ДО ПИТАННЯ ФЕНОМЕНУ ПРОФЕСІЙНОГО МАРГІНАЛІЗМУ

Постановка наукової проблеми та її значення. У сучасній Україні, що перебуває у стані соціально-економічних трансформацій, питання реалізації професіонала стало проблемою його соціальної реалізації. Саме соціальність реалізації професіонала спонукає розглядати її не як самореалізацію, що відбувається в інтересах суб’єкта та оцінюється з позиції відповідності його професії, а як реалізацію, що спрямована ззовні, здійснюється у формі соціальних професійних вчинків, через які соціум оцінює наскільки конкретні професія і професіонал відповідають інтересам та запитам соціуму.

Проблема соціальної реалізації професіонала неминуче торкається його професійної ідентичності. Втрата професійної ідентичності призвела до професійного маргіналізму, який став помітним соціальним явищем, що характеризується відчуттям непричетності до виконуваної професійної ролі, неадекватним виконанням соціальних функцій професії, втратою особистісної значущості професії. Певною мірою це стосується майбутніх фахівців, тобто студентів, які впродовж навчання повинні засвоїти професію, тобто набути професійних знань, умінь і навичок, а також сформувати почуття причетності до норм професії й усвідомити її соціальну значущість.

Метою роботи є теоретичне дослідження феномену професійного маргіналізму, як різновиду професійної адикції особистості.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Феномен професійної маргінальності розглядається як особливий стан особистості чи групи, що характеризується певним ступенем виключення із соціально-професійної сфери суспільства, неможливістю (небажанням) реалізовувати професійні знання та навички, втратою ціннісного компонента праці, нездатністю ідентифікувати себе за професійною ознакою, орієнтацією виключно на оплату праці, а не на її зміст. Проблема професійного маргіналізму та її соціально-психологічна інтерпретація представлена в роботах О. Єрмолаєвої; значний внесок у розробку поняття та визначення об’єктивних та суб’єктивних факторів професійної маргінальності належить О. Бутиліній, О. Волковій, В. Лапшиній, С. Ленькову, Г. Ложкіну.

На думку О.Єрмолаєвої, професійний маргіналізм – це втрата професійної ідентичності, байдужість до професійних обов’язків і норм, заміщення професійних цінностей і моралі цінностями і цілями іншого середовища – професійного або позапрофесійного. Також автор стверджує, що в «соціальновідсторонених» маргіналів в основі зміни професійної самосвідомості лежить один із наступних психологічних механізмів:

-     відторгнення власної професійної ідентичності – зниження суб’єктивної цінності попередньої професії на емоційному фоні «осуду себе». У даному випадку можливі переорієнтація, вибір нової сфери діяльності, оскільки фундамент для зміни ідентичності підготовлений;

-     негативна спроба зберегти попередню ідентичність через «осуд інших» – звинувачення суспільства і влади в розпаді попередньої системи, держави на тлі емоцій співчуття – несе в собі негативний прогноз можливості ефективної професійної переорієнтації;

-     позитивна спроба зберегти професійну ідентичність шляхом пристосування до нових умов і пошуку власної ніші дає невеликі можливості для реалізації власного потенціалу в новій професійній реальності [3].

Т. Шибутані розглядає маргінальність у контексті соціалізації особистості в нестабільному суспільстві. Основним моментом в його розумінні маргінальності є домінування соціальних змін, трансформації соціальної структури. Автор зауважує, що маргінальний статус виступає джерелом невротичних симптомів, важких депресій, які можуть завершитись каральними заходами по відношенню до самого себе. Позитивний результат маргінальної ситуації для особистості – висока творча активність [6].

Н. Навджавонов розглядає маргінальність як проблему особистості в контексті соціальних змін. Науковець виділяє такі характеристики маргінальної особистості:

-     інтеріоризація індивідом цінностей і норм різних соціальних груп, соціокультурних систем;

-     поведінка індивіда в даній соціальній групі (соціокультурній системі) на основі норм і цінностей інших соціальних груп, соціокультурних систем;

-     неможливість однозначної самоідентифікації індивіда [5].

Значний внесок у розробку соціологічного пояснення поняття та визначення об’єктивних і суб’єктивних факторів професійної маргінальності вносить В. Лапшина, яка наголошує на необхідності вивчення закономірностей та механізмів розвитку людини на етапі її професійної зрілості [4].

У своїх дослідженнях О. Волкова зазначає, що професійна маргінальність виступає як основна форма й провідний чинник соціальної маргінальності. Дослідниця виділяє такі види маргіналів згідно з мотиваційно-реалізаційним критерієм:

-     біхевіоральні – люди, що прийняли професійні цінності не повністю або формально;

-     ментальні – вузькі фахівці, що не виходять у виконанні посадових функцій за межі особистих інтересів, або люди, що не зробили для себе професію особово-значущою цінністю.

Науковець зазначає, що маргіналізація невідривно супроводжує втрату професійної ідентичності: по-перше, активізується процес переходу потенційних маргіналів у реальні; по-друге, відбувається перетікання ідентичних професіоналів в інші структури. Автор виділяє наслідки маргіналізації, що відобразилися на представниках усіх секторів професійних галузей: невідповідність перебування в професії й володінні відповідною підготовкою; незбіг високої компетентності фахівця з його місцем в ієрархії професійного поля; часткова втрата професійними групами панування над буденною свідомістю людей [2].

О. Бутиліна розглядає професійну маргінальність студентства, як стан певної відокремленості (відчуженості) студентів від майбутньої професії, несформованості установки на певну професійну діяльність, який знаходить своє вираження, зокрема у ставленні до навчання, оцінці майбутньої професії, рівні академічної успішності та в тенденціях до зміни профілю професійної підготовки. Також, автор зауважує, що молодь є маргінальною групою, оскільки перебуває у перехідному стані від дитинства до світу дорослих, коли відбувається формування уявлень про власне майбутнє, набуття власного соціального статусу, пов’язаного з отриманням професії, засвоєнням соціальних ролей, формуванням «Я-образу», ідентифікацією з певними соціальними групами. Професійна маргінальність студентства є одним із проявів цього проміжного становища [1].

Висновок та перспективи подальших досліджень. Отже, узагальнюючи результати теоретичного дослідження можна стверджувати, що феномен професійного маргіналізму розглядається як особливий стан особистості чи групи, що характеризується певним ступенем виключення із соціально-професійної сфери суспільства, неможливістю (небажанням) реалізовувати професійні знання й навички, втратою ціннісного компонента праці, нездатністю ідентифікувати себе за професійною ознакою, орієнтацією винятково на оплату праці, а не на її сутність.

Теоретичний аналіз наукової літератури до вивчення феномену професійного маргіналізму показав, що особлива увага приділяється соціальній ситуації розвитку професіонала оскільки професійні вимоги задаються особистості у межах соціального контексту її розвитку. Для того, щоб успішно існувати в нових динамічних соціально-економічних умовах, витримати конкуренцію, забезпечити благополуччя та стабільність на майбутнє, професіонал має бути здатним до постійного розвитку, вдосконалення своєї професійної компетентності, аналізу свого місця в соціальному та професійному середовищі, а отже визначати своє положення у професійній спільноті та роль і значущість своєї професії для суспільного розвитку.

Джерела та література:

1. Бутиліна О. В. Професійна маргінальність студентів / О. В. Бутиліна // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. – 2012. – Вип. 6. – С. 81–87.
2. Волкова О.А. Социологическая модель социальной работы в сфере профессиональной идентификации в современном Российском обществе/О. А. Волкова // автореферат. – СПб. :Питер, 2007. – 42 с.
3. Ермолаева Е.П. Профессиональная идентичность и маргинализм: концепция и реальность / Е.П. Ермолаева // Психологический журнал. – 2001. – Т. 22. – № 4. – С. 51 – 59., с. 52
4. Камінська С. В. Професійна маргінальність у контексті професійної ідентифікації особистості / С. В. Камінська // Психологія і особистість : Науковий журнал. – К. ; Полтава : Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка, 2015. – №2(8). – Ч.2. – С. 268–279.
5. Навджавонов Н.О. Проблема маргинальной личности: постановка задачи и определение подходов / Н.О. Навджавонов // Социальная философия в конце XX века. – М., 1991. – С. 111.
6. Шибутани Т.Социальная психология / Т. Шибутани. – М., 1969. – 475с.