ОСОБЛИВОСТІ ПРОСПЕКТИВНОЇ ПАМ’ЯТІ У ДІТЕЙ: ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ

У повсякденному житті ми знаємо, що наміри можуть як виконуватися, так і забуватися. Виконання намірівзалежить від багатьох факторів: наскільки важлива та дія, котру ми маємо намір здійснити, приємна вона нам чи неприємна. Але у більшості від того – чи згадаємо ми про неї. Тип пам’яті, що відповідає за наші наміри та заплановані у майбутньому дії, називається проспективною пам’яттю. 

Цей тип пам’яті дуже відрізняється від ретроспективної, яка стосується запам'ятовування інформації, отриманої в минулому, як, наприклад, згадування змісту книги, назви людей або того, що було зроблено в попередній день. На противагу цьому, проспективна пам'ять означає збереження і відтворення інформації про те, що в певний момент у майбутньому слід виконати, наприклад, передача повідомлення другові, для здійснення телефонного дзвінка о 2 годині ранку, або прийняття медикаментів після сніданку [3, с. 2-4].

Дослідники розрізняють проспективну пам'ять, пов'язану з подією, і проспективну пам'ять, пов'язану з часом. У першому випадку завдання включають нагадування виконати ту чи іншу дію, тоді як у другому випадку необхідно виконати дію в певний час.В одному з досліджень [8] була показана більша ефективність проспективної пам'яті, пов'язаної з часом, ніж пов'язаної з подіями. У цьому дослідженні піддослідним пропонувалося натискати на кнопку в певний час або ж у той момент, коли вони опиняться в зазначеному експериментатором місці (події). Дослідники пояснили отримані результати тим, що при опорі проспективної пам'яті на подію, її ефективність більше ґрунтувалася на зовнішніх підказках. Досліджуваним, які виконували завдання на час, необхідно було використовувати підказки, які вони придумали самі.

Таким чином, сила асоціації між стимулом-підказкою і запланованою дією [5], а також наявність підказки є одним із чинників, що впливають на ефективність вилучення інформації з проспективної пам’яті.  При цьому, показано, що ймовірність зробити намір більше залежить від зовнішніх підказок, ніж від внутрішніх, придуманих самою людиною [8].

Незвичайність стимулу, що викликає проспективний спогад. також є важливим фактором. Г. Ейнштейн і М. МакДеніел (1993) [4] провели експеримент, в ході якого з'ясували, що на ефективність згадування наміру діє незвичайність стимулу, який привертає мимовільну увагу і запускає процес проспективного згадування.

Переривання виконання завдання на проспективну пам'ять впливає негативно. В експерименті МакДеніела наявність навіть короткочасного переривання (5-40 с) погіршило ефективність проспективної пам'яті. При цьому наявність підказки нівелювало цю складність [6].

Гольвітцер у 1999 році запропонував спеціальну техніку для збільшення ефективність проспективного згадування - імплементаційні наміри, тобто, наміри здійснити якусь дію [2]. Схема даної стратегії виглядає наступним чином: «якщо я зустріну стимул Х, я зроблю дію Y». Дослідження показали, що використання даної техніки може призвести до більш високої ймовірності досягнення мети і запуску цілеспрямованої поведінки у відповідь на певні стимули чи події в житті [7].

Існує дві теорії проспективної пам’яті. Це теорія процесів підготовчої уваги і пам'яті, що базується на працях  Р. Сміта і Ю. Байена (2005) [9]. Відповідно до цієї теорії, в даному процесі беруть участь процес моніторингу, який починається в той момент, коли людина формулює намір і закінчується після його здійснення, і механізми ретроспективної пам'яті, які дозволяють згадати, яку саме дію необхідно зробити. Але дана теорія не може пояснити той факт, що люди рідко думають про намір постійно, частіше спогад про необхідність щось виконати з'являється сам по собі. Інша теорія – мультиопераційна, запропонованаГ. Ейнштейном і М. МакДеніелом (2005) [1]. Ці дослідники стверджують, що у функціонуванні проспективной пам'яті беруть участь різні когнітивні процеси, в тому числі і увага. Однак моніторинг відбувається автоматично, тобто без участі процесів уваги, якщо виконуються наступні умови: якщо стимул і намір виконати будь-яку дію нерозривно пов'язані між собою; якщо стимул виділяється на своєму тлі; якщо під час виконання завдання на проспективну пам'ять увага спрямована на релевантні аспекти стимулу [10].

Проспективна пам'ять є найважливішим компонентом нашої повсякденної діяльності, тому що нездатність усвідомити те, що хтось мав намір щось зробити у певний момент, може мати неприємні наслідки, які серйозно порушують повсякденне життя вдома, на роботі чи в школі [3, с. 2-4]. Проспективную пам'ять особливо ретельно вивчають інженерні, авіаційні і військові психологи. Більшість аварій і катастроф з провини людини починається саме з помилок проспективной пам'яті: оператор забуває щось зробити, і це призводить до розвитку ланцюга подій з негативними наслідками [10]. Наприклад, під час посадки екіпаж виявив, що на приладовій панелі не горить індикатор випуску шасі. Пілот повинен був упевнитися в тому, що шасі випущено, але вибрав для цього невдалий спосіб. Перегоріла лампочка (це з'ясувалося пізніше) відвернула увагу екіпажу, і літак врізався в землю. Тому дослідження механізмів та процесів, які призводять до успішної проспективної роботи пам'яті у дорослих, а також дітей, мають як теоретичне, так і практичне значення.

У розвитку та ранній діагностиці проспективної пам’яті є доцільним використовування трьох основних принципів мнемотехніки, таких як: використовування асоціацій, кодування інформації через образи та використовування емоційного відношення людини до наміру. За допомогою цих принципів складається більшість методик вивчення пам’яті її тренування і розвитку, що використовуються при підготовці дітей до школи чи у спеціальних тренінгах. А розвиток проспективної пам’яті може надати нам можливість робити менше помилок у повсякденному житті та на роботі, а також більш усвідомлено ставитись до власних дій.

Джерела та література:

1. Einstein, Gilles O., and Mark A. McDaniel Prospective memory multiple retrieval processes // Current Directions in Psychological Science. — 2005. — № 14.6. — С. 286-290.
2. Gollwitzer, Peter M Implementation intentions: strong effects of simple plans // American psychologist. — 1999. — № 54.7. — С. 493-503.
3. Lia Kvavilashvili, David J. Messer and Pippa Ebdon.  Prospective Memory in Children: The Effects of Age and Task Interruption. – UniversityofHertfordshire – 2001.  – 55 с.
4. McDaniel, Mark A., and Gilles O. Einstein The importance of cue familiarity and cue distinctiveness in prospective memory // Memory. — 1993. — № 1.1. — С. 23-41.
5. McDaniel, Mark A., et al Cue-focused and reflexive-associative processes in prospective memory retrieval // Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition. — 2004. — № 30.3. — С. 605-614.
6. McDaniel, Mark A., et al Delaying execution of intentions: Overcoming the costs of interruptions // Applied Cognitive Psychology. — 2004. — № 18.5. — С. 533-547.
7. Peter M. Gollwitzer, Veronika Brandstätter Implementation intentions and effective goal pursuit. (англ.) // Journal of Personality and Social Psychology. — 1997-07-01. — Т. 73, вып. 1. — С. 186–199. — DOI:10.1037/0022-3514.73.1.186.
8. Sellen, Abigail J., et al What brings intentions to mind? An in situ study of prospective memory // Memory. — 1997. — № 5.4. — С. 483-507.
9. Smith, Rebekah E., and Ute J. Bayen The effects of working memory resource availability on prospective memory: A formal modeling approach // Psychology. — 2005. — № 52.4. — С. 243-256.
10. Баддли, А. Айзенк, М. Андресон. Память. — Питер. — 2011. — С. 460-483. — 560 с. — ISBN 978-1-84872-001-5.