АКАДЕМІЧНА ПРОКРАСТИНАЦІЯ, ЯК ЧИННИК БЛОКУВАННЯ ДІЯЛЬНІСНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Одним із вагомих психологічних чинників зниження ефективності навчального процесу у ВНЗ є феномен академічної прокрастинації (свідомого, ірраціонального відкладання виконання поточних та підсумкових завдань студентами), що приводить до втрати суб¢єктом можливостей керувати навчальною ситуацією і блокує процес смореалізації особистості в освітньому просторі.

З метою виявлення зв¢язків між феноменом прокрастинації та особливостями діяльнісної самореалізації особистості в освітньому просторі  проводилось досліження специфіки прояву прокрастинації в процесі  вивчення  університетського курсу іноземної мови. Зокрема розглядались стратегії прокрастинації, що переважають в процесі виконання студентами поточних завдань та під час академічної сесії в адаптаційному періоді  університетського навчання.

Прокрастинація в дослідженні розглядалась як  складний, зумовлений різними причинами феномен, що проявляється в свідомому, добровільному, іраціональному відкладанні певних завдань або справ, з визнанням та усвідомленням негативних наслідків, емоційним переживанням почуттів  провини та тривоги,   емоційним дискомфортом.

Спираючись на окреслені характеристики, вивчались особливості прояву феномену прокрастинації в парадигмі діяльнісної самореалізації, як  реалізації людиною власних буттєвих цінностей та смислу свого існування в освітньому просторі, відповідно до внутрішнього світу особистості, її глибинних інтересів, ціннісних орієнтацій та установок, яке здійснюється через власні зусилля, співдіяльність і співтворчість з іншими людьми через  успішне опанування рольових функцій в різних формах діяльності, що конструюють освітній простір. Діяльнісна самореалізація має складові, етапність формування, сенситивні періоди формування структурних характеристик, її специфікою  є спрямованість (мотиваційна, цільова, предметна) на себе.

Відповідно наведеним уявленням про феномен прокрастинації та особливості діяльнісної самореалізації особистості в освітньому просторі зроблено припущення, що в адаптаційному періоді університетського навчання академічна прокрастинація вносить переважно елемент деструкивності в ефективність навчального процесу й сповільнює становлення суб¢єктних характеристик студентів.

В результаті дослідження виявлено, що студенти  з різним рівнем прокрастинації розрізняються рівнями осмислення, суб¢єктного відображення смислів та мети навчання. Студенти з низьким рівнем прокрастинації отримують задоволення від процесу виконання завдань, орієнтуючись на  оволодіння іноземною мовою в якості мети, їм притаманна осмисленість навчання, вони пов¢язують оволодіння іноземною мовою з життєвими особистісними цілями. Рівень прокрастинації впливає на оцінку власних академічних можливостей та досягнень, ефективність та на на ступінь задоволення власною самореалізацією в навчальному процесі. В свою чергу високий рівень прокрастинації пов¢язаний з відсутністю планування та побудови смислових орієнтирів навчання. Прослідковано дію внутрішніх чинників блокади самореалізації, зокрема мотивації уникнення невдач, яка при значному вираженні блокує діяльнісну самореалізацію студента в навчально-пізнавальній діяльності.  Відповідно високий рівень прокрастинації у студентів пов¢язаний із мотиваційною недостатністю, низьким рівенем начальних домагань та несформованою оцінкою своїх навчальних можливостей.  Також рівень прокрастинації корелює із специфікою структурних взаємозв¢язків діяльнісної самореалізації особистості.

Отже підтверджені настанови про існування причинно-наслідкових  зв¢язків-між особистісними смислами, значеннями  освітнього простору і вибором особистістю домінуючих конструктивних-деструктивних стратегій  поведінки в навчальному процесі, зокрема стратегією прокрастинації,  а також між  актуалізацією потреби самопізнання, розвитком рефлексивних компонентів і активним поступом в освітньому просторі, розвитком пізнавальної активності і актуалізацією потреби самопізнання. Академічна прокрастинація не пов¢язана із конструктивним переплануванням стратегій навчання й не грунтується на адекватній рефлексії суб¢єктом навчання власних можливостей та особливостей навчальної ситуації, отже вносить деструктивеий вплив на ефективність навчання та процес самореалізації особистості в освітньому просторі.