ЯВИЩЕ АКАДЕМІЧНОЇ ПРОКРАСТИНАЦІЇ У СТУДЕНТСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ

Постановка наукової проблеми та її значення. На сьогоднішній день, термін прокрастинація є відносно новим для вітчизняної психології. З англійської мови, слово procrastination поки що звучить незвично для більшості людей, проте феноменологія, що позначається цим словом, знайома кожному. Підготовка до іспиту в ніч перед здачею, відкладання на потім важливих рішень, поїздок, телефонних дзвінків – все це прояви прокрастинації.

Вперше термін «прокрастинація» в психологічну практику ввів П. Рінгенбах, розкривши даний феномен у своїй книзі «Прокрастинація в житті людини». У дослідженні в цій області займалися також  такі дослідники як  А. Елліс і В. Кнаус, опублікувавши свої наукові вишукування в книзі «Подолання прокрастинації». Пізніше над вивченням феномена прокрастинації працювали: Дж. Бурка і Л. Юен; М. Аіткен; Л. Манн; Н. Мілгрем; Л. Соломон і Е. Роблюм; К. Лей; та ін. У вітчизняній психології дана проблема привернула увагу дослідників в кінці XX століття (Н. А. Шухова, Е. Л. Михайлова, Я. І. Варварічева, С. Б. Мохов, та ін).

Психологи часто визначають прокрастинацію як механізм боротьби з тривогою, пов’язаною з начинанням або завершенням яких-небудь справ, ухваленням рішень. Називаються три основні критерії, на підставі яких поведінка людини визначається як прокрастинація: контрпродуктивність, даремність, відстрочення. Сучасна психологія схиляється до того, що прокрастинація — це вираз емоційної реакції на планові або необхідні справи. Залежно від характеру цих емоцій, прокрастинація ділиться на два фундаментальні типи: «розслаблена», коли чоловік витрачає час на інші, приємніші заняття і розваги, і «напружена», пов’язана із загальним перевантаженням, втратою відчуття часу, незадоволеністю власними досягненнями, неясними життєвими цілями, нерішучістю і невпевненістю в собі.

Досить недавно виділився окремий напрямок дослідженні проблеми прокрастинації, присвячений вивченню відкладання виконання учбових завдань, – академічна прокрастинація. Вважається, що саме учбовий процес характеризується умовами, в яких найчастіше виникає прокрастинація, приводячи до негативних наслідків. Згідно з наявними даними, прокрастинація є одним з найбільш істотних чинників, що породжують труднощі в навчанні.

Метою роботи є теоретично розглянути особливості явища академічної прокрастинації прокрастинації\.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Успішність навчальної діяльності молодої людини визначається освоєнням нових для нього особливостей навчання у ВНЗ. У процесі навчання складається студентський колектив, виробляються навички та вміння організаційної роботи, формується система роботи з вироблення професійно значущих якостей особистості.

Таким чином, студентський вік характеризується досягненням найвищих, пікових результатів, які базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку.

Разом із тим початок навчання у ВНЗ є високо стресогенним життєвим періодом: у ньому представлено критичну життєву подію (зміна стадії життєвого циклу), в ряді ВНЗ мають місце інтенсивні повсякденні навчальні перевантаження.

В. Бикова, досліджуючи особливості студентської прокрастинації, стверджує, що причини й особливості прояву прокрастинації у студентів і дорослих є різними. Прокрастинація у студентів виникає найчастіше в ситуаціях і справах, пов’язаних з інтелектуальною напругою, вимагаючи самоорганізації та планування діяльності, що характеризуються відтермінованою винагородою, з недостатньою мотивацією, необхідністю взаємодії з людьми, які викликають негативні емоції. Серед причини появи синдрому прокрастинації у студентів вона називає: не улюблена робота, нудна і неприємна справа, якою потрібно займатися; невміння розставляти пріоритети; неясність головних життєвих цілей, власних спрямувань; невміння організувати себе і свій час; відсутність мотивації; невпевненість у своїх силах.

Причини виникнення, види прокрастинації, її наслідки широко відображені в зарубіжній літературі. Проводячи узагальнений теоретичний аналіз із цієї проблематики, виділяється кілька підходів вивчення даного феномена, зокрема дослідники виділяють три види поведінки у прокрастинаторів [5]: збуджені прокрастинатори, уникаючі прокрастинатори, захисна тактика визначення мети. Також виділяються п’ять типів прокрастинації:

1. Прокрастинація як життєва тактика – відсутність навичок при виконанні щоденних, рутинних обов’язків, що спостерігаються впродовж усього життя і пов’язані з невмінням керувати часом.
2. Прокрастинація у прийнятті рішень – неможливість приймати рішення в певний період.
3. Невротична прокрастинація – неможливість приймати вчасно життєво важливі рішення.
4. Компульсивна прокрастинація – хронічне зволікання в поведінці.
5. Академічна прокрастинація – труднощі у виконанні завдань у потрібний термін під час навчання.

Основними причинами академічної прокрастинації вважаються: відсутність мотивації та в широкому сенсі – порушення мотиваційно-вольової сфери, стрес як наслідок невпевненості та страху перед майбутнім, або, навпаки, перфекціонізм. Але найпоширенішими є такі причини, як невміння вибудовувати ієрархію цілей і цінностей та планувати свою діяльність, недостатність безпосередньої комунікації з оточенням і надлишок віртуальної. За дослідженнями С. Мохової та А. Неврюєва, основними причинами академічної прокрастинації є: хвороби, соціальні та сімейні проблеми, брак мотивації й інтересу, зайва самовпевненість, лінь, недостатність керівництва та консультацій із боку викладачів, безпорадність, низький рівень комунікації, зовнішні відволікаючі фактори. Нерідко це призводить до зниження успішності, підвищення рівня тривожності, часто – до утворення комплексу неповноцінності та, як результат, до відмови від подальшого навчання. Тож, щоб знизити рівень академічної прокрастинації, викладачам потрібно уважніше ставитися до студентів, увести ефективну систему заохочень, сприяти розвитку академічних зв’язків між студентами, логічно розподіляти певні види робіт на дрібніші складники.

Висновок і перспективи подальших досліджень. Отже, головними причинами академічної прокрастинації є: хвороби, соціальні та сімейні проблеми, брак мотивації й інтересу до навчання, зайва самовпевненість, лінь, неякісні керівництво навчальною діяльністю та консультації викладачів, безпорадність окремих студентів, недостатність безпосередньої комунікації та надлишок віртуальної, зовнішні відволікаючі фактори. Прокрастинація призводить до зниження рівня якості успішності, підвищення рівня тривожності, іноді – до відмови від подальшого навчання. Серед заходів, що можуть допомогти знизити рівень академічної прокрастинації, ми визначаємо: уважніше ставлення викладачів до студентів, урахування їхніх індивідуальних особливостей у процесі навчання, уведення системи заохочень, сприяння розвитку академічних зв’язків і взаємодопомоги між студентами, упровадження різноманітних методів і технологій навчання, застосування ефективних систем планування та форм виконання завдань студентами. Боротися з цим явищем допомагають техніки управління часом (тайм-менеджмент) та навички планування часу.

Перспективою подальшого дослідження є визначитися на скільки це є більш медична, психологічна чи педагогічна проблема. Виявити взаємозв’язок між  розвитком вольових процесів, цілеспрямованістю, а можливо і локусом контролю та рівнем прокрастинації. Дослідити чи існує зв'язок між статтю людини та її віком і прокрастинацією та зробити спробу розробити психологічні способи коректування стану хронічної прокрастинації.

Джерела та література:

1. Варваричева Я. И. Психологические механизмы феномена лени / Я. И. Варваричева // Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. – Секция «Психология».  – М. : Изд-во МГУ, 2009. – С. 56-60.
2. Ильин Е. П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень / Е.П.Ильин.  –  М.:  Питер, 2011. – С. 37-47.
3. Ильин Е. П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2011. – 224 с.
4. Мажирина Н. Прокрастинация – болезнь откладывания на потом. [Электронный ресурс] /  Н. Мажирина // Явище прокрастинації. – 2009. – Режим доступа :http://vatolin.info/articles/2011_04_10_prokrastinatiia.shtml. – Назва з екрану.
5. Zimbardo, P., Boyd, J. The time paradox. The new psychology of time, that will change your life. New York : FreePress, 2008. 368 р. [in English].