ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО РЕАГУВАННЯ НА СТРЕСОГЕННІ СИТУАЦІЇ ШКОЛЯРІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Актуальність дослідження даної проблеми зумовлена реформуванням початкової ланки освіти, впровадженням реформи Нової Української школи (НУШ). Емоційне реагування школярів на різні події безпосередньо пов’язане із впливом педагогів, батьків, наставників, котрі є учасниками постійних трансформаційних умов життя у нашій країні. Учні початкової школи змушені адаптовуватись до тих нових освітніх вимог, відповідно їхнє емоційне реагування відбиває загальні групові тенденції у новітній школі.

Висвітленням питання емоцій, емоційного реагування, зокрема емоційного стресу займались такі науковці як П. К. Анохін, Г. Селье, Б. І. Додонов, Л. М. Веккер, К. К. Платонов,О. П. Єлисеев, Т. К. Злобіна, К. Ізард, А. В. вальдман та інші. Емпіричне дослідження стресу та вплив стресогенних ситуацій на особистість засвідчують праці В. К. Вілюнаса, Н. М. Трунова, Ю. М. Губачева, А. І. Захарова, Г. К. Усачева, П. Екманом та іншими.

Мета статті: дослідження емоційного реагування дітей молодшого шкільного віку на стрессогенні ситуації. Емоційний стан школяра молодшої школи обумовлений внутрішніми відносинами у сімї «дорослий – дитина» та міжособистісною взаємодією з однолітками в системі «дитина –дитина»; «дитина – школа».

Вибірку склали учні початкої школи (66 осіб, віком 7-8 років). Дослідження проводилось на базі Луцької НВК «Гімназії № 14 імені Василя Сухомлинського». Методи дослідження – бесіда, аналіз, кольоровий тест Люшера, адаптований та перероблений опитувальник Басса-Дарки для дітей молодшого шкільного віку 5 -8 років.

Емоції мають сильний мотивуючий вплив на організацію поведінки, їх цінність у мобілізації думок, енергії у продуктивне русло є безперечна [1; 2; 3]. На думку Пола Екмана, саме емоцій визначають якість нашого життя, те як ми спілкуємося із друзями, рідними, близькими [3]. З одного боку вони допомагають нам, згуртовують на виконання тої чи іншої роботи, з іншого боку можуть здійснювати негативний дезорганізуючий вплив.

У дітей молодшої шкільної ланки характерний страх емоційної та соціальної ізоляції, бути чи стати не «тим» кого хочуть побачити наставники, батьки, вчителі. Діти бояться не відповідати загальним нормам, очікуванням з боку значимих дорослих. Дослідник П. Екман стверджує, що саме на зміну страху найчастотніша продукована реакція – гнів [3]. Дана емоція може бути направлена як ззовні так і в середину самої дитини. Жоден із цих способів реагування не є конструктивним. У ході нашої бесіди з учнями була проведена психокорекційна робота з метою формування конструктивних взаємин дитини із однолітками та дорослими протягом трьох місяців. Нами були проведені заняття із розпізнавання різних емоцій, станів, переживань з метою покращення емоційного інтелекту школярів. Розуміння та усвідомлення власного емоційного реагування є певною запорукою та кроком до стабілізування емоційного реагування при стресогенній ситуації.

Емпіричне дослідження за методиками засвідчило середній рівень емоційної нестабільності. Таким чином у 78 % опитаних учнів найчастотнішим виявився тип емоційного реагування – роздратування та вербальна агресія на стресогенні ситуації. Такі результати пояснюються виникненням нових умов навчання, усвідомленням власного соціального «Я», що накладає відбиток у самоспостереженні, зародженні рефлексії власних дій. Діти уже усвідомлюють власні вчинки, можуть свідомо створювати незручності, переживання іншим. Вони надзвичайно гостро реагують на зауваження з боку значимих дорослих. Тому такі характеристики емоційного реагування як відчуття провини, образливість мають високі показники серед опитаних такої вікової категорії школярів. Дані статистичної обробки результатів (розрахунок рангової кореляції Спірмена, факторний аналіз), засвідчив взаємозв’язки між змінними обох методик.

Висновки: отримані результати засвідчують нашу гіпотезу про те, що емоційний стан молодшого школяра обумовлений традиціями та стилем виховання у сім’ї, родині. Стресогенні ситуації, які виникають у період навчанні в початковій школі здатні глибоко вплинути на невротичний стан дитини, що може викликати нестійкі емоційні реакції, стани. Перспективою подальших наукових досліджень вбачаємо у розширенні вибірки досліджуваних та методичного інструментарію; впровадження психокорекційних тренінгів для встановлення емоційного благополуччя школярів.

Джерела та література:

1. Василюк Ф. Е. Психология переживания / Ф. Е. Василюк. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 200 с.
2. Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Е. П. Ильин. – М.: Эмоции и чувства. – СПб.: Питер, 2002. – 752 с.
3. Экпан П. Психология эмоций. Я знаю, что ты чувствуешь./ Пол Экман. – СПб. : Питер, 2013. – 334 с.