ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТРУДОГОЛІЗМУ ТА ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З ОСОБИСТІСНИМИ ЯКОСТЯМИ ПЕДАГОГІВ

Дослідження феномену трудоголізму та його зв’язку з особистісними якостями реалізовувалось на базі Любешівської загально-освітньої школи. Вибірку склали 40 вчителів віком від 26 до 50 років, серед яких 27 осіб – жіночої статі і 13 осіб – чоловічої статі.

Для досягнення мети і реалізації  поставлених завдань було використано комплекс психодіагностичних методик: Тест «Чи Ви не трудоголік?» ( Є. Ільїн), «Тест на трудоманію» (Є. Ільїн), «Особистісний опитувальник FPI».

Теоретичний аналіз проблеми та розроблена програма емпірико-діагностичного вивчення індивідуально-психологічних особливостей трудоголізму педагогів вимагає чіткої послідовності у фіксації, аналізі та інтерпретації отриманих результатів. Розглянемо більш детально отримані результати.

Згідно результатів, отриманих за методикою «Чи Ви не трудоголік?» (Є. Ільїна) у 30% вибірки виявлені ознаки трудоголізму, 70% вибірки не мають ознак трудоголізму.

Можемо зазначити, що згідно результатів, які були отримані в ході цього діагностико-емпіричного дослідження у досить значного відсотку вибірки було встановлено відсутність ознак трудоголізму. Ця категорія респондентів характеризується тим, що вони вміють правильно поставити перед собою мету, їм важливий результат своєї праці, для них професійна діяльність – всього лише частина життя, спосіб самовираження і засіб самозабезпечення і створення матеріальних благ.

У 30% вибірки було встановлено ознаки трудоголізму, для них результат роботи не має сенсу, робота – це спосіб заповнення часу, такі люди націлені на виробничий процес. Сімейні стосунки, сама сім’я – сприймаються як перешкоди, котрі відволікають від роботи і викликають роздратування і досаду [1, с. 202].

Проаналізувавши результати методики « Тест на трудоманію» (Є. Ільїна) у  82%  досліджуваних виявлено середній рівень трудоголізму, 13% – високий рівень і лише у 5% – низький рівень.

У ході дослідження було встановлено, що у 82% вибірки середній рівень трудоголізму, який свідчить про те, що досліджуваних багато чого не влаштовує в їхній роботі, але вони повинні на ній знаходитися. Що стосується приступів трудоголізму то вони находять на них час від часу. До певних ознак трудоголізму належить: системність мислення; впертість; страх невдач; надмірна увага до дрібниць; відсутність інтересу до чого-небудь, крім роботи; думки про роботу; складності в прийняття конкретного рішення, ретельне і тривале зважування всіх «за» і «проти»; поява роздратування, занепокоєння, якщо така людина знаходиться не на роботі, або тоді, коли виконання певного завдання добігає кінця; при завершенні певного завдання виникають відразу ж думки про наступне завдання; відсутнє почуття радості, задоволення після того, як якусь справу виконано; підвищені вимоги до себе і до виконуваної роботи.

Високий рівень трудоголізму у 13% вибірки вказує на те, що досліджувані є типовими трудоголіками. Вони вже давно втратили спокій із за роботи, відчувають фізичні або психологічні навантаження. Для них постійно не вистачає часу. Одна з важливих особливостей трудоголізму – компульсивне (нав’язливе) прагнення до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих. Вони відчувають страх потерпіти невдачу, «втратити обличчя», бути звинуваченим в некомпетентності, лінощах, виявитися гірше інших в очах начальства. З цим пов’язане домінування в психологічному стані почуття тривоги, не залишає трудоголіків ні під час роботи, ні в хвилини нетривалого відпочинку, який не буває повноцінним через постійної фіксації думок на роботі.

Низький рівень трудоголізму було виявлено лише у 5% вибірки. Виходячи з відповідей досліджуваних, можна сказати, що вони задоволенні своєю кар’єрою зараз. Вміють сконцентруватися на головних задачах, що свідчить про їх професіоналізм. Правильний розподіл сил, постановка цілей, сучасне поєднання роботи і особистого життя допомагають досягнути для них успіху. Вони не намагатися пригнути вище голови і отримати все відразу тому що,  вони чудово розуміють, що в житті так не буває. Для них головне правило – послідовність[1, с. 205].

Результати «Особистісного опитувальника FPI» та кореляційного аналізу індивідуально-психологічних особливостей трудоголізму педагогів дали змогу виявити, що феномен трудоголізму, має найбільш тісний кореляційний зв’язок з емоційною лабільністю. Характеризується зневірою у власні сили, частими перепади настрою, переживанням пригніченості без явної на це причини, відсутністю бажання займатись будь чим, неврівноваженістю через надмірну завантаженість буденними справами, наявністю надокучливих думок, швидкою  втомлюваністю, переживанням нерозуміння серед близьких та рідних.

Слід зазначити, що трудоголізм також корелює із такими індивідуально-психологічними особливостями як невротичність, спонтаннна агресивність, депресивність, дратівливість, реактивна агресивність та сором’язливість.

Отже, розвитку трудоголізму сприяє: підвищений рівень психопатизації, що створює умови для імпульсивної поведінки; невротичний синдром астенічного типу зі психосоматичними порушеннями; депресивність; прагнення до домінування; тривожність; невпевненість; зневіра у власні сили; часті перепади настрою, переживання пригніченості без явної на це причини; неврівноваженість через надмірну завантаженість буденними справами; переживання непорозуміння серед близьких та рідних.

Джерела та література:

1. Ильин Е.П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень./ Е.П. Ильин – Издательский дом «Питер», 2011. – 224 с.
2. Ковальчук М.А. Аддиктивное поведение. Профилактика, коррекция, реабилитация / М.А. Ковальчук – М.: Изд-во «Владос», 2010. – 286 с.