ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ВНУТРІШНІЙ РЕСУРС ОСОБИСТОСТІ

Постановка наукової проблеми та її значення. Сучасне суспільство вимагає всебічного вдосконалення своїх знань і професійної майстерності, розширення сфери спілкування. На сучасному етапі становлення суспільства, життя людини емоційно навантажене кожний день, тому особистість потребує емоційного самовдосконалення як засобу у досягненні успішної самореалізації, пошуку власного потенціалу. Емоції включені до усіх психічних процесів і станів людини й супроводжують будь-які прояви її активності. Здатність людини регулювати власну поведінку та діяльність, взаємодіяти з оточенням, справлятися з життєвими труднощами,включає в себе емоційна компетентність.

Емоційна компетентність – це мистецтво ідентифікувати свої емоції в момент, коли їх відчуває людина, в результаті краще розуміти свою поведінку і раціонально вибирати свої реакції. Емоційна компетентність –це відкритість людини своїм емоційним переживанням, що є показником психологічного здоров'я людини і забезпечує ефективну міжособистісну взаємодію.

Дослідження емоційної компетентності цікавить багатьох дослідників, зокрема Д. Гоулмана К. Саарні, Р. Бак , Е.В. Лібіна, Р.У. Гільмутдинова, Т.І. Аврамова, І.Н. Андрєєва, В. Юсупова. Особливу увагу природі емоційної компетентності приділяють такі науковці як: К. Скайє та О. Гиндина., О.О. Бодальова, Л. Лепіхова, Н. Бєлоцерковець та багато інших видатних науковців.

Метою дослідження є визначення змісту емоційної компетентності та її значення в житті людини.

Виклад основного матеріалу. Емоційна компетентність пов'язана з емоційним інтелектом та грунтується на ньому: емоційний інтелект виступає інструментом емоційної компетентності, оскільки є ментальним утворенням, що виявляється в здатності діяти в згоді з внутрішнім середовищем власних почуттів і емоцій, розуміти відносини особистості, що репрезентується в емоціях, управляти емоційною сферою на основі інтелектуального аналізу і синтезу і використовувати емоції для підвищення ефективності мислення і поведінки.

Поєднуючи здатність людини до усвідомлення власних емоцій і здатність розуміння емоцій інших людей, емоційна компетентність забезпечує збереження душевного балансу, духовну цілісність і здоров'я особистості, проявляючись в емоційній саморегуляції діяльності та спілкування. Емоції є природним явищем, не варто їм опиратися, краще мудро їх використовувати. Реалізована емоція є ресурсом. На її створення організм витратив енергію. Якщо почати з нею боротися, є можливість втрати залишків енергії на внутрішню боротьбу. Тому все, що потрібно зробити, це скористатися ресурсом емоції за призначенням.

Емоційна компетентність розуміється як комплекс угрупувань: самосвідомості, саморегуляції, самомотивації, соціальної свідомості та певних соціальних вмінь.  Ці властивості, на думку дослідників емоційного інтелекту, значною мірою зумовлюють успішність життєдіяльності людини. Слід зауважити, що емоційно компетентною вважається людина, якій властиві врівноваженість, комунікабельність, відкритість, яка легко взаємодіє з оточуючими, яка спроможна контролювати власні емоції, адекватно оцінюючи їх природу та чинники. Емоційно компетентна людина успішно долає перешкоди на шляху до досягнення цілей, які ставить перед собою; протидіє фрустрації шляхом створення необхідної самомотивації, не впадає у відчай при виникненні труднощів, співчуває іншим людям, стримує імпульсивні спонукання до дії без достатнього обміркування її можливих наслідків.

На думку Д. Гоулмана, емоційна компетентність має дві основні складові: особиста компетентність (у керуванні собою) і соціальна компетентність (у становленні взаємин).

Особистісна компетентність включає в себе:розуміння себе – знання власних станів, переваг, ресурсів та інтуїції;саморегуляція – управління власними внутрішніми станами, імпульсами, ресурсами;мотивація – емоційні тенденції, які управляють чи полегшують досягнення цілей;

Соціальна компетентність охоплює: емпатію – чутливість до почуттів, потреб та турбот інших; соціальні навички - вміння викликати бажані реакції у інших.

Р. Бак визначає поняття «емоційна компетентність», як здатність діяти з внутрішнім середовищем своїх почуттів і бажань. Р. Бак вказує, що емоційна і соціальна компетентність взаємно підтримують один одного. Точне емоційне спілкування з оточуючими посилює здатність діяти як з іншими людьми, так і зі своїми почуттями і бажаннями.

Е.В. Лібіна, вивчаючи індивідуальні відмінності в реагуванні на стрес, вводить поняття емоційної компетентності як здатності особистості здійснювати оптимальну координацію між емоціями і цілеспрямованою поведінкою.

К. Саарні розглядає  поняття емоційної компетентності як сукупність здібностей чи вмінь, зокрема, таких, як: усвідомлення власних емоційних станів; здатність розрізняти емоції інших людей; здатність використовувати словник емоцій та форми вираження, прийняті в данній культурі; здібність емпатійного включення в переживання інших людей; здібність розуміти, що внутрішній емоційний стан не обов'язково відповідає зовнішньому вираженню як у самого індивіда, так і у інших людей; здібність справлятися зі своїми негативними переживаннями; усвідомлення того, що структура та характер взаємовідносин в значній мірі визначається тим, як емоції виражаються у взаємовідносинах; здатність бути емоційно адекватною людиною, тобто розуміти власні емоції, якими б унікальними або культурно детермінованими вони не були, і відповідати власним уявленням про власний емоційний потенціал.

Висновки. Таким чином, можна зауважити, що емоційна компетентність сприяє підвищенню адаптивних здібностей індивіда, гармонійній взаємодії із оточуючим світом, особистісному розвитку, життєвому успіху загалом.Емоційна компетентність охоплює сукупність знань, вмінь та навичок, які дозволяють приймати адекватні рішення та діяти на основі результатів інтелектуальної обробки зовнішньої та внутрішньої емоційної інформації.

Емоційно компетентна особистість – це людина, яка з успіхом долає перешкоди на шляху до цілі, здатна самомотивувати себе, перебуває у злагоді із собою, здатна розуміти свій емоційний світ та інших навколо, вдумливо підходити до розв’язування життєвих труднощів, характеризується відкритістю до навколишнього світу.

Джерела та література:

1. Аврамова Т.И. Развитие эмоционально-личностной компетентности средствами тренинга у студентов // Ак-меология. 2015. № 3. С. 20-21.
2. Гоулман, Д. Эмоциональныйинтеллект. – М.: АСТ; АСТ Москва; Хранитель, 2008.-С.10-443
3. Кульчицька До питання емоційних проявів та емоційних реакцій особистості /Кульчицька А.В., Терещенко В.Г.// Особистість і суспільство: методологія та практика сучасної психології: матеріали ІV міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції (15 тарвня 2017 року) / за заг.ред. Л.В. Засєкіної, А.В. Кульчицької. – Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2017. – С.22-25.
4. Либина Е.В., Либин А.В. Стили реагирования на стресс // Стиль человека: психологический анализ. М.: Смысл, 1998. 204 с.
5. Матійків, І. М. Тренінг емоційної компетентності : навч.-метод. посібник / автор І. М. Матійків. – К. : Педагогічна думка, 2012. – 112 с.
6. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційна розумність як детермінант успішності життєдіяльності людини і шляхи її операціоналізації // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Сер. “Педагогіка та психологія”. – 2000. – Вип.6. – С. 3–9.