ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ МАКІАВЕЛЛІЗМУ В ПСИХОЛОГІЇ

Сьогодні виникає гостра необхідність у вивченні поняття «макіавеллізму» та психологічних особливостей макіавеллістичної особистості у зв’язку із  соціальним запитом та схваленням маніпулятивної поведінки, зростанням агресивних тенденцій у суспільстві, жорсткій конкуренції в професійному середовищі, радикалізацією поведінки особистості на різних етапах її професійного становлення.

Мета публікації полягає в теоретичному аналізі поняття «макіавеллізм» та з’ясуванні психологічних особливостей «макіавеллістичної особистості» в психології.

Як наукова категорія «макіавеллізм» широко розповсюджений в західній психології та практично не застосовується у вітчизняній. Дослідженням проблеми «макіавеллістичної особистості» в різні періоди займалися Р.Крісти, Ф.Гейз, Ф.Зімбардо, В.Знаков, Б.Мещеряков, А.Некрасова, О.Пелехатий, В.Хомик. Основоположником у вивченні явища макіавеллізму та маніпулятивного підходу загалом вважається Н.Макіавеллі, який зазначав, що заради зміцнення держави можна дотримуватися гасла «мета виправдовує засоби» [6]. Проблема маніпулятивного впливу в контексті міжособистісної взаємодії розглядалася в підходах Е. Шострома, О.Доценко, Є. Ільїна та інших.

Під макіавеллізмом розуміється схильність людини до маніпулювання іншими в міжособистісних взаєминах, а саме – приховуванні своїх істинних намірів і, завдяки відволікаючим маневрам, досягненні поставлених цілей, які часто суперечать інтересам та цілям суб’єкта, стосовно якого здійснюється маніпуляція [3].

В.Знаков констатує, що особливістю макіавелліста є антигуманістична направленість, яка передбачає розгляд іншої людини як об’єкта, а не суб’єкта. На думку науковця, макіавелліст – це «суб’єкт, який маніпулює іншими на основі кредо, певних життєвих принципів, які є виправданням маніпулятивної поведінки» [5]. Проте дослідник пропонує розмежувати поняття «макіавелліст» і «маніпулятор» за двома критеріями: 1) макіавелліст не відчуває докорів сумління з приводу маніпулятивних дій, оскільки вважає, що маніпулювання відповідає природі людини, у той час як маніпулятор відчуває докори сумління; 2) макіавелліст діє завжди усвідомлено заради своєї вигоди, маніпулятор – не завжди усвідомлено і не завжди заради власної вигоди, деколи з метою захисту власного внутрішнього світу. Відтак, макіавелліст завжди вчиняє егоїстично, а маніпулятор – далеко не завжди [5].

Основними психологічними складовими макіавеллізму як особистісної якості є: переконання суб’єкта в тому, що в процесі спілкування з іншими людьми ними можна і потрібно маніпулювати; навички та вміння маніпуляції, що включають здатність переконувати інших, розуміти їх навички та причини вчинків.

П. Хайлі характеризуючи підхід Р.Крісті, наголошує на його моралістичності, оскільки в ньому постулюється небажаність, аморальність макіавеллізму і, можливо, навіть патологічний характер (у випадку схильності особистості маніпулювати заради задоволення). Д.Уілсон наголошує на поведінковій гнучкості макіавеллістів та їх здатності як до чесної добросовісної кооперації, так й до різкого переходу до стратегії примусу та заподіяння шкоди (коли їм це вигідно) [1, 2, 4, 7].

Б.Мещеряков та А.Некрасова провели співставлення реальної ефективності розпізнання брехні та правди в осіб із різним ступенем вияву макіавеллізму. Маніпулятивною варто вважати дію або взаємодію, яка відповідає наступним критеріям: має прихований характер впливу; містить егоїстичну мотивацію;  отримувачі повідомлення не здатні зрозуміти реальні наміри або бачити повні наслідки настанов, які захищає маніпулятор, або дій, до яких він спонукає; існують порушення діалогових принципів [6].

Головними психологічними складовими макіавеллізму як риси особистості є: переконаність суб’єкта в тому, що при спілкуванні з іншими людьми ними можна й навіть потрібно маніпулювати; володіння навичками та конкретними уміннями маніпуляції. Останні включають в себе здатність переконувати інших, розуміти їх наміри і причини вчинків.

Отже, макіавеллізм є психологічним синдромом, заснованим на поєднанні взаємопов’язаних когнітивних, мотиваційних і поведінкових характеристик. Його варто розглядати як стійку рису, особистості, яка віддзеркалює систему ставлень людини до інших, до конкретики соціальної дійсності.

Перспективу подальшого наукового дослідження вбачаємо у проведенні емпіричного дослідження з метою емпіричного з’ясування індивідуально-психологічних особливостей макіавеллістичної особистості.

Джерела та література:

1. Алексеев А.П. Аргументация. Познание. Общение / А.П. Алексеев. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 150 c.
2. Грачев Г.В., Мельник И.К. Манипулирование личностью / Грачев Г.В., Мельник И.К. Грачев Г.В., Мельник И.К. – М.: Эксмо, 2003. – 268 с.
3. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е.Л. Доценко. – СПб. : Речь, 2003. – 304 с. – (Серия «Психологический практикум»).
4. Зимбардо Ф. Социальное влияние / Ф. Зимбардо, М. Ляйпе. – СПб. : Питер, 2000. – 448 с. – (Серия «Мастера психологи»).
5. Знаков В.В. Макиавеллизм, манипулятивное поведение и взаимопонимание в межличностном общении / В.В. Знаков // Вопросы психологии . – 2002. – №6. – С. 45-54.
6. Мещеряков Б.Г., Некрасова А.В., Макиавеллизм, лож и правда в повседневной жизни / Б.Г. Мещеряков, А.В. Некрасова // Человек. – 2005. - №6. – С.87-95.
7. Пелехатий О.М. Соціально-психологічні особливості маніпулятивної взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу / О.М. Пелехатий // Соціальна психологія. – 2005. №6 (14). – С. 133-143.