ПСИХОЛОГІЧНА ПРОНИКЛИВІСТЬ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ПЕДАГОГІВ

У сучасному світі проблема професіоналізму у педагогічній діяльності спричинює стійкий запит на актуалізація нових цінностей в освіті. В умовах нової, інформаційної цивілізації ставляться нові, підвищені вимоги до фахівців у компетенцію яких входить постійне спілкування з людьми (вихователі, психологи, соціальні працівники, вчителі, менеджери та ін.).

Відтак, психологічна проникливість і донині залишається дуже важливою якістю, адже вміння швидко й чітко складати психологічну характеристику особистості та розуміти її потребу є запорукою успіху професіях людина – людина.

Психологічну проникливість ми характеризуємо, як: «... інтегральну, складну властивість особистості, котра відображає внутрішній, психологічний світ іншої людини, що виявляється у вмінні швидко й точно складати судження про іншу людину, про її переживання, стани, риси характеру, вчинки, а нерідко і про наміри» [2, 3]. Психологічна проникливість педагога як особлива професійна якісна риса є «практичним інструментом здатним «прорватись» своїми почуттями в об’єкт явище, процес, внутрішній світ дитини, використовуючи при цьому свою спостережливість, досвід, доброзичливе ставлення, позитивне сприймання оточуючого світу» [1, с.3].

Важливою умовою професіоналізму педагога є сформована його професійна спрямованість на проникнення у внутрішній світ дитини, дослідження якої ми проводили за допомогою тесту-діагнозу «Психологічної проникливості» М.І.Сологуба.

Розглянемо основний зміст особливостей за рівнями розвитку психологічної проникливості у досліджуваних педагогів.

Оскільки психологічна проникливість є цілісна ієрархічно організована структура, то вона включає в себе певні елементи (фактори), які у своїй сукупності спричинюють реальні особливості розвитку даної якості у досліджуваних педагогів. Тому, для розуміння внутрішньої природи психологічної проникливості детально проаналізуємо отримані емпіричні дані кожного окремого фактору психологічної проникливості за усією вибіркою досліджуваних вихователів.

У загальному вигляді смисл показників, які увійшли до першого фактору «оцінка», можна інтерпретувати як виявлення вміння педагогів об’єктивно оцінювати інших людей. У вихователів, в основному, переважає середній рівень їхнього розвитку (80%). Високий рівень розвитку до оцінки людей виявлено тільки у 3% педагогів. Низькі показники вказаного вміння встановлені у 17% педагогів.

За результатами наступного фактору виявлено, що «сила особистості» тобто її енергетичний потенціал у 48% педагогів відповідає середньому рівню. В 11% досліджуваних спостерігається емоційне виснаження, що може проявлятися як «хронічна втома» і тільки у 2% вихователів переважає енергетична стабільність, яка забезпечує їхню високу активність та гарний настрій.

Виявити наскільки якісно виконує свої професійні обов’язки педагог дозволяють нам отримані результати за фактором «компетентність». Так, тільки 7% досліджуваних здійснюють свою педагогічну діяльність ефективно та продуктивно. У 13% досліджуваних педагогічна діяльність є неуспішною. 80% досліджуваних не завжди виконують свої професійні обов’язки на належному професійному рівні.

Четвертий фактор «емоційність» відображає почуттєву проникливість педагога, що впливає на показник у міжособистісних відносинах з дітьми, колективом, колегами. Його ще можна розуміти як такий, що вивчає рівень розвитку емпатії (співпереживання). Як видно з табл.1 високий рівень здатності до співпереживання демонструють 25% досліджуваних. Вони вміють налагоджувати позитивні стосунки з дітьми так як володіють підвищеною здатністю до адекватного сприйняття «іншого». Акцентуючи свою увагу на важливості прояву емпатії у педагогічному процесі, ми констатуємо, що для меншого, але все ж таки значного відсотка досліджуваних (17%) проблемою є нерозуміння емоційних проявів дитини, що викликано низьким рівнем розвитку емпатії або її відсутністю. Результати вказують і на переважаючі прояви у педагогів середнього рівня емпатійного реагування (58%), які є для них найбільш характерними.

Фактор п’ятий, «соціальний статус», показує рівень соціалізації досліджуваного. Як свідчать дані табл. 1 у 15 % педагогів переважаючим є високий рівень соціалізації. Він об’єднує риси особистості вихователя  пов’язані із соціальною взаємодією – відкритість, невимушеність поведінки, яскрава емоційність соціальних контактів, а також як негативний полюс, що спостерігається у 12% досліджуваних – залежність від групи (колективу), орієнтація на соціальне схвалення. Решта педагогів, які становлять переважаючу більшість (73%) не завжди адекватно реагують на різні емоційні ситуації, відчувають труднощі в організації власної сфери діяльності, спілкуванні.

Наступний фактор «іронії та гумору» виявляє як ці корисні риси виражені в професійній і поведінковій сфері досліджуваного. Виявилось, що у виборі поведінки 78,3 % вихователів, що становлять основний масив від усієї вибірки досліджуваних, керуються цією рисою частково та не завжди. 13,3 % педагогів розуміють жарти та з задоволенням застосовують їх у спілкуванні з вихованцями. У 8,4% досліджуваних такі риси не розвинені, тому вони їх і не використовують у своїй педагогічній діяльності.

Основу творчого потенціалу вихователя виявляє фактор «творчість». Із опису моделі творчості стає очевидно, що компоненти, які входять в неї впливають на формування таланту. Тому високий рівень розвитку творчості відповідає сформованому вмінню використовувати свій та чужий досвід (педагогічний, життєвий), інтелектуальний контроль в ході оцінювання ситуації. В контексті нашого дослідження зазначений рівень об’єднує 8,4 % вихователів. У переважної більшості розвиток такого вміння відповідає середнім показникам (73,3%) тобто спостерігається деяка прогалина в розвитку компонентів творчих здібностей досліджуваних вихователів.

Разом з тим, аналіз отриманих даних за кожним фактором дав змогу нам підрахувати загальний рівень вираження психологічної проникливості. Загалом, діагностується значне переважання середнього рівня розвитку психологічної проникливості, а саме: високий – 17%, середній – 78%, низький – 5%.

Отже, дослідження педагогічних працівників дозволило виявити, що усі вони мають різний рівень розвитку психологічної проникливості. З них, переважній більшості осіб (47) притаманний достатній рівень розвитку психологічної проникливості, тоді як у 10 вихователів психологічна проникливість характеризується інертністю.

Таким чином, ми вважаємо, що сама констатація даних фактів має для нас важливе значення так як вказує на важливість пошуку конкретних форм підтримки, корекції у розвитку здібності до психологічної проникливості.

Аналіз отриманих даних за показником психологічної проникливості педагогів у контексті дослідження нашої проблеми дає підстави стверджувати: по-перше існує певна специфіка у рівнях розвитку психологічної проникливості у досліджуваних, по-друге, виявлена група осіб, з меншим, але все ж таки значним відсотком досліджуваних педагогів (17%), які потребують психокореційної допомоги.

Джерела та література:

1. Сологуб.М.І. Тест діагнозу психологічної проникливості / М.Сологуб. – Рівне, 1984, 116 с. //
2. Кисельова О. А. Особливості психологічної проникливості у осіб з різною емоційною диспозицією / О. А. Кисельова: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. – К., 1999. – 19 с.
3. Санникова О. П. О структуре психологической проницательности / О. П. Санникова // Методологія та технології практичної психології в системі вищої школи: Тези доповідей учасників Другої міжнародної конференції. – К. : НПУ імені М.П. Драгоманова МОН України, Поліграф-центр, 2009. – С. 22-28.
4. Фетискин Н. П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. – М. : Издво Института Психотерапии, 2002. – С. 9-14.
5. Фрейджер Р. Личность. Теории, упражнения, эксперименты / Р. Фрейджер, Д. Фейдимен. – СПб. : ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2004. – 608 с.