид проходять у своєму розвитку через дві фази: зворотну (коли суб’єкт сам чи при втручанні оточуючих може припинити спробу) і незворотну, що закінчується смертю.

Юнацтво це вікова група психологічно уразливих людей. За довгий час функціонування суїцидології оформився ряд теорій. Відповідно до однієї з них причина суїцидальної поведінки лежить у площині взаємин суспільства і індивідуальності. У зв'язку із цим виділяється три типи самогубців: егоїстичний (людина із крайнім ступенем індивідуалізму вступає в протиріччя із суспільством і не витримує), альтруїстичний (людина приносить себе в жертву соціальним тенденціям), анемічний (самогубство в період дезорганізації, серйозних суспільних катаклізмів і потрясінь).

Крім теорій соціального порядку є біологічні теорії, які пояснюють причини суїциду, приміром, гормональним дисбалансом. Психологічні теорії знаходять джерела такої поведінки в наявності у людини провідних базових інстинктів, у тому числі інстинкту смерті. Екзистенціалісти розглядають природу самогубства у втраті сенсу життя.

Розуміючи взаємозв'язок всіх систем у людині і суспільстві, ясно, що якась одна з теорій не може пояснити феномен самогубства. Є формула Моріса Фарбера: частота самогубств у суспільстві прямо пропорційна кількості індивідів, що відрізняються підвищеної чуттєвістю, і масштабу соціальних позбавлень, у яких перебуває популяція.

Психологічний компонент суїцидальної поведінки являє собою патерн, що складається з п'яти психологічних характеристик. Перша з них - егоцентризм. Другим психологічним механізмом, що формує суїцидальну поведінку є — аутоагресія. У юнацькому віці рівень агресії підвищується. Якщо формується негативне відношення до себе, то агресія направляється на самого себе. З погляду складової аутоагресії тут є присутнім емоційний компонент: тривога, почуття провини, депресія. Підліток або юнак часто не розуміє, що з ним відбувається, не може і не вміє поділитися своїми відчуттями. Ще одна складова аутоагресії — занижена самооцінка.

Третій психологічний механізм — песимістична установка. Стосовно майбутнього юнацтво відчуває страх, тривогу. На цьому тлі песимістична установка як психофізіологічна готовність діяти в кризовій ситуації в юнака розвивається швидше, ніж у дорослого.

Наступна психологічна характеристика — паранояльність. Мова йде не про те, що всі суїциденти — параноїки, а про те, що в людини, яка переживає цей стан, параноїдальні тенденції виразні: третина людей, які здійснили спроби суїциду, повторюють їх протягом року.

Внутрішні й зовнішні форми суїцідальної поведінки підпорядковані закономірностям будови людської предметної діяльності. Суїцидальні акти можна поділити наступним чином:

1. Істині самогубства, спроби й тенденції. Їх мета – позбавлення себе життя. Їх кінцевий результат – смерть.
2. Демонстративно-шантажна суїцидальна поведінка. ЇЇ мета не позбавлення себе життя, а демонстрація цього наміру.
3. Самоушкодження. Мета – пошкодження того чи іншого органу.
4. Нещасні випадки – небезпечні для життя дії, що спрямовані іншими цілями.

Аналіз літературних джерел дав змогу зробити висновки щодо «груп ризику» стосовно суїцідальної поведінки особистості в юнацькому віці. До них ми відносимо:

-     осіб, у яких простежуються депресивні стани (людина, що впала в депресію, втрачає інтерес до життя, до людей, які їх оточують. Вона перестає спілкуватися з друзями, перестає робити те, що раніше робила з цікавістю. Вигляд у неї сумний, пригнічений, вона багато спить, розмовляє зазвичай тихим, втомленим голосом);

-     особи, що вже намагалися накласти на себе руки (як правило, намагаються накласти на себе руки тільки один раз в житті, проте є випадки і повторної суїцидальної спроби. Відбувається це, як правило, приблизно через три місяці після попередньої спроби. Особи, що належать до групи підвищеного суїцидального ризику, залишаються суїцидонебезпечними протягом року);

-     особи, в чиїх сім'ях вже кінчали з собою (вони відчувають порожнечу, біль, тугу, гнів, горе і нерідко в тому, що їх родич вирішив піти з життя, нерідко винуватим вважають себе)

-     обдаровані особи (обдаровані молоді люди часто бувають надмірно педантичними, дріб'язковими; кожен свій крок вони ретельно вивіряють, продумують; їм здається, що будь-яке рішення, яке вони приймуть, повинне бути єдине можливим, що іншого шляху, окрім ними вибраного, не існує. Обдаровані діти можуть піти на цей відчайдушний крок тільки тому, що вони ухвалили таке рішення і ніякого іншого не існує).

Висновки й перспектива подальших досліджень. Кожна людина, мріє про щастя, і звісно, що у кожної людини своє уявлення про нього. Щаслива людина, це людина, яка має сенс свого життя і впевнено крокує до нього, долаючи всі можливі перешкоди та труднощі на своєму шляху. Але буквають і такі перешкоди, які на перший погляд неможливо подолати, виникає безвихідь. Такі переломні моменти можуть траплятися в різні періоди життя людини, найбільш вразливим є підлітковий вік та юнацтво, адже самі ці періоди характеризуються переломними моментами такими як закінчення школи, вступ у вуз, кохання адаптація до нових людей нової обстановки , тощо.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у детальному емпіричному дослідженні емоційних станів у студентів.

Джерела та література:

1. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості // Практична психологія та соціальна робота. -№ 8, 9, - 1998.
2. Доній В.М. Життєві кризи особистості. - К.,1998.
3. Козлов Н.И. Как относателя. к себе и людям, или практическая психология на каждый день. - М.; Новая шк., АСТ-Пресс, 1996. - 320с.
4. І.Попик. Проблеми взаємостосунків з протилежною статтю в студентські роки,або "криза злиття"// Особистісні кризи студентського віку:Зб. Наук.статей/За ред. Т.М.Титаренкою – Луцьк, 2001. –112 с.
5. Психологія суїциду:посібник/За ред. В.П.Москальця.-К.,2004.
6. Хазратова Н. Психологічні проблеми та особистісні кризи студентського віку// Особистісні кризи студентського віку:Зб. Наук.статей/За ред. Т.М.Титаренкою – Луцьк, 2001.
7. Шестопалова Л.М. Самогубство як явище.- К.,2000