ЧАСОВА ПЕРСПЕКТИВА ОСОБИСТОСТІ ТА ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ

Постановка проблеми та її значення. Питання психології часу, поза сумнівом, є актуальним. ХХІ століття характеризується швидкою динамікою розвитку різних сфер життя людини та потребою чіткого тайм-менеджменту. Поза вмінням правильної організації часу власного життя, людина втрачає можливість досягнення поставлених цілей, а, отже, й переживати стан задоволення собою та життям.

Метою запропонованого дослідження є вивчення фізичних і психологічних компонентів якості життя в осіб з різною часовою перспективою.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів. Аналізуючи зміст психологічних досліджень останніх років (К. Абульханова-Славська, Т. Березіна, О. Бобрус, С. Бондаревич, Т.  Єрофеєва, Ф. Зімбардо, Н. Калугіна, Д. Леонтьєв, В. Моргун, Ю. Стрєлков та ін.), можна дійти висновку, що в сфері уваги сучасної науки виокремилося специфічне явище – психологічний час, складне  та багаторівневе утворення, яке торкається багатьох, без сумніву, цікавих, і водночас недостатньо досліджених аспектів.

Різноплановість досліджуваної феноменології сприйняття часу зумовлена, перш за все, існуючим у психології різноманіттям визначень і тлумачень часу як предмета психологічного дослідження, хоча певні напрямки його вивчення бачаться на сьогодні чітко окресленими.

Наша робота також є доповненням до тих теоретико-емпіричних пошуків, які є на сьогодні в психології. Емпіричною базою дослідження виступили матеріали 30-ьох осіб – студентів факультету психології, віком від 19-и до 22-х років. Діагностичним інструментом для роботи були методики: «Анкета оцінки якості життя» SF-36 (для дослідження індивідуального рівня благополуччя) і «Опитувальник часової перспективи» Ф. Зімбардо (ZTPI) (для діагностики часових орієнтацій особистості).

Наш емпіричний пошук був орієнтований на з’ясування фізичних і психологічних компонентів якості життя в осіб з різною часовою перспективою.

Проаналізуємо результати, отримані за методикою «Анкета оцінки якості життя» SF-36. Результат розподілу середніх значень показника «Фізичне здоров’я» зафіксував найвищий бал по групі досліджуваних і, відповідно, найбільший вплив на якість життя  має шкала «Фізичне функціонування» (34% від усіх шкал за компонентом «Фізичне здоров’я»), також наявна незначна відмінність із шкалою «Загальне здоров’я» (32%). Більша частина досліджуваних має хороший рівень фізичного здоров’я. 

Оцінюючи середні значення компонента «Психологічне здоров’я» домінуючий серед досліджуваних та найбільш вагомий вплив має шкала «Життєздатність» (у відсотковому розподілі це становить 26% від усіх шкал за компонентом «Психологічне здоров’я»), що свідчить про переважаючу і досить високу життєву активність досліджуваних. Незначна відмінність у значеннях спостерігається зі шкалами «Психічне здоров’я» (25% відповідно). Майже на однаковому рівні по вибірці досліджуваних знаходяться показники «Психологічного компонента здоров’я» за шкалами «Емоційне функціонування» (24% відповідно) та «Соціальне функціонування» (25% відповідно).

Серед середніх показників шкал за методикою «Опитувальник часової перспективи» Ф. Зімбардо з-поміж усієї вибірки досліджуваних найбільш вираженим є показник за шкалою «Позитивне ставлення до минулого» (23% осіб серед загальної вибірки дослідження). Позитивне ставлення до минулого може відображати приємні події, які людина дійсно пережила, або свідчити про позитивне ставлення, що дозволяє людям бачити найкраще з найважчих ситуацій. З точки зору психології, те, що люди думають про своє минуле, впливає на їх поточні думки, почуття і поведінку більшою мірою, ніж те, що дійсно сталося в минулому.

Зафіксовано також, вираження серед досліджуваних шкали «Орієнтація на майбутнє» (23% осіб із загальної вибірки дослідження). Досліджуваним із орієнтацією на майбутнє притаманні планування майбутніх цілей та цілеспрямованість на шляху здійснення задуманого.

Найменше відсоткове значення, а також найменш вираженими серед досліджуваних отримали шкали «Негативне ставлення до минулого» (17% осіб) та «Фаталістичне теперішнє» (16% відповідно).

Порівняльний аналіз результатів досліджуваних за дома методиками, дає змогу спостерігати наступне:  досліджувані із вираженим показником за шкалою «Життєздатність» більшою мірою орієнтовані на позитивне ставлення до минулого та  відповідну орієнтацію на майбутнє. Дослідження зафіксувало, що найменш вираженим для групи досліджуваних із переважаючим показником шкали «Життєздатність» є спрямованість на фаталістичне теперішнє.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Здійснене теоретико-емпіричне дослідження дає змогу стверджувати, що спосіб, у який людина структурує власний час життя, його ставлення до власного минулого, теперішнього і майбутнього нерозривно пов’язані з різними аспектами її психологічного та фізіологічного здоров’я. Орієнтація на ту чи іншу часову рамку відображає його ставлення до орієнтованої на здоров’я поведінки і визначає її дотримання.

Проведене дослідження дало змогу отримати низку результатів і виявити наступні особливості. За допомогою анкети SF-36, було виявлено, що у більшості  досліджуваних фізичний компонент здоров’я в якості життя переважає над психологічним. В проведеному дослідженні, респонденти  із високим рівнем якості життя орієнтовані переважно на майбутнє, позитивне минуле і гедоністичне теперішнє. Це свідчить про те, що тимчасова перспектива хоч і дещо звужена, але залишається збалансованою. Для збалансованої часової перспективи характерні висока орієнтація на позитивне минуле, помірно висока вираженість орієнтації на майбутнє, середня представленість у свідомості орієнтації на гедоністичне теперішнє, низький рівень орієнтацій на негативне минуле і фаталістичне теперішнє. Збалансована часова перспектива характеризується наявністю життєвих цілей, почуттям осмисленості існування, відчуттям цінності того, що було в минулому, відбувається у теперішньому і буде відбуватись у майбутньому. Особи, яким притаманна збалансована часова перспектива,  вважають, що найбільшого задоволення можна досягти, навчаючись на власному, як позитивному, так і негативному досвіді. Така життєва позиція допомагає знизити і легше переносити тривогу, пов’язану з вибором майбутнього.

Досліджувані із низьким рівнем якості фізичного та психологічного здоров’я зорієнтовані на фаталістичне теперішнє або негативне майбутнє. Тобто подібна тенденція індивіда “застрягати” на одній із часових орієнтацій є свідченням розбалансованої часової перспективи, що може зашкодити його психологічному, а отже, і фізіологічному здоров’ю.

До перспективних напрямів дослідження можна віднести подальше вивчення і дослідження компонентів, які впливають на якість життя.

Джерела та література:

1. Головаха Е. І., Кронік А. А. Психологічний час особистості. – Київ, 1984. – 207 с.
2. Ковальов В. І. Особистісний час і життєвий шлях особистості // Психологія особистості і час життя людини. – Чернівці, 1991. – С. 5-15.
3. Сєрєнкова В. Ф. Особистісна організація часу як засіб реалізації життєвих планів // Застосування концепції С. Л. Рубінштейна у розробці питань загальної психології. - М., 1989. – 256 с.