ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ЖИТТЄВОЇ СТІЙКОСТІ ТА БЕЗПОРАДНОСТІ СТУДЕНТІВ

Сучасне суспільство є досить динамічним у своєму розвитку, постійні зміни, що відбуваються в ньому, пред’являють до особистості завищені соціальні вимоги, що спрямовані безпосередньо на подолання повсякденних труднощів, котрі огортають усі сфери життя. Не кожна людина, стикаючись зі складними життєвими обставинами у повсякденному житті, може їм протистояти, а досить часто, навпаки, відчуває своє безсилля перед ними, нездатність вплинути на ситуацію, змінити чи зменшити її негативний вплив, і це призводить до формування безпорадності. Одним з основних чинників формування безпорадності являється, зокрема, низький рівень життєвої стійкості особистості.

Студентський період життя є найбільш сприятливим для формування життєстійкості, яка є складовою регуляторної системи особистості, важливою для підвищення фізичного і психічного здоров’я молоді при подоланні життєвих труднощів та особистісної реалізації у майбутньому. Проблема життєстійкості особистості у сучасному світі, що постійно змінюється, виходить на передній план наукового осмислення.

Саме тому, метою статті є теоретичний аналіз та емпіричне дослідження психологічних особливостей взаємозв’язку безпорадності та життєвої стійкості особистості.

Життєстійкість є системою переконань про себе, світ, відносини зі світом. Життєстійкість людини пов’язана з можливістю подолання різних стресів, підтримкою високого рівня фізичного і психологічного здоров’я, з оптимізмом, самоефективністю, суб’єктивною задоволеністю власним життям, здатністю до неперервного особистісного саморозвитку [1].

Поняття життєстійкості запропонували американські психологи С. Кобейса та С. Мадді [2]. Багатолітній досвід дослідницької праці змусив науковців звернути увагу на той факт, що життєві труднощі по різному впливають на поведінку людей. Одні, під впливом стресу мобілізуються, знаходять резервні особистісні ресурси, досягають успіху, а інші навпаки, впадають у стан апатії, байдужості, намагаються сховатися від нових можливостей, прагнуть зберігати попередній звичний стан, бояться змінювати що-небудь, що сприяє формуванню безпорадності особистості.

Основоположник психологічного феномену завченої безпорадності М. Селігман визначає її як психологічний стан, який формується внаслідок усвідомлення непідконтрольності подій і проявляється специфічними дефіцитами: когнітивним (нездатність сприймати сприятливі можливості для контрольованості результатів), емоційним (зневіра, знижена самоповага, депресія, тривожність через відсутність результату) і мотиваційним (низька ініціативність та наполегливість, відмова від втручання в ситуацію) [3].

Російські психологи розглядали безпорадність у взаємозв’язку з пошуковою активністю (В. Ротенберг і В. Аршавський), стильовими особливостями (М. Батурін), зовнішньою і внутрішньою мотивацією (Т. Гордєєва, І. Дев’ятовська), системою заохочень і покарань (В. Ромек), тощо. Найбільш розробленою є концепція особистісної безпорадності Д. Цирінг. В основі якої лежить поняття особистісної безпорадності як стійкого специфічного утворення особистісного рівня, яке поєднує певні особистісні властивості, песимістичний атрибутивний стиль і стійкі невротичні порушення [3].

Для досягнення поставленої мети нами було сформовано дослідницьку вибірку. Вибіркову сукупність склали 44 студенти 1-х – 4-х курсів різних факультетів СНУ імені Лесі Українки.

У емпіричному дослідженні ми використовували низку стандартизованих методик. А саме: «Тест життєстійкості» (С. Мадді, адаптація Д. Леонтьєва), «Самооцінка емоційних станів» (А. Уессман та Д. Рікс), «Тест на оптимізм» Л. Рудіної, методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса, тест на локус контролю Дж. Роттера.

На початку дослідження на основі отриманих показників атрибутивного стилю, самооцінки емоційних станів, потреби у досягненні успіху та особливостей локус контролю досліджуваних ми умовно виділили три групи студентів, які отримали назви «безпорадні» (19,3 %), «самостійні» (26,4 %) і «змішана група» (54,3 %). До групи «безпорадних» увійшли досліджувані з високими показниками песимізму, негативних емоційних станів, низькими показниками потреби у досягненні успіху та екстернальним локусом контролю. До групи «самостійних» увійшли студенти з протилежними показниками.

За результатами проведеної методики «Тест життєстійкості» (С. Мадді, адаптація Д. Леонтьєва) виявлено взаємозв’язок життєвої стійкості з безпорадністю та самостійністю. Отримані результати свідчать про те, що безпорадні студенти характеризується більш низьким рівнем життєстійкості, а самостійні, навпаки, – більш високим, ніж у звичайній вибірці; у змішаній групі – показник життєвої стійкості у межах норми. Високий рівень вираженості життєстійкості у самостійних студентів перешкоджає виникненню внутрішньої напруги в стресових ситуаціях за рахунок стійкого подолання стресів і сприйняття їх як менш значущих. А також дає їм можливість активно вирішувати життєві завдання, незважаючи на присутність стресогенних факторів. Самостійні респонденти є більш відкритими, доброзичливими; більш впевнені в собі і вважають світ доброзичливим і великодушним.

Таким чином, результати теоретичного аналізу наукових джерел та емпіричного дослідження дають підстави стверджувати про наявність тісного взаємозв’язку життєвої стійкості та безпорадності студентів. «Безпорадні» студенти характеризується більш низьким рівнем життєстійкості, що впливає на їх поведінку, зводячи до мінімуму активні дії, спроби змінити що-небудь. Такі люди «передбачають» відсутність успіху, роблять менше зусиль і відповідно домагаються менших результатів. Відсутність результатів, в свою чергу, підкріплює переконання в марності дій.

Джерела та література:

1. Кузікова С. Б. Психологічні основи становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці: монографія / С. Б. Кузікова ; Сум. держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка. – Суми : МакДен, 2012. – 410 с.
2. Мадди С. Р. Смыслообразование в процессе принятия решений / С. Р. Мадди // Психологический журнал. – 2005. – Т. 26. – № 6. – С. 87-101.
3. Малімон Л. Я. Психологія особистісної безпорадності студентів : монографія / Л. Я. Малімон, Т. І. Дучимінська. – Луцьк : Вежа-Друк, 2015. – 192 с.