В умовах сучасного розвитку суспільства, в якому постійно змінюються стандарти, зростає вимога до більш якісного виконання будь-якого роду діяльності, що призводить до підвищення вимогливості до самої особистості, її знань, умінь та навичок. Перфекціонізм, з однієї сторони, сприяє зростанню конкурентоспроможності на ринку праці та підвищенню професіоналізму, а з іншої – здатен викликати стрес, депресію, ворожіть та інші негативні психічні стани.
Пошук «досконалої людини» проводився багатьма дослідниками в різні періоди історії: Стародавній світ, Середньовіччя, Просвітництва, Новий час, Сучасний період. Перші розвідки можна віднести ще до часів Стародавньої Греції, де «ідеальною» вважалася людина, яка виконує свої державні обов’язки, не зважаючи на власні особисті потреби.
На сучасному етапі ж перфекціонізм вчені розглядають через призму особистості. На первинному етапі дослідження даного феномену проводилось виключно клінічною психологією та психіатрією, які перфекціонізм тлумачили, як патологічну аддукцію.
Класичні дослідження перфекціонізму включали лише один показник (фактор) – тенденцію особистості встановлювати вкрай високі стандарти. Згодом вчені дійшли висновку, що перфекціонізм – це багатовимірне явище.
У ХХ ст. виникли багатофакторні моделі перфекціонізму. Х’юїтт П. та Флетт Г. запропонували тривимірну модель перфекціонізму: – орієнтований перфекціонізм, об’єктно-спрямований перфекціонізм, соціально приписаний перфекціонізм.
Перфекціонізм, як багатовимірне явище має свою структуру. Більшість науковців виділяють наступні структурні компоненту даного явища: 1) особисті стандарти; 2) схильність до порядку; 3) тривога під час виконання завдань; 4) стурбованість помилками; 5) батьківський тиск.
Перфекціонізм, як складне явище має свої передумови та причини виникнення. Більшість науковців схиляються до думки, що він може виникнути ще в ранньому дитинстві, як наслідок батьківського тиску (батьківські очікування) або бажання батьківського схвалення. Також до основних умов виникнення перфекціонізму можна віднести наявність батьківського перфекціонізму. Доведено прямий зв'язок перфекціонізму матері та дитини.
Перфекціонізм має наступні моделі: позитивний і негативний, активний і пасивний, функціональний і дисфункціональний, адаптаційний і дезадаптаційний, здоровий і не здоровий та ін. .
Дослідження психологічних особливостей прояву перфекціонізму у вчителів відбувалось на базі Загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. с. Угринів. У дослідженні брало участь 46 осіб. Методики, що використовувалися – опитувальник перфекціонізму (Гаранян Н., Холмогорова А.), шкала перфекціоністської самопрезентації (П. Хьюїтт – Г. Флетт), факторна структура КДТП, шкала депресивності (А.Векк), опитувальник «Формула темпераменту» (А. Бєлов)).
Під час дослідження було встановлено, що переважна більшість респондентів проявили нормальний тип перфекціонізму (96%) та лише 4 % опитаних мають патологічний тип.
На основі опитувальника «Шкала перфекціоністської самопрезентації» (П. Хьюїтта – Г. Флетта) ми встановили, що переважна більшість респондентів (69%) проявили середній рівень перфекціонізму, 27% – низький та 4% – високий. Учителі, які проявили високий рівень перфекціонізму більш вимогливі до себе, чим до навколишніх людей. Вимоги, які вони ставлять перед собою зазвичай нереалістичні, а самі респонденти нездатні оцінити свої сильні і слабкі сторони та самовизначитись. Учителі із середнім рівнем перфекціонізму також мають високі вимоги до себе, але вони здатні в більшій мірі оцінювати обставини, що сприяють досягненню мети, і в існуючій ситуації і, можливо, в майбутньому. Вчителі із низьким рівнем перфекціонізму не замислюються про перспективи професійного та особистісного зростання, але вважають, що оточуючі їх люди пред’являють до них високі вимоги.
На основі опитувальника перфекціонізму (Гаранян Н., Холмогорової А.). ми вставили, що більшість опитаних вчителів, а саме 26 % мають завищені претензії та вимоги до себе. Це свідчить про те, що опитані вчителі висувають до себе занадто високі вимоги та мають намір стати кращими ніж вони є насправді. 32% опитаних мають завищенні стандарти діяльності при орієнтації на полюс «найуспішніших». Це свідчить про те, що вчителі мають за намір стати «еталоном» наслідування для своїх колег.48% респондентів сприймають інших людей як таких, що делегують високі очікування. Це свідчить про те що, педагоги сприймають навколишніх людей, як таких, що очікують від них досить високих результатів професійної діяльності. 18 % опитаних характеризуються селектуванням інформації про власні невдачі й помилки. Це свідчить про те що, у педагогів виникає страх перед невдачею. 4 % опитаних мають поляризоване мислення. Це свідчить про те, що вчителі, які відносяться до даної шкали, намагаються зробити все бездоганно.
Для більш змістовних результатів ми дослідили рівень депресивності респондентів, за допомогою опитувальника «Шкала депресивності» Бекка, та співставили їх з результатами дослідження рівня перфекціонізму. В ході дослідження ми отримали наступні результати: 71% опитаних не відчувають депресії, 18% – мають легку депресії, 11% – депресію середньої тяжкості. Важка депресія у респондентів відсутня. Згідно даних дослідження у вчителів з низьким рівнем перфекціонізму ми спостерігаємо 100% відсутності депресивного стану. Натомість у перфекціоністів з середнім рівнем ми спостерігаємо присутність депресивних станів. Так 18% опитаних вчителів проявили легку депресію, а у 11% ми виявили вже депресію середньої тяжкості. У 4% респондентів з високим рівнем перфекціонізму ми спостерігаємо депресію середньої тяжкості. Депресія у вчителів виникає як внаслідок постановки високих стандартів, страху невідповідності позитивним уявленням про них зі сторони, завищенних стандартів діяльності при орієнтації на полюс «найуспішніших», залежності від зовнішньої оцінки, селектування інформації з негативною основою, поляризованого мислення – «все або нічого».
За допомогою методики дослідження типу темпераменту за А. Бєловим ми встановили, що переважна більшість в колективі – це холерики (52%), друге місце посідають сангвініки (29%) та третє – флегматики (19%).У респондентів із низьким рівнем перфекціонізму домінантну позицію займає такий тип темпераменту, як сангвінік та складає 23%. Це пояснюється тим, що педагоги з низьким рівнем перфекціонізму менш замислюються над своїм професійним зростанням та більш спонтанні у виборі методів своєї діяльності. У вчителів із середнім рівнем перфекціонізму переважає такий тип темпераменту, як холерик, який складає 57% опитаних. Це пояснюється тим, що вчителі-холерики, які мають середній рівень перфекціонізму схильні до самовдосконалення, шляхом постановки перед собою високих цілей для досягнення значних результатів.У вчителів із високим рівнем перфекціонізму ми виявили тільки такий тип темпераменту, як холерик, який складає 4 %. Вчителі-холерики, які мають високий рівень перфекціонізму, пред’являють до себе високі вимоги. За рахунок того, що холерики досить самовпевнені – вони націлені на підвищення власної значущості в мікроколективі.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо у можливості удосконалення теоретико-методологічних конструктів вивчення професійних адикцій особистості, зокрема перфекціонізму та впровадженні системної діагностики його прояву та корекції.
Джерела та література:
- Вавілова А. С. Особливості невротичних проявів перфекціонізму в ситуації досягнення / А. С. Вавілова // Актуальні проблеми психології. – 2015. – Т. 1, Вип. 42. – С. 123 – 128.
- Грубі Т.В. Основні методики діагностики перфекціонізму / Т.В. Грубі // Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції : Роль і місце психології та педагогіки у фурмуванні сучасної особистості. – Х.: Центр педагогічних досліджень, 2016. – С. 59 – 63.
- Завада Ю. Модифікація опитувальника перфекціонізму Н. Гаранян, А. Холмогорової / Т. Ю. Завада // Психологічні перспективи. – 2015. – Вип. 26. – С. 120 – 133.
- Тягур Л. М. Феномен перфекціонізму в педагогічній діяльності викладача/ Л. М. Тягур// Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія педагогіка та психологія. – 2017. – Вип. 2. – С. 247 – 250.
inforum.in.ua@ukr.net