Постановка проблеми. Впродовж життя більшість людей постійно самовдосконалюються і працюють над собою. Вони шукають ті психологічні ресурси, які їм необхідні. Дивлячись на це, досить великої значущості набуває вивчення самореалізації та особистісного саморозвитку. Сьогодні особливе місце серед низки питань у психології займає – саморозвиток особистості. Він пов'язаний безпосередньо з життєдіяльністю людини і формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів , які її оточують. Важливу роль відіграють психологічні ресурси особистості. Ресурси – це саме ті цінності, а також джерело нашої енергії, яке потрібне для досягання бажаного результату, досягання успіху і поставлених цілей. Вони дозволяють задовільнити певні необхідні життєві потреби . У процесі активізації психологічних ресурсів ми отримуємо ряд позитивних настанов, саме тих якостей, які допомагають бути стійкими до негараздів і легко долати труднощі. Самоактуалізація та саморозвиток лежать в основі активізації внутрішніх ресурсів особистості. Тому вважаємо дану тему актуальною.
Метою дослідження є теоретичний аналіз, систематизація, узагальнення поняття ресурсів особистості, саморозвитку, визначення чинників саморозвитку особистості, реалізації внутрішнього та зовнішнього потенціалу.
Аналіз основних досліджень і публікації. Інтерес до особистісного саморозвитку був ще з часів античності, але більш широко розглядали переважно у другій половині ХХ століття. В останні три десятиріччя філософсько-епістемологічний, філософсько-етичний та філософсько-соціологічний аспекти усвідомленого саморозвитку особистості розроблялись, зокрема: Г.Ю. Глезерманом, І.А. Донцовим, Ю.Я. Злотніковим, В.П. Кисельовим, С.М. Ковальовим, В.О. Лозовим, Д.С. Шимановським та ін.
Виклад основного матеріалу. Спираючись на існуючі наукові розробки вищевказаних авторів, приходимо до того, що саморозвиток – це прагнення людини формувати у собі якості та вміння, при наявності яких, на її думку, вона зможе реалізувати свій особистісний потенціал. Тому, вважаємо за необхідне, розкрити значення понять «саморозвитку» і «процес саморозвитку».
Саморозвиток – це усвідомлений та керований особистістю процес, у результаті якого відбувається удосконалення фізичних, розумових і моральних потенцій людини, розгортання її індивідуальності. Процес саморозвитку особистості невичерпний і не має меж, як немає меж і довершеність людини. Процес саморозвитку – це позитивний поетапний процес, який не є однорідним, цілісним процесом чи окремою діяльністю, а здійснюється у різних взаємопов’язаних формах, до яких відносяться самоствердження, самовдосконалення, самоактуалізація і самореалізація [5, с.26-33].
До чинників саморозвитку відносять: постановку цілей; самоорганізація і позитивний настрій; розвиток розумових здібностей; акумулювання енергії; розвиток навичок спілкування [2, с.62-77].
Значну роль у саморозвитку особистості відіграють зовнішні і внутрішні ресурси. Під зовнішніми ресурсами, слід розуміти – матеріальні цінності, соціальні статуси та соціальні зв'язки, які забезпечують підтримку соціуму, допомагають людині зовні [3, с.296]. До зовнішніх ресурсів слід віднести: соціальну підтримку, сім’ю, друзів, соціальний статус, матеріальні ресурси (робота, фінанси), інформаційні ресурси, технологічні ресурси, людські ресурси.
Внутрішні ресурси розкривають суть психологічного особистісного потенціалу, характер і навичок людини, які допомагають їй зсередини [4, с.506]. Внутрішні ресурси: здоров'я (фізичне і психологічне), емоції, позитивне мислення, характер, навички, вміння, досвід, самооцінка, ідентифікація, самовладання, духовність.
Людина невпинно змінюється, «живе», тобто знаходиться в русі і зміні. І якщо її внутрішні і зовнішні ресурси не розвивати і не вдосконалювати, вони деградують, занепадають.
Саморозвиток особистості – це неперервний процес, його інтенсивність залежить від ступеня усвідомлення подій життя, сприйняття, його цінності та важливості для особистості. Саморозвиток здебільшого є індивідуальним процесом. Очевидно, що кожна людина має власний, унікальний, властивий лише йому набір особистісних ресурсів. Індивідуальність – неповторна своєрідність будь-якого явища, окремої істоти, людини [1]. На індивідуальному рівні саморозвиток здійснюється як у неусвідомлених, стихійних формах (імітація, стихійна адаптація, гра), коли індивід не ставить за мету змінити себе власними зусиллями, так і в усвідомлених формах (самовиховання, самоосвіта, самотворення, самовдосконалення), де особистість виступає одночасно і суб’єктом цілеспрямованої діяльності, і об’єктом, який необхідно змінити за допомогою цієї діяльності.
Висновки та перспективи наступних досліджень.Саморозвиток особистості лежить в основі успішної життєдіяльності особистості., активізації зовнішніх та внутрішніх резервів людини. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у емпіричному дослідженні чинників активізації самореалізації та саморозвитку особистості.
Джерела та література:
- Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучаснасоціальнафілософія. - К-, 1996.
- Колісник О. Духовнийсаморозвитокособистості / О. Колісник // Соціальнапсихологія. – 2006. – № 1. – C. 62–77.
- Максименко С.Д. Психологія особистості: [підручник для студентів вищих навчальних закладів] / С.Д . Максименко. – К. : Видавництво ТОВ «КММ», 2007. – 296 с.
- Павелків В.Р. Загальна психологія: підручник для студентів вищ. навч. закладів / В.Р. Павелків. – К. : Кондор, 2002. – 506 с.
- Чаус А.Д. Самоактуалізація особистості як філософська проблема / А.Д. Чаус// Культура і сучасність: Альманах. – К. : ДАКККіМ, 2006. – № 1. – С. 26–33.
inforum.in.ua@ukr.net