В даній науковій роботі нами представлено аналіз психологічного феномену саморегуляції. Зокрема, наукове вивчення саморегуляції як специфічного процесу в живих системах почалося на початку XX століття.
У зарубіжній психології саморегуляція вивчалася в рамках біхевіориського напрямку (Ф. Кенфер), психології мотивації (А. Бандура, X. Хекхаузен), когнітивної психології (Ю. Куль, П. Крамп, Ж. Нюттен), соціальної психології (М. Кун, Ч. Кулі, Т. Шибутані) і ін [2].
У вітчизняній психології різні питання саморегуляції розглядалися в роботах К. Л. Абульханової-Славської, П. К. Анохіна, Б. В. Зейгарник, О. А. Конопкіна, А. Н. Леонтьєва, В. І. Моросанова, В. Н . Мясищева, С. Л. Рубінштейна та ін.
Психологічне розкриття сучасної студентської молоді залежить від такого психологічного феномену як емоційна саморегуляція. Дослідженням цього психологічного явища займалися та займаються такі вчені як Г.О. Балл, В.А. Бодров, М.Й. Боришевський, А.В. Брушлінський, Л.Ф. Бурлачук, Е.М. Коноз, О.О. Конопкін, А.Б. Кузьміна, Б.Ф. Ломов, В.І. Моросанова, Н.В. Наумчик, С.Д. Смірнов, О.Я. Чебикін, Л.Г. Яновська тощо.
На думку дослідників, сфера саморегуляції характеризується насамперед свободою вибору цілей і засобів їх досягнення, усвідомленістю їх вибору, свободою думки, самокритичністю, умінням співвідносити свою поведінку з діями інших людей, рефлексією, оптимістичністю. Саме емоційна саморегуляція допомагає особам краще взаємодіяти з іншими у середовищі, яке їх оточує. Питання емоційної саморегуляції залишається неоднозначним, його трактування та розуміння у різних дослідників є різним.
Студентський вік є особливий період життя і розвитку особистості. Студентство у вітчизняній психології розглядається як особлива соціальна категорія, специфічна спільність людей, організаційно об'єднаних навчанням у вищому навчальному закладі.
Зріла юність або рання дорослість, яка, відповідно до вікової періодизації вітчизняних психологів, охоплює вік від 16-17 до 24-25 років, – основний вік, який припадає на студентський період життя. Зрілий юнацький вік або вік ранньої дорослості – це період завершення фізіологічного дозрівання організму, формування зовнішнього тілесного вигляду дорослої людини, юридичного і офіційного визнання дорослості.
Соціальна ситуація розвитку студента реалізується через систему його переживань, установок, усвідомлення свого внутрішнього світу, своїх психологічних якостей і можливостей з погляду перспектив подальшого самостійного життя, що проявляється в спілкуванні і взаєминах зі старшими й однолітками, сприйнятті референтної групи, у ставленні до навчання і окремих навчальних предметів.
Основні тенденції спілкування сучасного юнацтва з однолітками виявляються у внутрішньо-груповому спілкуванні стосовно навчання, спілкуванні за інтересами. У сфері життєво важливих питань молодь часто звертається за допомогою і порадою до старшого покоління.
Відповідно до досліджень М. І. Дьяченко і Л. О. Кандибович [1], вік 18-20 років – це період активного розвитку всіх видів почуттів, особливо моральних і естетичних, підвищеної емоційної чутливості (подразливості) до різних обставин навколишнього життя. За даними цих дослідників, для емоційних процесів студентів в навчанні характерні: велика інтенсивність (особливо інтелектуальних відчуттів), різноманітність, чергування емоцій, прискорене формування вищих почуттів. В діяльності студентів емоції і почуття виступають в ролі регулятора, що підсилює і спонукає психологічну активність, впливає (позитивно або негативно) на сприйняття і переробку інформації, на спрямованість уваги і дії.
Емоційно - вольові якості в діяльності студентів тісно пов'язані з увагою, мисленням, уявою, пам'яттю, емоціями, відчуттями особистості. Рівень їх розвитку у студентському віці в навчальній діяльності може бути різним. Це залежить від мотивів їх поведінки та навчання, досвіду, звичок і переконань. Відповідно до досліджень науковців, в студентському віці помітно зміцнюються ті вольові якості, яких не вистачало повною мірою в старших класах: цілеспрямованість, відповідальність, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива в навчальному пізнанні, мотивація навчальних досягнень, уміння володіти собою [3].
Отже, як показав аналіз джерел з проблеми дослідження, перспективним та актуальним сьогодні є проблематика саморегуляції особистості студенства. Шляхом теоретичного аналізу медичної та психологічної літератури встановлено, що студенство відіграє велику роль в характері гармонізації різних сфер психологічного здоров'я особистості. Нами проаналізовано зміст і співвідношення основних понять, які стосуються практичної психології, таких як: емоції і емоційної саморегуляції. Емоції - це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. Емоційна саморегуляція - внутрішня активність особистості, спрямована на приведення емоційних явищ до певних правил і норм.
Перспективою подальшого дослідження є вивчення індивідуальних особливостей саморегуляції в студентському віці, які потребують подальшого експериментального дослідження. Для цього необхідні емпіричні дослідження на великій вибірці та розробка індивідуальних психокорекційних програм психологічної допомоги в студентському віці та їх своєчасне впровадження.
Джерела та література:
- Дьяченко М. И. Психология высшей школы: учеб. пособ. [для вузов]. / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Минск.: изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1978. – 92 с
- Зарицька В.В. Саморегуляція емоцій в структурі емоційного інтелекту / В.В. Зарицька // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Психологія». – 2010. – № 6. – С. 33-37.
- Шляпніков, В.Н Дослідження вольової регуляції в сучасній зарубіжній психології [Текст] / Шляпніков, В.Н. // Питання психології. - 2009, - № 2, - 135-144 с.
inforum.in.ua@ukr.net