ОСОБЛИВОСТІ СФОРМОВАНОСТІ ШКІЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ В УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

Зміни в освіті, зокрема, реформування Міністерством освіти і науки України початкової шкільної ланки та створення Нової української школи, передбачає не лише зміни у ставленні до процесу навчання та виховання і побудові шкільної взаємодії «вчитель-учень» за новим принципом, а й створення школи, у якій дітям буде приємно навчатися, не боятися висловлювати власну думку та бути активними, вміти працювати в команді та співпрацювати, й не лише отримувати знання, а мати змогу застосовувати їх на практиці та переносити у позашкільне життя. У зв’язку з цим важливого значення набуває формування позитивної мотивації навчання, уміння вчитися та заохочення дітей до оволодіння новими знаннями, вміннями та навичками.

Незважаючи на велику кількість праць, присвячених вивченню питань формування, зміни та загалом специфіки шкільної мотивації, інтерес науковців та актуальність цієї проблематики й досі не зник. Оскільки проблема мотивів та мотивації шкільного навчання – це питання якості навчальної діяльності школярів [2, 3].

У психологічній науці під мотивами розуміють «те, що спонукає діяльність людини, заради чого вона працює». У ролі мотивів можуть виступати потреби й інтереси, потяги й емоції, установки й ідеали [3].

Мотиви як психологічні фактори людської поведінки, діяльності посідають чільне місце в структурі особистості, пронизуючи її основні структурні утворення: спрямованість, характер, емоції, здібності, діяльність [3,4].

Мета статті полягає у теоретичному опрацюванні поняття мотивації у психолого-педагогічній літературі та емпіричному з’ясуванні особливостей сформованості шкільної мотивації в учнів молодших класів.

Дослідження проводилося на базі КЗ «Луцького НВК №9 Луцької міської ради». Було продіагностовано 31 школяр третього класу. Вік опитаних 8-9 років. Причому варто зазначити, що учні відповідного класу навчаються за програмою «Природознавство» розділ «Охорона і збереження природи» (Т.П.Гільберг, Т.В.Сах, Д.Д.Біда).

Діагностовані були поділені на дві групи: група 1 – учні-хлопчики (16 осіб) та група 2 – учні-дівчатка (15 осіб). Відсотковий розподіл діагностованих за методикою вивчення мотивації школяра до навчання (О.Ануфрієв, С.Костроміна) зображено на рис.1.

Рис.1 Відсотковий розподіл діагностованих дітей згідно методики вивчення мотивації школяра до навчання

Примітка: 1-висока навчальна активність, 2-практично сформоване ставлення до себе як до школяра, 3-школа швидше приваблює позашкільними справами, 4-ставлення до себе як до школяра не сформоване, 5-негативне ставлення до школи

Отже, як бачимо, у 37,4% діагностованих хлопців сформоване позитивне ставлення до школи, але школа більше їх приваблює позашкільними справами, тобто вони швидше орієнтовані на навчальні екскурсії, відвідування з класом якихось цікавих місць, можливість показати себе у шкільних концертах та конкурсах тощо. Також визначено три групи хлопців по 18,8% опитаних в кожній: в першій – учні, в яких практично сформоване ставлення до себе як до школяра; в другій – визначено не сформоване ставлення до себе як до школяра; в третій – сформоване ставлення до себе як до школяра і висока навчальна активність. У 6.2% (у одного хлопця) – констатовано негативне ставлення до школи загалом.

У дівчат відсотковий розподіл відповідних показників виявився дещо іншими: по 33,3% респондентів мають високу навчальну активність та практично сформоване ставлення до себе як до школяра; у 20% осіб сформоване позитивне ставлення до школи, але школа більше їх приваблює позашкільними справами; у 13,4% дівчат – ставлення до себе як до школяра не сформоване і у жодної дівчинки загалом не було визначено негативного ставлення до школи.

Результати методики дослідження мотивації навчання (М.Гінзбург) дозволили визначити домінуючи мотиви навчання в учнів. В групі хлопців: у 6,2%  осіб визначено домінуючими зовнішній та ігровий мотиви; у 12,5% – мотив оцінки; у 37,4%  – соціальний та навчальний мотиви. 

У дівчат в 33,3% осіб було визначено домінуючими соціальний та навчальний мотиви, а також мотив оцінки. В 20%  осіб – визначено зовнішній моив та у 13,4% дівчат спостерігаємо позиційний мотив.

Отже, «мотивація», як визначення системи факторів, детермінуючих поведінку особистості (потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення тощо) і як характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні, є одним з ключових понять, яке потрібно враховувати під час організації навчального процесу та розробки освітніх програм для молодших школярів.

Подальший науковий пошук вбачаємо у розширенні вибірки досліджуваних та ускладненні методичного інструментарію для проведення емпіричного дослідження і з’ясування зв’язку між особливостями сформованості навчальної мотивації та впровадженням новітніх навчальних програм в початковій ланці.

Джерела та література:

1. Божович Л.И. Изучение мотивации поведения детей и подростков / Л. И. Божович. – М., 1972.– 224 с.
2. Занюк С. Мотивація діяльності: спонукання, активність, успіх / С. Занюк. – Луцьк, 1998. – 224 с.
3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / И. Е. Ильин. – СПб: Издательство «Питер», 2000 – 512с.
4. Усе про мотивацію / уклад. А. Г. Дербеньова. — Х.: Вид.група «Основа», 2012. — 207, [1] с.: схеми, рис., табл. — (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).