ОПАНУВАННЯ ВАЖКИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЙ МАТЕРЯМИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Олександра Мельничук
студентка факультету психології та соціології, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Тетяна Павлюк
кандидат психологічних наук, доцент, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Постановка проблеми. На долю жінки-матері, у якої неповносправна дитина випадає низка життєвих проблем, які потребують вирішення. Часом ці проблеми долаються разом із чоловіком, батьком дитини, необхідну підтримку та допомогу надають родина, друзі. Натомість дуже часто у такій ситуації жінка лишається сам на сам із проблемами своєї дитини. І потрібно знайти власні психологічні ресурси і резерви для їх подолання. У психологічній літературі для позначення поведінки, пов’язаної з пошуком вирішення таких ситуацій та визначенням індивідуальної адаптаційної реакції людини до складної життєвої ситуації послуговуються поняттям коппінг.

Мета статті полягає у теоретичному аналізі способів подолання життєвих труднощів матерями дітей з обмеженими можливостями.

Виклад основного матеріалу. Специфіка життєвої ситуації, у якій знаходиться мати неповноспраної дитини, вимагає ефективного використання механізмів адаптації та саморегуляції у складних життєвих ситуаціях, тобто копінг-поведінки. Соріng – індивідуальний спосіб взаємодії людини з ситуацією, який обумовлюється її особистісною логікою, важливістю та її психологічними можливостями [1]. У працях вітчизняних психологів зустрічаємо інтерпретацію поняття «копінг» як подолання (стресоподолання) або психологічного опанування стресу.

Визначення поведінки подолання охоплює коло проблем, у розв’язанні яких виявляються різні концептуальні підходи та інтерпретації досліджуваного феномену. Вперше термін «копінг» застосувала у психологічній літературі у 1962 році Л. Мерфі як деяку спробу створити нову ситуацію через прагнення індивіда вирішити певну проблему [2]. Основоположниками поняття «копінг» уважаються Р. Лазарус та С. Фолькман, які визначали копінг-стратегії як «стратегії оволодіння та врегулювання взаємовідносин з навколишнім середовищем» [5].

Існують різні підходи до вивчення копінгу: неопсихоаналітичний, психодинамічний, ресурсний, ситуаційний. Дослідники виділяють кілька рівнів подолання стресу: копінгові дії (те, шо індивід відчуває, думає або робить), копінг-стратегії (засоби управління стресовим фактором, що виникають як відповідь особистості на сприйняту загрозу),  копінгові стилі, копінг-поведінку [6; 8]. Копінгові дії часто групуються науковцями в копінг-стратегії , а ті, у свою чергу, групуються в копінгові стилі. Копінгові стилі відносяться до дій чи стратегій, які послідовно використовуються індивідом, щоб подолати стрес. Отже, для подолання стресу кожна людина використовує власні стратегії (копінг-стратегії) на основі особистісного досвіду та психологічних резервів копінг-ресурсів – відносно стабільних характеристик людей та стресової ситуації, що сприяють розвитку засобів подолання стресу. Копінг-поведінка  – індивідуальний спосіб дій людини у скрутній ситуації відповідно до значущості цієї ситуації для життя індивіда. Вона реалізується за допомогою застосування різних копінг-стратегій на основі ресурсів особистості (Я-концепція; інтернальний локус контролю; ресурси когнітивної сфери; афіляція; емпатія; позиція людини по відношенню до життя, смерті, любові, віри; духовність; ціннісно-мотиваційна структура особистості) і ресурсів середовища (оточення, в якому живе людина, а також її вміння находити, приймати й надавати  соціальну підтримку) [9; 10].

Н. Родіна проаналізувала проблему співвідношення понять «копінг-стратегії» та «захисні механізми». Було виявлено, шо існують тісні взаємозв’язки між вибором копінг-стратегій і глибинно-психологічними особливостями особистості. Дослідниця ототожнює копінг-стратегії з «верхівкою айсберга» антикризової поведінки. Стратегії усвідомлюються індивідом, тоді як психологічні захисні механізми відображають глибинну, несвідому лінію подолання складних ситуацій, при цьому вони є первинними по відношенню до копінг-стратегій [7].

Існують різні класифікації копінг-стратегій. Більшість дослідників поділяють копінг-стратегії на активні та пасивні. До активних стратегій відносять стратегію «вирішення проблем», як базову копінг-стратегію. Вона містить усі варіанти поведінки людини, спрямовані на вирішення проблемної чи стресової ситуації. До активних стратегій також відносять стратегію «пошуку соціальної підтримки», спрямовану на одержання соціальної підтримки від середовища. Пасивна копінг-поведінка забезпечує використання варіантів поведінки, шо містять базову копінг-стратегію «уникнення». Стратегія уникнення – це поведінкова стратегія, застосовуючи яку людина прагне уникнути контакту з оточуючим світом, витісняє необхідність розв’язання проблеми. До способів уникнення можна віднести занурення у хворобу, активізацію вживання алкоголю, наркотиків, варіантом активного способу уникнення є суїцид. Стратегія уникнення – одна з провідних поведінкових стратегій, яка сприяє формуванню дезадаптивної, псевдодолаючої поведінки. Використання цієї стратегії обумовлене недостатнім рівнем особистісних копінг-ресурсів і навичок активного розв’язання життєвих проблем. Стратегія уникнення може мати адекватний або неадекватний характер залежно від конкретної стресової ситуації, віку і стану ресурсної системи індивіда. Водночас, як свідчать результати деяких досліджень, певні форми уникнення можуть мати й активний характер. Використання активних поведінкових стратегій подолання стресу й відносно низька сприйнятливість до стресових ситуацій сприяють поліпшенню самопочуття. А до його погіршення і наростання негативної симптоматики призводять намагання уникнути проблеми, застосування пасивних стратегій, спрямованих не на вирішення проблеми, а на зменшення емоційного напруження. Найбільш ефективним є ситуативне використання всіх трьох поведінкових стратегій  [3].

Р. Лазарус та С. Фолькман [4] виділяють три основні критерії, на підставі яких здійснюється класифікація копінг-стратегій: емоційний – проблемний, когнітивний – поведінковий, успішний – неуспішний. Кожна стратегія копінгу, яка використовується людиною, може бути оцінена за всіма трьома критеріями. На основі цієї класифікації автори запропонували класифікацію, яка передбачає вісім видів ситуаційно-специфічних копінг-стратегій – конфронтація, планомірне вирішення проблеми, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, позитивна переоцінка,  прийняття  відповідальності, дистанціювання,  відхід-уникання. У свою чергу Р. Лазарус [4] розрізняє три основних типи стратегій подолання складної ситуації: механізми захисту Его; пряма дія – напад або втеча, що супроводжується гнівом або страхом; опанування («копінг») без афекту, коли реальна загроза відсутня, але потенційно  існує.

Висновки. Копінг – це індивідуальний спосіб взаємодії із ситуацією відповідно до її власної логіки, значущості в житті людини і її психологічних можливостей. Психологічне призначення копінгу полягає в тому, щоб якнайкраще адаптувати людину до вимог ситуації, даючи можливість опанувати її, послабити або пом’якшити ці вимоги, намагатися уникнути або звикнути до них і таким чином погасити стресову дію ситуації. Тому головні завдання копінгу – забезпечення й підтримання благополуччя людини, фізичного й психічного здоров’я та задоволеності соціальними відносинами. Специфіка життєвої ситуації матерів неповносправних дітей за своїм змістом є стресонебезпечною, а тому вимагає від них ефективної копінг-поведінки.

 

Джерела та література:

  1. Василюк Ф. Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций / Ф. Е. Василюк // Журн. практ. психологии и психоанализа. – 2001. – № 4. – С. 12–20.
  2. Гончаров М. С. Переживание как реализация (или проявление) субьективности и стресс как неизбежность становления и функционирования человека / М. С. Гончаров // Мир психологии. – 2008. – №4. – С. 3–7.
  3. Коваленко А. Б. Особистісний потенціал в опануванні важких життєвих ситуацій: проактивна взаємодія з середовищем / А. Б. Коваленко, Н. В. Родіна // Вісн. Одес. нац. ун-ту. Серія: Психологія. – 2010. – № 14. – С. 54–65.
  4. Лазарус Р. С. Психология эмоций : учеб. пособие / Р. С. Лазарус. – СПб. : Питер, 2007. – 328 с.
  5. Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования / Р. Лазаурус // Эмоциональный стресс / под ред. Л. Леви. – Л., 1970. – С. 178–209.
  6. Польская Н. А. Взаимосвязь склонности к модификациям тела с копинг-стратегиями / Н. А. Польская // Вопр. психологии. – 2007. – № 6. – С. 43–54.
  7. Родіна Н. В. Психологія копінг-поведінки: системне моделювання : монографія / Н. В. Родіна. – О. : Букаєв В. В., 2011. – 364 с.
  8. Розов В. І. Методи оцінки та самооцінки стресових станів / В. І. Розов //  Практ. психологія та соц. робота. – 2007. – № 5. – С.41–52.
  9. Самоукина Н. В. Психология профессиональной деятельности / Н. В. Самоукина. – СПб. : Питер, 2003. – 224 с.
  10. Совладающий интеллект: человек в сложной жизненной ситуации / под ред. А. В. Либина. – М. : Эксмо, 2008. – 400 с.
Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2024
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
inforum.in.ua@ukr.net